вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"27" січня 2022 р. Cправа № 902/1159/21
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)
до: Дочірнього підприємства "Тульчинський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (вул. Миколи Леонтовича, 65, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600)
про стягнення 254 974 грн,
Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" подано позов до Дочірнього підприємства "Тульчинський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" про стягнення 254 974 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором №16 від 29.05.2019 в частині повного та своєчасного погашення кредитних платежів, внаслідок чого Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" заявлено до стягнення з Дочірнього підприємства "Тульчинський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" 254 974 заборгованості, з яких: 208 445 грн - основного боргу; 28 178 грн - відсотків; 8 893 грн - пені; 6 752 грн - інфляційних втрат та 2 706 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 29.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1159/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Вказану ухвалу направлено сторонам рекомендованою поштовою кореспонденцією, вручення якої усім учасникам підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими поштовими повідомленнями.
Разом з тим у встановлений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
29.05.2019 між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" Вінницької обласної ради (Фонд, Кредитодавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Тульчинський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (Позичальник, відповідач) укладено Кредитний договір №16 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Фонд згідно умов цього Кредитного договору зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Фонду кредит у сумі 300 000 грн (сума кредиту), яка підлягає поверненню в термін до 25 травня 2021 року.
Цільове призначення кредиту: кредит надається Позичальнику для розвитку підприємницької діяльності, придбання вантажного автомобіля з маніпулятором ЗІЛ-131 (п. 1.2. Договору).
Згідно із п. 2.1. Договору за користування кредитними коштами Позичальник сплачує Фонду відсотки в розмірі 6% (шести) відсотків річних.
Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що кредит надається частинами, при наявності фінансування, шляхом перерахування Суми Кредиту відповідно до цільового призначення на банківські рахунки вказані Позичальником у кредитному договорі. Фонд має право призупинити чи відмовитись від надання кредиту у разі, якщо вказані у заяві відомості дають підстави сумніватися, що кредитні кошти будуть використані Позичальником не за цільовим призначенням.
Заборгованість Позичальником за цим Кредитним договором складається з суми кредиту та відсотків за користування кредитом.
Заборгованість підлягає сплаті Позичальником шляхом здійснення платежу, який відповідає Графіку повернення кредитних коштів.
Платіж зазначений в Графіку повернення кредитних коштів, який є Додатком № 1 до цього Кредитного договору є його невід'ємною частиною. Даний платіж включає в себе відповідну частину суми кредиту, відсотки за користування кредитом, що підлягають поверненню Позичальником у відповідному Платіжному періоді. Нарахування відсотків за користування кредитом починається з дня наступного за днем надання кредиту відповідно до умов цього Договору по день повного повернення кредиту.
Повернення боргу здійснюється в такій послідовності:
- пеня (якщо таке має місце);
- 6% за користування кредитом;
- частина кредиту;
- інфляція (якщо таке має місце) буде нараховуватися у разі прострочення внесення платежів згідно графіку погашення кредитних коштів.
Відповідно до Додатку до Кредитного договору №16 від 29.05.2019 сторони визначили:
Дата початку погашення кредиту - 27.08.2019.
Дата закінчення погашення кредиту - 25.05.2021.
Графік погашення кредиту:
27.08.2019 - 42 037 грн (що включає суму кредиту в розмірі 37 500 грн та 6% річних в розмірі 4 537 грн);
27.11.2019 - 41 470 грн (що включає суму кредиту в розмірі 37 500 грн та 6% річних в розмірі 3 970 грн);
27.02.2020 - 40 903 грн (що включає суму кредиту в розмірі 37 500 грн та 6% річних в розмірі 3 403 грн);
27.05.2020 - 40 274 грн (що включає суму кредиту в розмірі 37 500 грн та 6% річних в розмірі 2 774 грн);
27.08.2020 - 39 768 грн (що включає суму кредиту в розмірі 37 500 грн та 6% річних в розмірі 2 268 грн);
27.11.2020 - 39 201 грн (що включає суму кредиту в розмірі 37 500 грн та 6% річних в розмірі 1 701 грн);
27.02.2021 - 38 634 грн (що включає суму кредиту в розмірі 37 500 грн та 6% річних в розмірі 1 134 грн);
25.05.2021 - 38 036 грн (що включає суму кредиту в розмірі 37 500 грн та 6% річних в розмірі 536 грн).
Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що за прострочку терміну повернення кредиту, згідно графіку повернення кредиту, Позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, яка нараховується від не внесеної в строк суми кредиту.
Згідно із п. 5.1. Договору цей Договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного повернення наданого Фондом кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших обумовлених договором платежів.
Перерахування кредитних коштів відповідачу за Договором в сумі 300 000 грн відбулося 29.05.2019, що підтверджується платіжним дорученням №122 від 29.05.2019 на вказану суму (а.с. 17, т.1).
Відповідно до виписок по рахунку позивача (а.с. 18-19, т.1) відповідачем 05.11.2019 перераховано в погашення кредиту за Договором 83 507 грн та 20.11.2020 - 25 000 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів з одночасним погашенням 6% річних слугувало підставою для звернення Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" із даним позовом до суду.
Поряд з цим позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції у вигляді пені, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних внаслідок прострочення виконання зобов'язання.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Проаналізувавши укладений між позивачем та відповідачем Кредитний договір №16 від 29.05.2019, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під регулювання таких статей чинного законодавства.
В силу приписів ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач (Позичальник) отримав від позивача кредитні кошти в сумі 300 000 грн, які повинен був повернути останньому разом із відсотками за користування кредитом згідно з передбаченим за Договором графіком.
Однак, погашення відповідачем сум в межах кредитної заборгованості відбулося з порушенням встановленого графіку, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як слідує з матеріалів справи, з урахуванням здійснених відповідачем проплат за Договором всього на суму 108 507 грн (з яких 91 555 грн зараховано в чергові платежі по основному боргу, та решту 16 952 грн - в погашення 6% річних за користування кредитом, що підтверджується долученим до позовної заяви розрахунком заборгованості та не суперечить п. 2.2. Договору) за останнім числиться основний борг за Договором в сумі 208 445 грн (300 000 грн - 91 555 грн).
Оскільки позивачем заявлено до стягнення основний борг в сумі 208 445 грн, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо суми основного боргу у вказаному розмірі.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 28 178 грн - відсотків за користування кредитом; 8 893 грн - пені; 6 752 грн - інфляційних втрат та 2 706 грн - 3% річних.
В ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктами 2.1., 2.2. Договору сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом, що становить 6% річних та підлягає погашенню одночасно з погашенням основного боргу згідно графіка погашення кредиту.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.2. Договору за прострочку терміну повернення кредиту, згідно графіку повернення кредиту, Позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, яка нараховується від не внесеної в строк суми кредиту.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заборгованості в частині стягнення 28 178 грн - відсотків за користування кредитом; 8 893 грн - пені; 6 752 грн - інфляційних втрат та 2 706 грн - 3% річних, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є методологічно правильним. При цьому за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" судом встановлено, що розрахунок позивача перебуває в межах розрахунку суду, тому заявлені складові заборгованості підлягають задоволенню у визначених позивачем сумах.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню, окрім 208 445 грн основного боргу, 28 178 грн - відсотків за користування кредитом; 8 893 грн - пені; 6 752 грн - інфляційних втрат та 2 706 грн - 3% річних внаслідок прострочення виконання зобов'язання за Кредитним договором №16 від 29.05.2019.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог, власного контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Отже, оскільки позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 3 824,61 грн (відповідно до ціни позову, позаяк позивачем здійснено переплату судового збору в сумі 0,01 грн).
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тульчинський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (вул. Миколи Леонтовича, 65, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600; код ЄДРПОУ 36091485) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009; код ЄДРПОУ 24893824) 208 445 грн - основного боргу; 28 178 грн - відсотків за користування кредитом; 8 893 грн - пені; 6 752 грн - інфляційних втрат; 2 706 грн - 3% річних та 3 824,61 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відому суду адресу електронної пошти позивача: fondsib@gmail.com.
Повне рішення складено 27 січня 2022 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009;
3 - відповідачу - вул. Миколи Леонтовича, 65, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600.