Провадження № 22-ц/803/1928/22 Справа № 179/261/21 Головуючий у першій інстанції: Ковальчук Т. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
18 січня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Свистунової О.В.,
при секретарі Панасенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представників ОСОБА_1 и та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У лютому 2021 року ОСОБА_5 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 14.08.2018 близько 06:35 годині ОСОБА_2 , перебуваючи на подвір'ї багатоквартирного будинку біля першого під'їзду за адресою по АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті раніше неприязних відносин в ході спровокованої сварки, маючи злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень, знаходячись за спиною потерпілої ОСОБА_5 , почала наносити останній численні удари в хаотичному порядку пластиковим совком та віником із стебел трав'янистої рослини в область голови та надпліччя. Внаслідок нанесення тілесних ушкоджень від лопатної частини совка відбилася частина пластику. Після того, як ОСОБА_5 повернулась обличчям до ОСОБА_2 та вчинила супротив останній, в результаті чого вибила з руки ОСОБА_2 віник. ОСОБА_2 відразу схопила рукою ОСОБА_5 за волосся та пригнувши її голову до низу почала наносити численні тичкові удари пошкодженим совком в область живота, котрий тримала в руці за ручку, намагаючись при цьому затягнути потерпілу до під'їзду, з метою уникнення фіксації її протиправних дій камерою відео-спостереження, яка знаходилась на фасаді квартири №3 першого під'їзду багатоквартирного будинку за вказаною адресою та уникнення очевидців. В цей час, почувши крики на подвір'ї, до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з квартири №3 першого під'їзду багатоквартирного будинку вибігла ОСОБА_1 , котра на ґрунті раніше неприязних відносин, маючи злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень, приєдналась до своєї сестри ОСОБА_2 і почала наносити обома руками хаотичні удари в область тулуба та голови ОСОБА_5 та хапати останню за волосся. Внаслідок умисних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забиття м'яких тканин голови, саден правого надпліччя і передньої черевної стінки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Ухвалою Петриківського районного суду від 21 грудня 2020 року, відповідачі звільнені від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності. Злочином позивачеві завдана матеріальна шкода - витрати на лікування, на загальну суму 6979,00 грн. Злочином позивачці завдана і моральна шкода, яка виразилася в тому, що вона та її сім'я отримала велике емоційне та психологічне потрясіння. Ці моральні страждання пов'язані з тим, що протиправні дії були вчинені на очах у сусідів, що принизило її честь та гідність. Також, спричинення тілесних ушкоджень завдало фізичних та моральних страждань. Після завданих тілесних ушкоджень позивач змушена була змінити звичний спосіб життя, перебувати на лікуванні, що також негативно вплинуло на її емоційний та психологічний стан. Враховуючи характер та глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнала позивач, спираючись на принципи розумності та справедливості, оцінює заподіяну моральну шкоду в сумі 20000,00 грн. Тому позивач просила стягнути на свою користь з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 6979,31 грн. та моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.
Заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 6979,31 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставлять питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувались в тому, що 14.08.2018 року близько 06:35 годині ОСОБА_2 перебуваючи на подвір'ї багатоквартирного будинку біля першого під'їзду за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті раніше неприязних відносин в ході спровокованої сварки, маючи злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень, знаходячись за спиною потерпілої ОСОБА_5 , почала наносити останній численні удари в хаотичному порядку пластиковим совком та віником із стебел трав'янистої рослини в область голови та надпліччя. Внаслідок нанесення тілесних ушкоджень від лопатної частини совка відбилася частина пластику (а.с. 8-9).
Після того, як ОСОБА_5 повернулась обличчям до ОСОБА_2 та вчинила супротив останній, в результаті чого вибила з лівої руки ОСОБА_2 віник. ОСОБА_2 відразу схопила лівою рукою ОСОБА_5 за волосся та пригнувши її голову до низу почала наносити численні тичкові удари пошкодженим совком в область живота, котрий тримала в правій руці за ручку, намагаючись при цьому затягнути потерпілу до під'їзду, з метою уникнення фіксації її протиправних дій камерою відеоспостереження, яка знаходилась на фасаді квартири №3 першого під'їзду багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та уникнення очевидців (а.с. 8-9).
В цей час, почувши крики на подвір'ї, до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з квартири №3 першого під'їзду багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вибігла ОСОБА_1 , котра на ґрунті раніше неприязних відносин, маючи злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень, приєдналась до своєї сестри ОСОБА_2 і почала наносити обома руками хаотичні удари в область тулуба та голови ОСОБА_5 та хапати останню за волосся (а.с. 8-9).
Внаслідок умисних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забиття м'яких тканин голови, саден правого надпліччя і передньої черевної стінки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с. 8-9).
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2020 року у справі №179/1093/20 ОСОБА_7 та ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності за ст. 125 ч. 1 КК України, на підставі п. 1. ч. 1 ст. 49 КПК України закрито кримінальне провадження. Ухвала набрала законної сили 29.12.2020 року (а. с. 8-9).
У зв'язку із завданими позивачці 14.08.2018 року тілесних ушкоджень, вона перебувала на стаціонарному лікуванні у КЗ «Магдалинівська ЦРЛ «ДОР» у період з 22.08.2018 року по 04.09.2018 року з діагнозом міокардіопатія, панкреатит середнього ступеня важкості з больовим диспепсичним синдромом, вторинний (на фоні перенесеної тупої травми живота) з порушенням зовнішньосекреторної функції, гастродуоденіт, що підтверджується копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2533 та копією виписки з денного стаціонару, виданих КЗ "Магдалинівська центральна районна лікарня ДОР" (а.с. 4-5).
Позивачка, у зв'язку з отриманими травмами, понесла документально підтверджені матеріальні збитки на загальну суму 665,94 грн., а саме на придбання препарату Тівортін в сумі 195,00 грн. та 221,40 грн., Кваніл на суму 188,04 грн. та Но-шпа на суму 61,50 грн., що підтверджується копіями відповідних квитанцій (а.с. 7).
Придбання вказаних вище медичних препаратів відповідає призначенням лікаря, що визначені у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2533 КЗ "Магдалинівська центральна районна лікарня ДОР" (а.с. 4 зворот).
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права (частина перша статті 23 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір (Постанова Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 236/780/16-ц, провадження № 61-34112св18).
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши, що позивач отримала тілесні ушкодження внаслідок її побиття 14.08.2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; враховуючи, що останніми не доведено, що позивачу спричинена шкода не з їх вини, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди у доведеному розмірі 665,94 грн.
Надані позивачкою копії видаткових накладних від 16.08.2018 року №130Ф000023 на суму 1022,00 грн. та від 05.09.2018 року №130Ф000040 на суму 1715,60 грн., складених ТОВ "Факультет", не доводять факту оплати грошових коштів, тобто придбання зазначених у цих накладних медичних препаратів за кошти позивачки (а.с. 6).
У квитанціях від 03.09.2018 року на суму 49,83 грн., від 03.09.2018 року на суму 132,52 грн., від 23.08.2018 року на суму 1215,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи, не конкретизовано товар (препарат, тощо), який придбавався позивачкою, що позбавляє можливості достовірно встановити мету витрачених коштів.
Також відсутні підстави для стягнення на користь позивачки матеріальної шкоди відповідно до копій квитанцій від 21.08.2018 року на суму 81,16 грн., від 07.09.2018 року на суму 306,11 грн., від 14.09.2018 року на суму 28,30 грн., від 21.08.2018 року на суму 260,77 грн., від 21.08.2018 року на суму 112,40 грн., від 21.08.2018 року на суму 260,77 грн., від 08.2018 року на суму 1252,60 грн., адже також не конкретизована назва частини препаратів (антисептичні, перев'язочні, гумові вироби), а також придбані товари (лікарські засоби) не відповідають представленому суду переліку препаратів, які призначені лікарем (а.с. 7).
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Встановивши, що внаслідок неправомірних дій відповідачок була завдана моральна шкода ОСОБА_5 , яка полягає у перенесенні нею фізичного болю, втраті душевного спокою через хвилювання, перебуванні у стані стресу через загрозу її здоров'ю, необхідності проходження лікування, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 8000,00 грн.
Таким чином, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти в розмірі 8665 (вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 94 коп., що складається з матеріальної шкоди в розмірі 665,94 грн. та моральної шкоди у розмірі 8000,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
О.В. Свистунова