Номер провадження 22-ц/821/59/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/6298/21 Категорія: Пироженко С. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
27 січня 2022 року : Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Новікова О.М., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2021 року, ухвалене в складі судді Пироженка С.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, повний текст рішення складений 29 листопада 2021 року, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29 вересня 2007 року по 02 серпня 2011 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . В шлюбі в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно домовленості син повинен був проживати разом з матір'ю, але проживає з її батьками - бабою ОСОБА_4 та дідом ОСОБА_5 .
В серпні 2019 року позивач звертався до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою про визначення місця проживання дитини разом з ним. В той час коли тривав розгляд вказаного позову ОСОБА_6 вимагаючи щоб він відмовився від позовних вимог, не давала можливості зустрічатися з сином й погрожувала зв'язками свого співмешканця, які той має в поліції. За таких обставин, він був вимушений подати до суду заяву про залишення позову без розгляду.
11 листопада 2020 року позивачу стало відомо про те, що його банківські рахунки по картках заблоковані у зв'язку з постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень.
Дізнавшись про те, що його безпідставно і несправедливо суд визнав особою, яка вчиняє домашнє насильство відносно дитини, з метою виправлення ганебного становища позивач був вимушений витрачати час і кошти, звертатися за юридичною допомогою.
Було з'ясовано, що 29 січня 2020 року старшим інспектором ЮПСП Черкаського ВП Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітаном поліції Цукановою Л.Ю. без законних підстав було складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №258638 про те, що за місцем проживання позивачем вчинюється систематичне насилля відносно малолітнього сина. З вказаним протоколом його ознайомлено не було, а матеріали сфабрикованої справи про адміністративне правопорушення були направлені до Соснівського районного суду м. Черкаси.
В лютому 2020 року працівники поліції поставили позивача на профілактичний облік за вчинення домашнього насильства в сім'ї, але йому про це повідомлено не було.
24 квітня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси на підставі даного протоколу виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
24 липня 2020 року Головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колісником Я.І. винесено дві постанови про відкриття виконавчих проваджень: про стягнення з нього на користь держави судового збору у сумі 420 гривень 40 копійок (ВП № 62649560) та про стягнення з нього на користь держави штрафу у сумі 170 гривень (ВП № 62652630).
05 та 06 жовтня 2020 року старший державний виконавець Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Є.І. виніс постанови про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій коштів в сумі 220 гривень 88 копійок, а 06 та 18 жовтня 2020 року виніс постанови якими наклав арешт на грошові кошти, що містилися на відкритих рахунках в відповідних установах, та за це постановив стягнути ще й винагороду в розмірі 662 гривень 44 копійки та 387 гривень.
Постановою від 30 жовтня 2020 року державний виконавець також оголосив в розшук автомобіль ЗАЗ 1102, 1993 р.в., VIN: НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 який належить позивачу на праві власності.
Про вище вказані постанови працівники виконавчої служби своєчасно ОСОБА_1 не повідомили.
11 листопада 2020 року дізнавшись про усі вищевказані обставини позивач звернувся із апеляційною скаргою до Черкаського апеляційного суду який 18 грудня 2020 року постанову скасував, а провадження по справі закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Після чого, лише 06 квітня 2021 року виконавча служба винесла постанови про закінчення виконавчих проваджень.
Вважає, що незаконними діями відповідальних посадових осіб йому завдана моральна шкода.
Арешт коштів призвів до того, що позивач не мав змоги сплачувати рахунки та здійснювати покупки продуктів харчування та одягу, був обмежений в забезпеченні інших життєво необхідних для існування потреб.
Позивач вказує на те, що через зазначені обставини, пережив тяжкий та тривалий нервовий зрив та психоемоційні переживання. В нього порушився сон та з'явилася дратівливість, душевні страждання і неспокій, образа, сором, пригніченість, що негативно відобразилося на здоров'ї та потягло за собою неодноразове звернення до лікарів та витрачання коштів на проходження курсів лікування.
Розмір завданої моральної шкоди оцінює у 85000 гривень, які просить суд стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2021 року у справі замінено неналежного відповідача по справі Черкаське районне управління поліції Головного управління поліції в Черкаській області на належного відповідача - Головне управління поліції в Черкаській області.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між закриттям справи про адміністративне правопорушення, а також протиправними діями працівника органів Національної поліції та довготривалим психоемоційним станом позивача, що негативно відобразився на його здоров'ї. Позивачем не надано суду доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру саме з боку відповідача, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, а також не надано доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків і відновлення стосунків із оточуючими, погіршення стану здоров'я у зв'язку із подіями.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаюсь на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що на підтвердження підстав позовних вимог ним були надані належні докази, факт незаконного провадження у справі про адміністративне правопорушення встановлено судовим рішенням. Обставини викладені у позові свідчать про неправомірність протоколу, винесення судом незаконної постанови і проведення відносно позивача примусового та тривалого виконавчого процесу з вжиттям обмежувальних прав та заходів впливу. Попри те, що позивач знятий з профілактичного обліку, але він не виправданий і за документальними даними залишається під контролем як особа, що вчиняє насилля, а його честь та гідність залишається заплямованою.
Незаконне накладення штрафу є підставою для відшкодування моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції у Черкаській області, посилаючись на те, що рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, є законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зазначає, що наявність лише самого судового рішення про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення не може бути безумовною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки даним рішенням не підтверджується факт наявності причинного зв'язку між шкодою у визначеному позивачем розмірі і протиправними діяннями відповідача та вини останнього в її заподіянні.
У відзиві Головне управління Державної казначейської служба України у Черкаській області, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального права, заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить рішення залишити без змін. Зазначає, що позивачем не надано доказів наявності завдання моральної шкоди. Долучені до справи копії медичних документів не можуть бути доказами завдання моральної шкоди, оскільки в них відсутні відомості, що саме притягнення апелянта до адміністративної відповідальності спричинило розлад його здоров'я. Також факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральну шкоду.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України N266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (стаття 1 зазначеного Закону).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, постанови, отримання пояснень та інше ) та є підставою для відшкодування шкоди.
До такого висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 215/7147/20.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 січня 2020 року старшим інспектором ЮПСП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області капітаном поліції Цукановою Л.Ю. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України. В протоколі зазначено проте, що ОСОБА_1 систематично за місцем свого проживання вчиняє психологічне насильство у вигляді нецензурної лайки по відношенню до свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зафіксовано у зверненні (а.с. 9).
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень (а.с. 11).
24 липня 2020 року державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання вказаної постанови. А також винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про розшук майна боржника (а.с. 12-18).
Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2020 року скасована, а провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Таким чином закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди.
Частиною 1 статті 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач в тому числі посилався на те, що в результаті притягнення його до адміністративної відповідальності у нього погіршився стан здоров'я, в підтвердження чого надано копії огляду терапевта від 15 квітня 2021 року (діагноз: розлад вегетативної нервової системи, не уточнений, а.с. 24), консультативне заключення невропатолога від 27 квітня 2021 року (діагноз: розлад вегетативної нервової системи, не уточнений, а.с. 25), інформацію лікаря невропатолога від 19 жовтня 2021 року( основний діагноз: вегето-судинна дистонія, а.с. 70).
Проте позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності причинного зв'язку між притягненням його до адміністративної відповідальності та погіршенням здоров'я.
При цьому, очевидним є те, що протиправне притягнення особи до адміністративної відповідальності, навіть якщо особа у межах провадження про притягнення її до адміністративної відповідальності не понесла певних матеріальних втрат, фізичних ушкоджень, провокує у неї негативні моральні переживання, занепокоєння, для відновлення порушеного права особа має витрачати час, у зв'язку з чим змінюється сталий спосіб та ритм життя.
Враховуючи обставини справи, характер та обсяг страждань, яких позивач зазнав внаслідок неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності, а саме зниження ділової репутації , приниження позивача, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану та доведеності своєї невинуватості та виходячи із засад розумності , виваженості суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000 гривень.
Вимоги до змісту рішення суду встановлені статтею 265 ЦПК України.
При цьому необхідності зазначення таких відомостей як орган через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Тому завдана шкода підлягає стягненню з Держави.
Суд першої інстанції вказані обставини та норми права не врахував, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.367,368,374,376,382,383,384 ЦПК, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2021 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 27 січня 2022 року.
Судді