пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
17 січня 2022 року Справа № 903/635/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської", м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Данилюк Ілони Анатоліївни, Волинська область, Луцький район, с.Рованці
про стягнення 206 587,76 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від позивача: не прибув;
в с т а н о в и в: Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця Данилюк Ілони Анатоліївни про стягнення 206 587,76 грн., з них: 16 720,28 грн. - пеня, 12 725,00 грн. - 10% річних, 15 248,88 грн. - інфляційні втрати, 161 893,59 грн. - сума основного боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №2020/07/002 від 01.07.2020, в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 06.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 01.10.2021 перейдено до розгляду справи №903/635/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 18.10.2021.
За інформацією від Управління державної міграційної служби у Волинській області надійшов лист за вх.№01-57/6029/21, в якому зазначає фактичне місце проживання громадянина України Данилюк Ілони Анатоліївни : АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 18.10.2021 відкладено підготовче засідання на 15.11.2021.
Ухвалою суду від 15.11.2021 відкладено розгляд справи на 25.11.2021 та здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача - Фізичної особи-підприємця Данилюк Ілони Анатоліївни про дату та час судового засідання.
Ухвалою суду від 25.11.2021 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2021.
Ухвалою суду від 20.12.2021 відкладено розгляд справи на 17.01.2022.
Уповноваженні представники в призначене судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.
17.01.2022 представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву за вх.№01-57/253/22 в якому просить поновити строк на подачу відзиву, оскільки після порушення провадження у справі відповідач оплатив основний борг в сумі 95623,50 грн. згідно квитанції №0.0.2378496782.1 від 14.12.2021 та просить відмовити стягненні 66 270 грн основного боргу , 10% річних 3854,12 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 7 000, 02 грн., пені в сумі 15 510,84 грн. та зменшити розмір заявленої пені на 90%.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, суд , встановив:
01 липня 2020 між Акціонерним «Завод залізобетонних конструкції імені Світлани Ковальської» (постачальник) та Фізичною особою підприємцем Данилюк Ілоною Анатоліївною (покупець) був укладений договір поставки фігурних елементів мостіння №2020/07/002. (а.с. 8-1)
Відповідно до п.1.1. договору визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю на умовах даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити фігурні елементи мостіння, які надалі іменуються «товар», в асортименті та за цінами, передбаченими в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п.2.1 договору поставки сторонами передбачено, що товар поставляється покупцю партіями на підставі погоджених постачальником заявок покупця, які направляються постачальнику на електронну пошту, зазначену в розділі 11 цього договору не пізніше ніж за одну добу до початку поставки, якщо інше не передбачено в додатках.
Відповідно до п.п. 2.2 договору визначено, що поставка товару покупцю здійснюється автомобільним транспортом на умовах згідно Інкотермс 2020:FCA-склад постачальника: м. Київ, вул. Будіндустрії 7 або м. Київ, вул. Резервна, 8 або м. Київ, вул. Промислова 4, якщо інше місце відвантаження не погодженого сторонами в заявці. Конкретне місце відвантаження погоджується сторонами в заявках. Завантаження товару здійснюється силами та за рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний вибрати товар зі складу постачальника не пізніше семи днів з дати отримання повідомлення постачальника про готовність товару, якщо покупець не вибрав товар, сторони погодили, що покупець вважається таким, що відмовився від товару, а постачальник має право розпорядитись ним на власний розсуд.
Згідно п.п 2.3 договору на кожну партію товару постачальник надає покупцю наступні документи: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна - 2 екземпляри, рахунок та документ, який підтверджує якість товару, при цьому товаро-транспортна накладна та документ, який підтверджує якість товару направляється покупцю разом з товаром. Покупець зобов'язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути постачальнику протягом 5 днів з дати її отримання. Податкова накладна повинна бути оформлена постачальником у відповідності до вимог і в порядку, передбаченому законодавством України, для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі прострочення товару яке має ритмічний характер (два та більше разів на місяць) може бути складена зведена податкова накладна. Датою поставки і датою переходу права власності є дата зазначена в видатковій накладній.
Відповідно до п.п 2.4 договору визначено, що повноваження представника покупця на отримання товару можуть підтверджуватись виданою покупцем довіреністю, оригінал якої передається постачальнику за умовами пред'явлення документа, що посвідчує особу представника.
Пунктом 5.1 договору сторонами визначено, що ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і на момент підписання договору зазначається в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору. В разі додаткових поставок за цим договором ціни на товар вказуються в наступних додатках, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками складають невід'ємну частину даного договору.
Згідно до п.п 5.3 договору поставки сторони визначили, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті Україні на поточний рахунок постачальника протягом 30 днів з дати поставки товару, якщо інше не передбачено в додатках, але незалежно від строку оплати покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.
Відповідно до п.п 6.2 договору сторонами визначено, що в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 ЦК України із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
Згідно до п.п 6.3 договору сторонами встановлено, що за порушення постачальником строків поставки товару. Постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення від загальної вартості непоставленого з порушенням строків поставки товару, окрім випадків призупинення відвантаження в випадках передбачених в п. 2.1 договору.
Пунктом 10.1 договору визначено, що договір набирає чинності із моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2020.
Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за поставлений товар на умовах договору поставки №2020/07/002 від 01.07.2020 та на підставі накладних №5/124252 від 13.11.2020 на суму 34 708 гр., №5/80696 від 25.08.2020 на суму 80 935,68 грн., № 5/69455 від 04.08.2020 на суму 49098,73 грн., №5/61726 від 20.07.2020 на суму 48659,40 грн., № 5/61606 від 17.07.2020 на суму 54 354,74 грн., №5/63841 від 21.07.2020 на суму 39 823,27 грн. (а.с. 12-16)
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 307 579,82 грн., що підтверджується накладними (а.с. 12-16)
Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідач частково оплатив товар на суму 145 686,32 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №@PL235313 від 20.11.2020 на суму 15000 грн., №@PL427130 від 19.08.2020 на суму 52107,98 грн., №@PL348035 від 26.08.2020 на суму 43 870,34 грн.
Позивач на адресу відповідача направив претензію за вих.№483 від 01.06.2021, в якій просив сплатити на користь АТ "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" основний борг в сумі 161 893, 50 грн.
Відповідач на вимогу претензії та після порушення провадження у справі оплатив частково заборгованості у розмірі 66 270 грн., що підтверджується копією квитанцією №0.0.2378496782.1 від 14.12.2021. (а.с. 39).
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Оскільки відповідач сплатив основний суми борг на суму 66 270,00 грн., під час розгляду справи в суді, що підтверджується відповідними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Згідно з ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 95 623,50 грн. є обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат в розмірі 15 248, 88 грн., 10 % річних в сумі 2 676,72 грн. за період з 03.09.2020 по 19.07.2021, суд зазначає таке.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Оскільки, відповідачем не виконано умови договору поставки, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до п.п 6.2 договору сторонами визначено, що в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 ЦК України із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
Згідно до п.п 5.3 договору поставки сторони визначили, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті Україні на поточний рахунок постачальника протягом 30 днів з дати поставки товару, якщо інше не передбачено в додатках, але незалежно від строку оплати покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.
Відповідно до п. 10.1 договору поставки, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2020.
Отже, кінцевим строком оплати товару за договором поставки є день закінчення дії договору, а саме 31.12.2020.
Враховуючи пункт 5.3 договору поставки період прострочення розпочинається з 01.01.2021 та закінчується 19.07.2021.
Отже, за період з 01.01.2021 по 19.07.2021 є підставними та підлягають до задоволення інфляційні втрати в розмірі 10460,68 грн. та 10 % річних в сумі 8870,88 грн., в решті суми 8642,32 грн. слід відмовити, як безпідставно заявленій.
Щодо стягнення пені в сумі 16 720,38 грн. за період з 03.09.2020 по 19.07.2021 та зменшення пені за заявою відповідача на 90%, суд виходив із такого.
Згідно до п.п 6.3 договору сторонами встановлено, що за порушення постачальником строків поставки товару. Постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення від загальної вартості непоставленого з порушенням строків поставки товару, окрім випадків призупинення відвантаження в випадках передбачених в п. 2.1 договору.
Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Між тим, статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Дана норма кореспондується із частиною третьою статті 551 ЦК України відповідно до змісту, якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Судом досліджено та матеріалами справи підтверджено про те, що відповідач зобов'язання по договору виконав частково, на день розгляду справи заборгованість становить 95 623,50 грн., а відтак заява відповідача про зменшення пені на 90% до задоволення не підлягає, оскільки відсутні підстави з якими закон пов'язує зменшення пені.
Крім того, враховуючи пункт 5.3 договору поставки період прострочення розпочинається з 01.01.2021 та закінчується 19.07.2021.
Отже, за період з 01.01.2021 по 19.07.2021 пеня в сумі 12095,44 грн. є підставною та підлягає до стягнення, в решті суми 4 624,94 грн. слід відмовити, як безпідставно заявленій.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача до відповідача підлягають судом задоволенню частково.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Данилюк Ілони Анатоліївни ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ 05523398) 127 050,50 грн., з них: сума основного боргу у розмірі 95 623,50 грн., інфляційні втрати в розмірі 10 460,68 грн., 10 % річних в сумі 8870,88 грн., пені 12095,44 грн. та 2270,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. Провадження у справі на суму 66 270,00 грн. закрити.
4. В решті позову відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
27.01.2022
Суддя В. М. Дем'як