Справа № 467/957/21
Провадження № 2/467/19/22
27.01.2022 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.
за участю секретаря судового засідання - Савчук О.І.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що з 07 листопада 2009 року вона перебувала в зареєстрованому із відповідачем шлюбі, який було розірвано рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2020 року.
В період перебування у цьому шлюбі за спільні кошти із відповідачем було придбано житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Тому, посилаючись на положення ст.ст. 69,70 СК України, позивач просила визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок загальною площею 41,3 кв.м, житловою площею 28,1 кв.м з господарськими спорудами та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,1241 га, кадастровий номер 4820355100:01:014:0016, що розташовані по АДРЕСА_1 та визнати за нею та за відповідачем право власності на вказаний житловий будинок та земельну ділянку по Ѕ частині за кожним, стягнувши із відповідача на її користь судовий збір у розмірі 908 грн.
Спрощене позовне провадження у справі було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2021 року.
Ухвалою суду від 27 січня 2022 року позовну заяву у частині поділу земельної ділянки залишено без розгляду.
У судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, про його дату, час і місце повідомлявся належно, у тому числі й шляхом публікації оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України, причин свого неприбуття не повідомляв, будь - яких заяв чи то клопотань, у тому числі й по суті справи, не направляв.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Зокрема, суд установив, що позивач та відповідач 07 листопада 2009 року уклали шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, актовий запис № 251, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу.
Шлюб було розірвано рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2020 року, яке набрало законної сили 28 березня 2020 року.
16 лютого 2011 року, тобто у період перебування із позивачкою у зареєстрованому шлюбі, за договором купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Арбузинського районного нотаріального округу Грицаєнко Л.М., зареєстрованого в реєстрі за №280, відповідачем було придбано житловий будинок загальною площею 41,3 кв.м, в тому числі жилою площею 28,1 кв.м з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель площею 0,1241 га, кадастровий номер 4820355100:01:014:0016, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Отже, з огляду на предмет і підставу позову, слід зробити висновок, що між сторонами склались правовідносини з приводу поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Вирішуючи цей спір, суд враховує таке.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ( ч.2 ст. 60 СК України ).
Норма ч.1 ст. 61 СК України визначає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц.
Суд відмічає, що цей спір вирішено на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач до суду не прибув і будь - яких доказів на спростування презумпції спільності права власності на майно, набуте за час шлюбу із позивачкою, не надав.
Крім цього, згідно положень ч.1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Отже, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на житловий будинок відповідачем не спростована шляхом доказування того, що це майно є його особистою приватною власністю, і водночас це майно набуте сторонами за час шлюбу та не є таким, що виключене з цивільного обороту, тому воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Сам же факт оформлення спірного нерухомого майна на ім'я відповідача не означає, що воно належить лише йому. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання (постанова ВС КЦС від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18).
До того ж, за змістом ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За правилом ч.3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
За положеннями ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Стаття 71 СК України визначає способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст.65 СК України).
Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що спірний житловий будинок було придбано за час перебування сторін у шлюбі, право власності на будинок зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 17 березня 2011 року, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 грудня 2021 року, а відтак, суд дійшов висновку про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, у якому частки чоловіка та дружини є рівними.
Крім цього, за наслідками розгляду справи, виходячи із аналізу наявних у суду доказів, не установлено істотних обставин, які б зумовили відступ від засади рівності частко подружжя (ч.2 ст. 70 СК України).
Так само, як і не встановлено домовленості між сторонами щодо іншого розміру часток при поділі майна чи наявності укладеного між ними шлюбного договору.
За такого, суд прийшов до висновку про задоволення позову.
При розподілі судових витрат, суд керується правилами ч.1 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на Ѕ (одну другу) частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на Ѕ (одну другу) частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 41,3 кв.м, в тому числі жилою площею 28,1 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.М.Кологрива