233 № 233/5161/21
14 січня 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Малінов О. С.
за участю секретаря Штреккер В.О.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
10 листопада 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому позивач зазначив, що згідно договору купівлі-продажу від 03 липня 2015 року він придбав будинок АДРЕСА_1 . Згідно із домовою книгою у зазначеному будинку зареєстрована відповідач по справі. 29 жовтня 2021 року позивач отримав довідку із КП «СЄЗ» про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку/ осіб у якій вказано про реєстрацію ОСОБА_3 як доньки колишнього власника будинку ОСОБА_4 . Відповідач не проживає в будинку з дня його купівлі-продажу, тобто з 03 липня 2015 року, її особистих речей у будинку немає. Реєстрація ОСОБА_3 у будинку заважає позивачу у повному обсязі здійснювати його права власності, а саме володіти, користуватися, розпоряджатися будинком, отримати субсидію на житлово-комунальні послуги. У зв'язку з чим позивач ОСОБА_2 просить визнати відповідача особою, що втратила право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .
В підготовчому засіданні представник позивача адвокат Шпільов С.І. підтримав заявлені вимоги, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.
Відповідач ОСОБА_3 в підготовче засідання не з'явилась, при цьому звернулась до суду засобами електронного зв'язку із заявою про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі (31).
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого засідання відповідно до положень ч. 3 ст. 200, ст. 206 ЦПК України.
З'ясувавши позицію сторони позивача, відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5) на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 03 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області Разумовою Т.П. зареєстрованого в реєстрі за № 1252, належить житловий будинок номер АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, яка знаходиться на території Костянтинівської міської ради (а.с. 14), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №40041569 від 03 липня 2015 року (а.с. 15).
Згідно копії будинкової книги для прописки громадян (а.с. 12-13), у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована: - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається з довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб КП «СЄЗ №1» №2100/1 від 29 жовтня 2021 року (а.с.11). за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: - ОСОБА_3 , донька колишнього власника, 1991 р.н., - ОСОБА_5 , тесть, 1949 р.н.
Проте, як вбачається з акту перевірки паспортного режиму КП «Служба єдиного замовника №1» №2100 від 29 жовтня 2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 , але фактично не проживає з дня купівлі будинку, її особистих речей не має. Відсутність гр. ОСОБА_3 та її особистих речей також підтверджують свідки-сусіди що своїми підписами засвідчили сусіди ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с. 10).
Вказаними доказами підтверджується відсутність відповідача за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 2015 року.
Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку (квартири) має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом із ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час, що відповідає правовій позиції, висловленій 16 листопада 2016 року Верховним Судом України у постанові № 6-709цс16.
Відповідно до статті 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Підстави стверджувати, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб відсутні; також у суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо достовірності визнаних відповідачем обставин або добровільності їх визнання.
Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнала, з власної волі з 2015 року не проживає у будинку АДРЕСА_1 , без поважних причин, відсутні підстави вважати, що між сторонами існують будь-які домовленості стосовно збереження за відповідачем права користування житлом, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та визнання відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням зазначеного будинку.
Таким чином, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
В силу ст.141 ЦПК України судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору по справі слід віднести на відповідача по справі.
На підставі ст.150 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 391 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 19, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особою, яка втратила право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 14 січня 2022 року.
Суддя :