Провадження № 33/803/107/22 Справа № 216/4160/21 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
25 січня 2022 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 26 червня 2021 року, о 09 год. 40 хв., у м. Кривому Розі, по вул. Мерецкова, 10 керував транспортним засобом «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, почервоніння очей, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. За даним фактом 26.06.2021 уповноваженою посадовою особою полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №187680, за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року та провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Стосовно пропущеного строку вказує на те, що про результати розгляду справи він дізнався лише 26.10.2021 року через сайт “судова влада” та звернувся до суду для отримання судового рішення. 27.10.2021 року отримав копію постанови.
Вважає, що судом першої інстанції було порушено ст. 268 КУпАП та не забезпечено особі, що притягається до адміністративної відповідальності та її представнику можливості реалізації прав, що є підставою для скасування судового рішення.
На думку апелянта відповідно до вимог КАСУ відеозаписи повинні бути підписані електронним цифровим підписом, натомість з матеріалів справи вбачається, що відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції всупереч вказаним вимогам закону, підписані електронним цифровим підписом не були.
Звертає увагу і на те, що в матеріалах справи не доведений факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Вважає, що свідки, які були залучені працівниками поліції не бачили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Позиція учасників апеляційного перегляду.
В судове засідання ОСОБА_1 та його адвокат Задарецький В.А. не з'явились, надіслали заяву про неможливість участі у судовому засіданні, апеляційні вимоги підтримали в повному обсязі, а відтак з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без їх участі.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи позицію апелянта, яка зводиться до того, що про прийняте судове рішення він дізнався лише 26.10.2021 року, з метою дотримання принципу доступу до правосуддя приходжу до висновку про поважність причини пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення та вважаю за необхідне задовольнити клопотання, поновити строк на оскарження постанови та розглянути подану апеляційну скаргу по суті.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Відповідно до роз'яснень п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався цих вимог закону в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи.
Винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного правомочною посадовою особою у встановленому законом порядку, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, який складено правомочною посадовою особою, у встановленому законом порядку; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких вони були запрошені в якості свідків, в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився пройти у встановленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння; відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано як 26 червня 2021 року, о 09 год. 40 хв., у м. Кривому Розі, по вул. Мерецкова, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зупинений працівниками патрульної поліції та у подальшому, у присутності двох свідків, відмовився від проходження огляду для визначення стану сп'яніння.
Зазначені докази є чіткими, узгоджуються між собою та в адміністративних матеріалах відсутні докази, які б їх спростовували.
Так, у відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно п. 3, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, огляд проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;
- лікарем закладу охорони здоров'я.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.
В пункті 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», що затверджений Постановою Кабінета Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року вказано, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Доводи апелянта з приводу того, що він не керував транспортним засобом є необґрунтованими, оскільки з відеозапису нагрудної камери працівника поліції вбачається, що транспортний засіб «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває у русі, після чого зупиняється на вимогу патрульної поліції. Керував вказаним транспортним засобом дійсно ОСОБА_1 , що не заперечується останнім.
Посилання апелянта з приводу недопустимості відеозаписів вимог КАСУ апеляційний суд відхиляє, оскільки вказана апеляційна скарга переглядається в рамках КУпАП. Тому доводи апелянта в цій частині є неспроможними і жодним чином не спростовує відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Такими, що не заслуговують на увагу є і доводи апелянта з приводу того, що в судовому засіданні суду першої інстанції не були допитані свідки та працівники поліції, оскільки відповідно до ст. 252 КупАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, обов'язку допиту свідків чи працівників поліції у судовому засіданні КУпАП не передбачає.
Доводи апеляційної скарги не схиляють суд апеляційної інстанції до висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Інші аргументи апеляційної скарги є формальними та такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки.
За таких обставин винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження зібраними доказами, що містяться у матеріалах справи у відповідності зі ст. 251, 252 КУпАП.
Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Місцевий суд наклав стягнення у межах санкції ст. 130 КУпАП та в трьох місячний строк з дня вчинення правопорушення, тому підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у апеляційного суду не має.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року.
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Г.П. Слоквенко