Справа № 306/1919/21
Провадження № 2/306/109/22
26 січня 2022 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді: Вінер Е.А.
з секретарем: Фалес Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сваляві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй на праві приватної власності. В житловому будинку зареєстрований (прописаний) відповідач ОСОБА_2 , її колишній зять, чоловік доньки. Донька позивача ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З того часу, відповідач виїхав з будинку та, вже протягом тривалого часу (більше 10 років) не проживає в ньому, що стверджується свідченнями сусідів та актом обстеження від 27.10.2021 року. Реєстрація ОСОБА_2 у будинку перешкоджає у користуванні житловим приміщенням, оскільки відповідач не є членом сім'ї, ні разу не з'явився в ньому, порушив порядок користування житловою площею, не несе витрат по утриманню квартири та не приймає участь у спільному побуті. Вимоги позивач мотивує тим, що вона є пенсіонером, отримує досить невелику пенсію, однак змушена сплачувати все сама. В зв"язку з вищевикладеним просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2021 року справу № 306/1919/21 (провадження № 2/306/818/21) передано на розгляд судді Свалявського районного суду Вінер Е.А. (а.с. 13).
09 листопада 2021 року суддею Свалявського районного суду Вінер Е.А. винесено ухвалу про відкриття провадження у справі (а.с. 16).
В судове засідання позивач не з'явилися, подала до канцелярії суду заяву за вх. № 9142 від 07.12.2021 року про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився в черговий раз, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином (а.с. 18-19) про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов від нього не надходило.
У зв"язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.
Між сторонами існують правовідносини, які повинні регулюватися нормами статті 391 Цивільного Кодексу України.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 від 22.04.2010 року, виданого згідно рішення виконавчого комітету Дусинської сільської ради №16 від 19.04.2010 року (а.с.6-7).
Відповідно до Акту №162 про фактичне проживання (не проживання) особи від 27 жовтня 2021 року складеного комісією з обстеження матеріально-побутових умов проживання мешканців Свалявської територальної громади при виконавчому комітеті Свалявської міської ради та за свідченнями сусідів стверджується, що відповідач дійсно не проживає за адресою: АДРЕСА_1 більше 10 років (а.с. 12).
Згідно відповіді начальника відділу "Центр надання адміністративних послуг" І.Микульця за № 508 від 04.11.2021 року громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна (будинку) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Права власника житлового приміщення також визначені ст. 150 ЖК України, зокрема, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Зі змісту статті 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Згідно з ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач понад 10 років у вказаному житловому приміщенні не проживає, участі в утриманні будинку не приймає.
Оскільки відповідач зареєстрований в житловому будинку, але в ньому не проживає понад 10 років, позивач не може в повній мірі користуватися майном.
Так, пред'явлення позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є належним способом захисту цивільних прав, що в подальшому є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання відповідними уповноваженими органами.
Така позиція підтверджується висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11. Зокрема, у тексті постанови зазначено, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, предявивши разом із тим одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньої; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач зареєстрований в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , проте не проживає понад 10 років, а тому позов необхідно задовольнити.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позов задоволено, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 95, 141, 265, 354-355 ЦПК України, ст. 47 Конституції України, ст. ст.16, 391, 405 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) 908 гривень сплачених судових витрат.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 26.01.2022 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ Е.А.Вінер