Справа № 522/25381/21
Провадження № 3/522/2121/22
18 січня 2022 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої продавцем-консультантом магазину «Лотос миру», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що 19.10.2021 року о 15 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 , будучі продавцем-консультантом магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 18 порушила правила карантину, а саме правила, викладені в постанові Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року, зі змінами № 1003 від 20.07.2021 року.
Зазначена подія була кваліфікована співробітниками поліції як порушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи неодноразово належним чином викликаною в судові засідання, про що є відповідні поштові повідомлення про відправку судових повісток, в судові засідання не з'явилась.
12.01.2022 року та 17.01.2022 року від адвоката Жердецької Л.В., діючої в інтересах ОСОБА_1 , надано пояснення, в яких просить провадження по справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що не встановлено час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 906733 від 19.10.2021 року; відсутні відомості щодо свідків адміністративного правопорушення; в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено про наявність відео фіксації порушення працівниками поліції до протоколу додається фото, але в самому протоколі не зазначено про наявність фото з місця правопорушення, а також посилання на технічний засіб, яким зроблено фото.
В протоколі про адміністративне правопорушення працівники поліції посилаються на порушення ОСОБА_1 правил карантину, а саме постанову Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року, зі змінами № 1003 від 20.07.2021 року, але не зазначено, який саме пункт Постанови порушено ОСОБА_1 , а також не зрозуміло в якій саме редакції.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 906733 від 19.10.2021 року, пояснення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 906733 від 19.0.2021 року не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Лише належно складений протокол може слугувати доказом винуватості особи у скоєнні адміністративного правопорушення.
У порушення вимог ст. 256 КУпАП, у вказаному протоколі, не були зазначені прізвища та адреси свідків. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 порушила правила карантину.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 44-3 КУпАП відповідальність настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Норма ч. 1 ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативних актів. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.
Формулювання суті правопорушення не може обмежуватися посиланням на нормативний акт, а повинно також містити відомості про вчинене правопорушення згідно з диспозицією ч. 1 ст. 44-3 КУпАП з конкретизацією суті порушення у відповідності до вказаного Закону, інших актів законодавства або рішень органів місцевого самоврядування.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що 19.10.2021 року о 15 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 будучи продавцем-консультантом магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 18 порушила правила карантину, а саме постанову Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року, зі змінами № 1003 від 20.07.2021 року.
При цьому, в порушення вище наведених вимог, особа, яка складала протокол не зазначила інші нормативні акти, які б в повній мірі визначили ознаки правопорушення для кращої кваліфікації за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Таким чином, неможливо встановити, які саме правила карантину ОСОБА_1 порушила.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, що дає суду підстави зробити висновок про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та про необхідність закриття провадження по справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи непростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
При цьому суд також виходить з вимог ст. 62 Конституції України та передбаченого у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення особи не може ґрунтуватись на припущеннях. В силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У п.1 ст.11 Загальної декларації прав людини, п.2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, у п.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, у принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, у ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язків не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
З урахуванням встановлених обставин, суд констатує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 порушила правила щодо карантину людей, не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи, а її винуватість не доведена допустимими і належними доказами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, тому відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КпАП України.
На підставі викладеного і керуючись ст. 7, 9, 44-3, 221, 247, 256, 252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення в апеляційному порядку.
Суддя Приморського районного суду м. Одеси В.В. Іванов