справа №176/2285/21
провадження №2/176/102/22
27 січня 2022 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кучми В.В.,
за участю секретаря судового засідання Петренко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовті Води Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом адвоката Тимофієва Євгенія Леонідовича подану в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа центр надання адміністративних послуг про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Адвокат Тимофієв Є.Л. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просить визнати останніх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 ,мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 13.07.2021 року. На час укладення даного договору в квартирі були зареєстровані відповідачі, які не являються співвласниками квартири та в ній не проживають понад 10 років. Не зважаючи на те, що відповідачі в зазначеній квартирі тривалий час не мешкають, вони продовжують бути в ній прописані, за них продовжують систематично нараховувати комунальні платежі, які відповідні комунальні служби визначають за кількістю зареєстрованих згідно паспортного обліку. Оплата платежів причиняє позивачу значні матеріальні збитки, тому був вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області було відкрито провадження від 22.11.2021 року, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу було надано строк 15 днів з дня отримання ним даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідно до вимог ЦПК України, за місцем реєстрації та місцем останнього відомого місця проживання, були направлені копії позовної заяви та додатків до неї, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву за наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. На адресу суду повернулося поштове повідомлення від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Таким чином, відповідачу направлені документи відповідно до вимог ЦПК України, заперечень від відповідачів не надійшло, відзив відповідачі не подали.
Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та з урахуванням клопотання позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні фактично встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 13.07.2021 року, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 10,11).
З довідки наданою виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 , дійсно є зареєстрованими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 18, 19).
Статтею 1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини й основних свобод, що є частиною національного законодавства України, визначено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законами або загальним принципами міжнародного права. Конституція України, а саме стаття 41, гарантує кожному право володіння, користування та розпорядження його власністю. Стаття 319 Цивільного кодексу України передбачає, що власник за своїм розсудом користується, володіє і розпоряджається своїм майном. Статті 386, 391 цього Кодексу визначають право власника вимагати усунення всяких порушень його права й обов'язок держави законодавчо забезпечувати громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.
Відповідно до ст. 150 ЖК Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
На підставі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За таких обставин, фактично не користуючись спірною квартирою, відповідачі чинять перешкоди позивачу в користуванні даною квартирою, будучи зареєстрованими в ній.
Відповідно до ст. 71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або його членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За таких обставин, зважаючи, що відповідачі, будучи зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 , з часу володіння цим помешканням позивачем як власником, не проживають більш як 10 років, не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили, що позивач своїми діями заважав або перешкоджав відповідачам реалізовувати своє право проживання у квартирі, що позивач змусив відповідачів залишити житлове приміщення, переїхати, не встановлено будь-яких домовленостей між позивачем та відповідачами стосовно подальшого проживання останніх у даній квартирі.
Тому, суд вважає право позивача як власника квартири щодо користування власним приміщенням на свій розсуд порушеним і таким, що підлягає відновленню шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Керуючись ст. 163, 71, 72 Житлового кодексу України, ст.ст.16, 317, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 280-282, 284, 288, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов адвоката Тимофієва Євгенія Леонідовича поданий в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа центр надання адміністративних послуг про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідачів, що повинна відповідати формі і змісту, передбаченим ст. 285 ЦПК України, та може бути подана відповідачами протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: