Справа № 991/8364/21
Провадження № 11-сс/991/62/22
Слідчий суддя: ОСОБА_1
25 січня 2022 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 січня 2022 року про залишення без задоволення скарги на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
Зміст оскаржуваного рішення та встановлені судом обставини
04 грудня 2021 року ОСОБА_6 використовуючи форми «Повідомлення про кримінальні правопорушення або необґрунтовані активи», що міститься на офіційному сайті Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), надіслав повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, 366, 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України), окремими членами Вищої ради правосуддя при розгляді його дисциплінарних скарг на суддів у цивільних справах № 2-215/11 та № 757/1475/15-ц.
Враховуючи те, що відомості про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесені не були, ОСОБА_6 надіслав до Вищого антикорупційного суду скаргу на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 06 січня 2022 року відмовив у задоволенні скарги.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу про задоволення скарги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те, що слідчий суддя не дослідив зміст заяви, скарги, а також наявні докази. Вважає, що стаття 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачає обов'язок органу досудового розслідування невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення внести відповідні відомості до ЄРДР та не вимагає оцінки цими суб'єктами заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину. Наведена норма закону є обов'язковою для виконання, а тому слідчий суддя повинен був захистити порушені права заявника, розглянути скаргу та за результатами розгляду дійти висновку про зобов'язання уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор та особа, яка подала апеляційну скаргу в судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
При цьому, від прокурора до суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, за змістом яких останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін, оскільки вважає її законною та обґрунтованою.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття учасників судового провадження не перешкоджає проведенню розгляду.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.
Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
У свою чергу, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено главою 26 КПК України (параграф 1, статті 303-308 цього Кодексу).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_6 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
За результатами розгляду скарги, слідчий суддя постановив ухвалу в якій дійшов висновку про те, скарга не містить викладу обставин, які вказували б на вчинення окремими членами Вищої Ради Правосуддя дій із зловживанням владою або використанням службового становища з метою одержання неправомірної вигоди, що є умовою для здійснення попередньої кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, а також не містить і повідомлення про наслідки у вигляді істотної шкоди, що є обов'язковою кваліфікуючою ознакою цього складу злочину.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів погоджується із викладеними в оскаржуваній ухвалі мотивами та висновками слідчого судді, разом з тим, оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, враховує наступне.
Так, КК України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Для здійснення цього завдання КК України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 цього Кодексу).
У свою чергу, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 КК України).
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
Чинним КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, згідно вимог ч. 1 та 2 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні Вищого спеціалізованого суду України № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
У свою чергу, якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України в справі за конституційною скаргою ОСОБА_7 від 17 червня 2020 року, у пункті 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
Також і Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив: «…якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин…».
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених вище. Вказане слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог положень ст. 214 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що доводів, наведених ОСОБА_6 як у повідомленні про вчинення кримінального правопорушення, так і в скарзі на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ, недостатньо для того, щоб розпочати кримінальне провадження стосовно членів Вищої Ради Правосуддя, адже досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, і не може слугувати механізмом для безпідставного переслідування посадових осіб у разі незгоди з їх рішеннями або суб'єктивними припущеннями про їх злочинні дії. А отже, наявні в матеріалах скарги відомості про вчинення кримінального правопорушення не підлягають внесенню до ЄРДР уповноваженими особами НАБУ, а тому прийняте слідчим суддею рішення є правильним по суті.
В апеляційній скарзі містяться також інші дані, які не потребують детального аналізу, оскільки інші доводи спростовуються вищенаведеним, та колегією суду надано відповіді на всі вагомі аргументи апеляційної скарги.
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів переконана, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 січня 2022 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4