Справа № 156/557/19 Провадження №11-кп/802/115/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач: ОСОБА_2
24 січня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 - Заставного (в режимі відеоконференції),
представника Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019030000000423 від 16.04.2019 року за апеляційними скаргами прокурора в кримінальному провадженні - прокурора Володимир -Волинської окружної прокуратури ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 27.07.2021 року,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нововолинська Волинської області, жителя 15 мікрорайона, буд. АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, працюючого КП "Нововолинськ водоканал" майстром очисних споруд, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на підставі ч.1 ст.76 КК України обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися у вказані органи для реєстрації.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи в сумі 2512 грн, 16 коп, судової інженерно-транспортної експертизи на суму 1884, 12 грн, судової інженерно-транспортної експертизи на суму 628,04 грн, судової автотоварознавчої експертизи на суму 942,06 грн, а всього на загальну суму 5966 гривень 38 коп.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_7 , третя особа АТ СГ «ТАС» про відшкодування завданої моральної шкоди - залишено без розгляду.
Цивільний позов КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» до ОСОБА_7 , третя особа АТ СГ «ТАС» про відшкодування витрат на лікування осіб - залишено без розгляду.
Цивільний позов Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області до ОСОБА_7 , третя особа АТ СГ «ТАС» про відшкодування матеріальної шкоди - залишено без розгляду.
Вироком вирішено долю речового доказу та арештованого майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він, близько 10 год 15 хв 16.04.2019 року, керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням «Ковель-Жовква» зі сторони м.Нововолинськ в напрямку м.Львів, у с.Литовеж Іваничівського району Волинської області, передбачаючи можливість настання суспільно - небезпечних наслідків свого діяння але легковажно розраховуючи на їх відвернення, проявив безпечність та неуважність під час руху, перевищив дозволену у населеному пункті швидкість руху, в районі повороту на дачний масив «Прикордонник», перед виконанням маневру обгону попутного транспортного засобу не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де продовжив рух та допустив зіткнення із автомобілем марки « ЗАЗ-Daewoo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , що рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пасажири автомобіля «Opel Vivaro» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 та ОСОБА_16 отримали середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Разом з тим, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Заз Daewoo» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження: травми голови, численні осадження на обличчі, рана на нижній губі зліва, рана на підборідді; травми верхніх кінцівок: відкритий перелом правої плечової кістки з локалізацією рани по західній поверхні плеча та винця там же, відкритий перелом лівої плечової кістки з локалізацією рани по задній поверхні плеча, синець на правій кисті по тильній поверхні; травми грудної клітки, живота, промежини, синець на ділянці передньої поверхні грудної клітки та живота, перелом тіла грудини, перелом ребер 2-7 зліва та 6-10 справа по умовним аксилярним лініям з крововиливами в оточуючі м'які тканини, крововиливи в ділянці коренів та тканину обох легень, крововилив в ділянці середостіння та епікард серця, крововилив в навколо ниркову клітковину обох нирок, численні тріщини, надриви нирок, розміження печінки, крововилив в корінь брижі, в черевній порожнині, в черевній порожнині 1.5-2,0л. рідкої крові, розрив мошонки з випаданням правого яєчка. Травми нижніх кінцівок, синець на правому стегні, відкритий перелом правої колінної чашечки з локалізацією рани в ділянці проекції колінного суглобу, відкритий перелом обох кісток правої гомілки з локалізацією рани по передній поверхні гомілки, садно на правій гомілці, відкритий перелом лівої стегнової кістки з локалізацією рани по задній поверхні стегна, садно в ділянці проекції лівого колінного суглобу, синець в ділянці проекції лівого гомілково-ступеневого суглобу.
Смерть ОСОБА_12 наступила від розвитку травматичного шоку, розладом кровообігу, дихання, термінальним станом, внаслідок отриманої чисельної, поєднаної травми тіла.
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали стало грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.2.3б), п.10.1, п.11.3, п.12.4, п.12.9б) Правил дорожнього руху України.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_12 , а також потерпілими ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, прокурор оскаржує рішення суду у зв'язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного через м'якість, безпідставного та невмотивованого призначення покарання із застосуванням до обвинуваченого вимог ст.ст.75,76 КК України. Судом при постановлені вироку та обранні виду і міри покарання обвинуваченому порушено вимоги ст.65 КК України. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В решті вирок суду залишити без змін.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого, вважають вирок необґрунтованим та незаконним в частині призначення основного та додаткового покарання. Судом першої інстанції при призначенні покарання не враховано пом'якшуючі покарання обставини, зокрема, повне визнання вини ОСОБА_7 , вчинення злочину з необережності, відсутність стану сп'яніння, добровільне повне відшкодування збитків потерпілим ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , їх позиція про відсутність претензій до обвинуваченого; відшкодування потерпілій ОСОБА_9 шкоди в розмірі 20 000 грн, а також часткове відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_16 та ОСОБА_14 ; позиція потерпілих, які просили не позбавляти ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами. Позбавлення права керувати транспортними засобами стане перешкодою для останнього у виконанні ним професійних обов'язків. У зв'язку з вищевикладеним, просять вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 27.07.2021 змінити, призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційних скарг, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, обвинуваченого та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу, представника потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_20 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечив апеляційну скаргу сторони захисту, представника ГУ "Держпродспоживслужби" у Волинській області - ОСОБА_10 , який покладався на розсуд суду, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються.
Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Встановлені судом фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та його кваліфікація є правильною.
При цьому, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин та добровільність їх позиції.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора, судова колегія не знаходить їх достатньо переконливими та погоджується з законністю, обґрунтованістю та справедливістю покарання, призначеного обвинуваченому.
При визначенні його виду та розміру суд першої інстанції, ґрунтуючись на положеннях ст. 65 КК України, в повній мірі врахував характер, обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, відомості про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно працевлаштований, вину у вчиненому визнав повністю, до пом'якшуючих покарання обставин, суд відніс щире каяття, яке виразилось в усвідомленні обвинуваченим протиправності своєї поведінки, активне сприяння розкриттю злочину, обставини, що обтяжують покарання, відсутні.
Місцевим судом було враховано позицію потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , яким обвинувачений ОСОБА_7 добровільно повністю відшкодував завдані збитки. Потерпілим ОСОБА_16 та ОСОБА_14 обвинувачений пропонував матеріальну допомогу, однак вони відмовились. Потерпілі ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 не наполягали на призначенні суворої міри покарання обвинуваченому та не мають жодних претензій до нього. Потерпілий ОСОБА_15 міру покарання просив призначити в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.
Взявши до уваги усі обставини у сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на відповідний строк, та з врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, виключно позитивних характеристик особи винного, його ставлення до вчиненого, яке виразилось у щирому розкаянні та висловленні щирого жалю з приводу вчиненого, повного відшкодування збитків, думки потерпілих щодо призначення покарання зі звільненням від його відбування, та інших обставин справи, прийшов до переконання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України та призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк.
З таким покаранням погоджується судова колегія, та вважає його справедливим, тобто домірним тяжкості вчиненого правопорушення, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, зможуть забезпечити належний контроль поведінки винного.
На думку суду, в апеляційній скарзі обвинуваченого та його захисника відсутні нові дані, які би вказували на надмірну суворість призначеного ОСОБА_7 покарання, тому вважає, що призначене покарання не порушує загальних засад його призначення, встановлених КК України, і відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, не виходить за межі дискреційних повноважень суду щодо його призначення.
Твердження прокурора щодо невиправданої м'якості цього покарання не можуть бути прийняті до уваги виходячи з вищезазначеного, а також приймаючи до уваги, що обставини, наведені в апеляційній скарзі на їх обґрунтування - фактичні обставини скоєння злочину, порушення п'яти ПДР України та його наслідки були відомі суду, проаналізовані в оскаржуваному вироку та достатньою мірою взяті до уваги при призначенні основного покарання зі звільненням від його відбування.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції, які б тягнули за собою безумовне скасування судового рішення, у кримінальному провадженні не встановлено.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення та призначення ОСОБА_7 покарання, яке слід відбувати реально, а тому вирок суду першої інстанції слід залишити в силі.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 27.07.2021 щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, шляхом подачі касаційних скарг.
У справі є окрема думка, яка не оголошується, приєднується до матеріалів кримінального провадження.
Головуючий
Судді