Справа № 489/3251/21
Номер провадження 1-кп/489/478/22
Іменем України
27 січня 2022 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка Нововодолазького району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення злочину проходив строкову військову службу на посаді стрільця 1 відділення 2 взводу, 3 роти батальйону охорони військової частини польова пошта НОМЕР_1 (нині - НОМЕР_2 ), у військовому званні "солдат",
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України
встановив
Громадянин ОСОБА_7 призваний 09.10.2013 Нововодолазько-Кегичівським ОРВК Харківської області для проходження строкової військової служби. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.03.2014 №58 ОСОБА_7 призначено на посаду водія 3 роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 . З 09.10.2013, тобто з моменту призову на строкову військову службу та відправлення у військову частину з обласного збірного пункту ОСОБА_7 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Про порядок проходження військової служби ОСОБА_7 , було достеменно відомо, і до часу нез'явлення вчасно на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього обов'язки.
15.10.2014 о 02 год. 00 хв. солдат ОСОБА_7 будучи військовослужбовцем строкової військової служби та проходячи її на посаді стрільця 1 відділення 2 взводу 3 роти батальйону охорони військової частини польова пошта НОМЕР_1 (нині - НОМЕР_2 ), діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу», самовільно залишив військову частину польова пошта НОМЕР_1 (нині - А НОМЕР_3 ), яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , тривалістю понад один місяць, незаконно перебував поза її межами за адресою: АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби до 09 год. 00 хв. 25.05.2021.
25.05.2021 о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_7 добровільно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві та заявив про себе як про дійсного військовослужбовця військової служби та вчинений ним злочин.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 3 ст. 407 КК України.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає; останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_7 обставини викладені в обвинувальному акті визнав, визнав свою провину, щиро розкаявся.
Відповідно до положень ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Частиною 3 статті 407 КК України передбачено кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем строкової служби.
Суд визнає ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишенні військової частини тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем строкової служби.
Крім того, в судовому засіданні було досліджено:
- вимогу УІАЗ УМВС України в Миколаївській області відповідно до якої обвинувачений раніше не судимий;
- службову характеристику та характеристики з місця проживання, з яких встановлено, що обвинувачений характеризується позитивно;
- довідки про те, що на психіатричному обліку та обліку у лікаря-нарколога не знаходиться;
- з'явлення із зізнанням обвинуваченого;
- свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження, з яких встановлено, що обвинувачений перебуває в шлюбі та має малолітнього сина;
- постанову про оголошення розшуку підозрюваного, постанову про зупинення провадження від 27.02.2015 та постанову про відновлення провадження від 25.05.2021.
Відповідно до ст. 66 КК України суд враховує з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, як обставини, що пом'якшують покарання.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про призначення, обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкції статті за цей вид злочину, передбаченого Особливою частиною КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Дослідивши докази, які характеризують обвинуваченого, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, наявність сім'ї та дитини суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та вважає можливим застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України, а саме звільнення від відбування покарання з випробовуванням при здійснені контролю за поведінкою засудженого у відповідності до ст. 76 КК України.
Цивільний позов не заявлявся. Запобіжні заходи не застосовувались.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 127-129, 349, 369-376 КПК України, суд
ухвалив
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю в 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобов'язати періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1