1Справа № 335/10342/21 2-о/335/6/2022
24 січня 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Геєць Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, -
Заявниця ОСОБА_4 , в особі представника, звернулася до суду з заявою в якій просить встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_3 , як рідними сестрою та братом по матері.
В обґрунтування заяви заявниця, зазначила, що мати сторін по справі - ОСОБА_5 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ямполь Вінницької області, та мала дівоче прізвище „ ОСОБА_2 ". ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась заявниця - ОСОБА_7 .
Приблизно в 1947 році мати заявниці, та ОСОБА_8 одружилися та дружина взяла прізвище чоловіка „ ОСОБА_2 ", приблизно в 1949 році мати сторін по справі розлучилась з ОСОБА_8 та взяла дівоче прізвище „ ОСОБА_2 ".
Отримати відомості про реєстрацію шлюбу або про його розірвання не вбачається за можливе, оскільки відповідно до відповіді Ямпільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-подільському районі Вінницької області первинні актові записи про шлюб або про розірвання шлюбу не збереглися.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження (повторне) батьком зазначено - ОСОБА_10 , матір'ю - ОСОБА_5 .
02.09.1965 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб, ОСОБА_11 взяла прізвище чоловіка „ ОСОБА_12 ".
Таким чином, мати сторін по справі спершу мала дівоче прізвище „ ОСОБА_2 ", потім в 1947 році уклала шлюб та стала „ ОСОБА_2 ", в 1949 році вона розірвала шлюб та стала „ ОСОБА_2 ", в 1965 році вона уклала новий шлюб та стала „ ОСОБА_12 ".
22.08.1963 року заявниця по справі одружилася з ОСОБА_13 та взяла чоловіка прізвище „ ОСОБА_14 ".
Наразі підтвердити факт родинних відносин між сторонами неможливо оскільки відсутнє свідоцтво про укладення шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 .
Встановлення факту родинних відносин необхідно заявниці для того, щоб ОСОБА_3 мав можливість перетнути державний кордон України, оскільки через складні політичні стосунки між державами Україна та Російська Федерація ОСОБА_3 , не може перетнути державний кордон України, проте йому необхідно відвідувати Україну, оскільки на її території поховані його батьки та знаходяться його родичі.
Заявниця, в особі представника, посилаючись на те, що даний факт можливо встановити лише в судовому порядку в зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів родинних відносин між ними, просить заяву задовольнити.
В судовому засіданні представник заявниці вимоги заяви підтримав, просив її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду нотаріально посвідчену нотаріусом міста Москва Сидорук М.М. заяву про розгляд справи за його відсутності, та підтвердив факт родинних відносин з заявницею ОСОБА_15 , як рідними сестрою та братом по матері.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги ОСОБА_15 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст.315 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
За нормою частини другої ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до роз'яснення п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Судом встановлено, що встановлення факту родинних відносин необхідно заявниці для того, щоб її рідний брат по матері - ОСОБА_3 , мав можливість перетнути державний кордон України, оскільки через складні політичні стосунки між державами Україна та Російська Федерація ОСОБА_3 , не може перетнути державний кордон України, проте йому необхідно відвідувати Україну, оскільки на її території поховані його батьки та знаходяться його родичі.
Актуальні правила перетину українського кордону регулюються Постановою Кабінету Міністрів України №1236, з останніми змінами від 29 грудня 2021 року.
Так, всім іноземцям незалежно від віку та країни прибуття для в'їзду в Україну потрібно мати страховии? поліс (свідоцтво, сертифікат), видании? страховою компанією, зареєстрованою в Украі?ні, або іноземною страховою компанією, яка має представництво на території? України чи договірні відносини із страховою компанією-партнером на території? України (асистанс), що покриває витрати, пов'язані з лікуванням COVID-19, обсервацією, і діє на весь термін перебування в України.
Будь яких заборон перетину громадянам Російської Федерації кордону України зазначені правила не містять.
Також, офіційна інформація щодо перетину державного кордону України на сайті ДПСУ https://dpsu.gov.ua/.
За змістом статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Заявницею не доведено належними та допустимими доказами, що через складні політичні стосунки між державами Україна та Російська Федерація ОСОБА_3 , не може перетнути державний кордон України, проте йому необхідно відвідувати Україну, а також те, що встановлення даного факту породжує для заявниці юридичні наслідки, пов'язані з виникненням, зміною або припиненням особистих чи майнових прав, а також даний факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявниці.
Таким чином, суд, враховуючи, що встановлення факту родинних відносин між заявницею та ОСОБА_3 , не породжує для заявниці юридичні наслідки, пов'язані з виникненням, зміною або припиненням особистих чи майнових прав, а також даний факт безпосередньо не породжує юридичні наслідки для заявниці, тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 264, 265, 315-319, 354, суд -
Заяву ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В.Геєць