Справа № 136/90/22
провадження №1-кп/136/5/22
25 січня 2022 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021025060000203 від 25.12.2021, про обвинувачення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта професійно технічна, учасник бойових дій, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, -
24.12.2021 біля 17 год. 00 хв., ОСОБА_2 , знаходячись в АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, використовуючи малозначний привід - спільне проживання ОСОБА_3 з його колишньою дівчиною ОСОБА_4 , маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість та зневагу до існуючих загальноприйнятих норм поведінки у суспільстві та правил моралі, намагаючись самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, нічого не пояснюючи, умисно наніс один удар кулаком правої руки в область лівого ока ОСОБА_3 , внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на землю. В подальшому ОСОБА_2 , не зупиняючись на досягнутому, після того як ОСОБА_3 підвівся з землі, умисно наніс ще два удари кулаком правої руки в область лобної ділянки голови та обличчя ОСОБА_3 . Після чого, ОСОБА_3 схопив ОСОБА_2 за верхній одяг, внаслідок чого вони впали на землю, де ОСОБА_2 перебуваючи зверху над останнім, умисно наніс ще один удар кулаком правої руки в область лівої частини голови ОСОБА_3 , де протиправні дії ОСОБА_2 були припиненні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . В подальшому, ОСОБА_2 в ході словесної суперечки з ОСОБА_3 , маючи умисел на продовження хуліганських дій, підійшов до ОСОБА_3 , де умисно наніс ще один удар кулаком руки в область обличчя потерпілого, внаслідок чого з носу останнього пішла кров. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді садна - на лобі справа та на спинці носа, синців - на лобі зліва, у виличній ділянці зліва, в лівій та правій орбітальних ділянках, синця та садна - на лівій щоці, які належать до легких тілесних ушкоджень.
Такі умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 , отримавши копії матеріалів дізнання, добровільно, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини вчиненого ним кримінального проступку, його кваліфікацію, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст. 394 КПК України, за участі захисника - адвоката ОСОБА_7 подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутності.
Потерпілий ОСОБА_3 , також надав письмову згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст. 394 КПК України.
Ураховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки це узгоджується з приписами частини другої статті 381, 382 КПК України.
Суд, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні ним кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена поза розумним сумнівом.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковано вірно за ч.1 ст.296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, раніше не судимий, являється учасником бойових дій у підтвердження чого є посвідчення серія НОМЕР_1 ; не одружений, непрацюючий, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, заяв та скарг на порушення громадського порядку до Липовецької міської ради не надходило; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального проступку особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Обираючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом'якшують покарання та обтяжують покарання, майнового стану обвинуваченого, який не має офіційного місця роботи та доходу, тому суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання передбачене санкцією частини статті, за якою інкриміновано його діяння у виді обмеження волі.
При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та ізоляції від суспільства, а тому приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України із покладенням обов'язків, що передбачені ст.76 КК України.
На переконання суду, іспитовий строк буде дисциплінувати засудженого, привчати до додержання законів, оскільки він не виправданий, а проходить випробування від результатів якого залежить подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне відбуття покарання, що сприятиме формуванню звички законослухняної поведінки і не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Заходи забезпечення даного кримінального провадження не застосовувались.
Керуючись ст.ст. 65 КК України, ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст. 76 ч.1 п.1, 2 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення даного вироку.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_8