Справа № 161/35/22
Провадження № 3/161/782/22
28 січня 2022 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луцьку Волинської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року не притягувався, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 126 КУпАП, -
04.01.2022 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 123587 від 26.12.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , 26.12.2021 року о 21:40, в м. Луцьку по вул. Володимирська, 91, керував транспортним засобом DEAWOO Nexia, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами згідно постанови державного виконавця Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Зварич Х.В. від 12.03.2020 року у ВП № 61526029.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому правопорушенні визнав частково, суду пояснив, що на момент керування транспортним засобом він не знав про наявність постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, йому було лише відомо про наявність заборгованості по аліментах.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Диспозицією ч. 3 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Статтею 15 ЗУ «Про дорожній рух» визначено, що керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами - забороняється.
Вищенаведені норми чинного законодавства у своєму взаємозв'язку дають підстави для висновку, що адміністративна відповідальність за ч. 3 с. 126 КУпАП наступає у разі встановлення факту керування транспортним засобом особою, стосовно якої державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Отже, основним та визначальним документом, який свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 с. 126 КУпАП є фактичне існування постанови державного виконавця Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Зварич Х.В. від 12.03.2020 року у ВП № 61526029 про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Однак, матеріали справи, складені відносно ОСОБА_1 за ч. 3 с. 126 КУпАП не містять жодних доказів про встановлення щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, що виходячи із положень ст. ст. 251, 252 КУпАП позбавляє суд можливості встановити у діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення в цілому.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
З аналізу вищевказаної норми законодавства слід зробити висновок, що неможливо притягнути особу до відповідальності на підставі доказів, які викликають сумніви та, в свою чергу, не встановлюють беззаперечності вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, враховуючи, що при оформленні матеріалів справи не дотримано вимог Закону, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 , а суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не може виходити за межі наданих йому повноважень, оскільки відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 40-1, ч. 3 ст. 126, ст.ст. 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 12 6 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська