Справа № 645/7873/21
Провадження № 2/645/923/22
17 січня 2022 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Хароква у складі:
головуючого - судді Ульяніч І.В.,
за участю секретаря - Погудіної Д.О.,
учасники справи: позивач - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Начальник філії - Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказав, що 05 серпня 2020 року між АТ «Державний ощадний банк України», в особі територіально відокремленого без балансового відділення № 10020/0256 та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №256/0021, за яким відповідач отримав грошові кошти (кредит) у загальному розмірі 75 000 грн. на строк 60 місяців, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 04 серпня 2025 року із сплатою 56 % річних за користування кредитом. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також інші витрати відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач зобов'язання за договором не виконав і станом на 27.10.2021 має заборгованість у сумі 73 474,59 грн., яка складається з наступного: 63 749,93 грн. - загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом (по основному боргу); 8 501,04 грн. - загальна сума заборгованості по сплаті прострочених процентів за користування кредитом; 773,72 грн. - загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основному боргу; 105,67 грн. - загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по процентам; 284,59 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по кредиту; 59,64 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по відсоткам. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав Банку.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2021 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, зазначив, що не заперечує проти прийняття рішення на підставі наявних у справі документів.
Відповідач у судове засідання, не з'явилась, була сповіщена про час та місце розгляду справи, надала до суду заяву, в якій зазначила, що між нею та Харківська Філія AT «Ощадбанк» був укладений Договір про надання кредиту № 256/0021 від «05» серпня 2020 року (надалі - Договір), відповідно до якого їй був наданий кредит у розмірі 75 000 грн. Відповідно до Договору, вона, як Позичальник, повинна сплачувати не пізніше 05 числа кожного місяця проценти за користування кредитом та щомісячну суму по кредиту у розмірі приблизно 2300 грн. Останній платіж був зроблений у червні 2021 року, до цього періоду вона сумлінно виконувала свої зобов'язання за договором та вносила чергові платежі. Станом на сьогоднішній день з травня 2021 року перебуває на тимчасовому проживанні у м. Миколаєві, тому що її дитина ОСОБА_2 отримав статус дитини інваліда, тому вона та її родина повинна була змінити місця роботи та місце проживання. У зв'язку з такими обставинами її фінансове становище погіршилось та наразі не має достатнього заробітку для виконання кредитних зобов'язань у повному обсязі відповідно до раніше обумовленого Договору. Просила провести реструктуризацію заборгованості за Договором про споживчий кредит № 256/0021 від «05» серпня 2020 року, для оплати кредиту ануїтетним способом або надати індивідуальний графік погашення основного боргу, відсотків, згідно теперішнього фінансового стану.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 05.08.2020 з метою отримання кредиту підписано Договір про споживчий кредит №256/0021 у АТ «Ощадбанк», в якому зазначено надання кредиту у розмірі 75 000 грн. на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше 04 серпня 2025 року та процентна ставка за кредитом у розмірі 56 процентів річних за користування кредитними коштами.
В матеріалах справи наявний розрахунок, з якого вбачається, що ОСОБА_1 станом на 27.10.2021 має заборгованість у сумі 73 474,59 грн., яка складається з наступного: 63 749,93 грн. - загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом (по основному боргу); 8 501,04 грн. - загальна сума заборгованості по сплаті прострочених процентів за користування кредитом; 773,72 грн. - загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основному боргу; 105,67 грн. - загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по процентам; 284,59 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по кредиту; 59,64 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по відсоткам.
Матеріали справи містять виписки з особового рахунку, з яких вбачається рух коштів за наданим кредитом згідно підписаного Договору про споживчий кредит №256/0021 від 05.08.2020.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Договір про споживчий кредит №256/0021 містить право Банку на одержання відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 56 процентів річних за користування кредитними коштами.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачу був наданий кредит у розмірі 75 000 грн. строком 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 04 серпня 2025 року.
В позові Банк просить стягнути заборгованість в розмірі 73 474,59 грн., тобто в межах наданого кредиту.
Згідно договору про споживчий кредит №256/0021 повернення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником згідно з Графіком платежів або достроково відповідно до порядку, визначеного цим Договором, але в будь-якому випадку не пізніше терміну остаточного повернення кредиту, встановленого згідно з цим Договором (п. 3.3.2).
Позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту рівними частинах в розмірі 1 250 грн. 00 коп. гривень та сплату, процентів, нарахованих банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з вересня 2020 року, шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які банк, використовуючи право договірного списання коштів, наданого йому згідно з умовами цього Договору, списує в рахунок погашення Основної суми боргу за кредитом та сплати процентів відповідно до послідовності, визначеної цим Договором, (п.3.3.3).
Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або поручителем взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або договорами забезпечення (за наявності) та/або іншими договорами, укладеними позичальником з банком, вимагати повернення суми кредиту та сплати всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим Договором), строк сплати яких ще не настав, в повному обсязі у тому числі, але не виключно, у разі якщо відбулася будь-яка із наступних подій: виконання позичальником вимоги банку щодо повернення кредиту, належних до сплати процентів, комісійних винагород та інших платежів, строк сплати яких не настав, відповідно до умов цього договору повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання такої вимоги від банку. Сторони підтверджують, що термін повернення всієї суми кредиту, нарахованих процентів за його користування та інших платежів, строк сплати яких не настав, що містяться у вимозі банку, направленій позичальнику, відповідно до цього пункту договору, є зміною терміну остаточного повернення кредиту в бік його зменшення. Сторони домовились, що вказана в цьому пункті зміна терміну, на який надано кредит, не є зміною банком в односторонньому порядку умов договору (п.п. 3.9.2).
Відповідно до ч. 4 Закону України "Про споживче кредитування" у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом ( ч.2ст. 625 ЦК України).
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами.
Такі проценти є мірою відповідальності боржника за прострочення зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, і можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України (висновок Верховного Суду у справі №5017/1987/2012 від 05.03.2019 року п. 48).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.02.2020 року у справі №912/1120/116 (п. 6.28) зазначила, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Матеріали справи не містять вимоги банку про дострокове повернення кредиту, додаткових договорів до договору про споживчий кредит, укладених між сторонами, позивачем не надано.
Банк має право при виникненні простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та/або процентами більше ніж на один місяць, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку (п. 4.2.2 Договору про споживчий кредит).
У випадку порушення умов цього Договору, позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів, нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом, комісійні винагороди, а також сплатити неустойку (штрафні санкції), як це передбачено в Договорі, а також відшкодувати банку в повному обсязі збитки (п. 4.3.3. Договору про споживчий кредит).
Дострокове повернення усієї суми кредиту відповідач має зробити на відповідну вимогу банку. Матеріали справи вимогу банку на адресу відповідача щодо повернення усієї суми кредиту, строк сплати якої не настав, не містять.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за основним боргом за період з 05.10.2020 року по 07.09.2021 року сума чергового платежу по кредиту, що підлягала сплаті, згідно графіка погашення становить - 16 250 грн., сума погашеного відповідачем кредиту - 10 000,07 грн..
Згідно розрахунку заборгованості за процентами за період з 05.10.2020 року по 07.09.2021 року сума нарахованих процентів становить - 16 111,20 грн., сума погашених відповідачем процентів - 8 762,62 грн.
Таким чином, враховуючи, що у справі наявна заява відповідача, в якій вона не оспорює факт отримання кредиту в АТ «Ощадбанк» та повідомляє про наявність заборгованості з червня 2021 року, а також наданий розрахунок Банку щодо розміру заборгованості за відсотками відповідачем не спростований, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість станом на 27.10.2021: 6 249,93 грн. (16 250 грн. - 10 000,07 грн.) - загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом (по основному боргу); 7 348,58 грн. (16 111,20 грн. - 8 762,62 грн.) - загальна сума заборгованості по сплаті прострочених процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Крім того, Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім суми основного боргу та відсотків, стягнути 3% річних від прострочених сум по заборгованості по основному боргу, витрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу та витрати від інфляції за не своєчасне погашення процентів за користування кредитом (згідно ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором у пункті 2.4. було встановлено процентну ставку у розмірі 56% річних, тому законом не передбачена можливість додатково до даної процентної ставки нараховувати відповідачу 3% річних, так як інший розмір відсоткової ставки встановлений договором. Окрім того, нарахування 3% річних на несплачені проценти суперечить статті 625 ЦК України та не ґрунтується на законі і суперечить правовій природі поняття відсотків у цивільному праві.
Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, в частині стягнення 3% річних, в даному випадку застосовуватись не можуть оскільки договором передбачений розмір процентів. У зв'язку з цим в задоволенні позовних вимог про стягнення 284,59 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по кредиту та 59,64 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по відсоткам належить відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було надано кредит у розмірі 75 000 грн., строк кредитування якого складає 60 місяців, тобто до 05 серпня 2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся до суду з позовом у листопаді 2021 року, тобто до спливу строку кредитування, тому має право на стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно умов договору.
Проте, відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, оскільки, як зазначила відповідач, та вбачається з розрахунку заборгованості, починаючи з червня 2021 року відсутні суми погашення як основного боргу, так і суми погашених процентів.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основному боргу та по процентам, а саме з відповідача підлягає стягненню 53,67 грн. - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості по основному боргу та 105,67 грн. - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості по процентам.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
В поданій до суду заяві відповідач просить провести реструктуризацію заборгованості за Договором про споживчий кредит, але суд зазначає, що договір про реструктуризацію наявного боргу за кредитом може бути укладений лише за згодою сторін договору, із визначенням основних його умов.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача простроченої заборгованості станом на 27.10.2021, яка складається з наступного: 6 249,93 грн. - основний борг по кредиту, 7348,58 грн. - проценти за користування кредитом, 53,72 грн. - інфляційні витрати від прострочених сум заборгованості по основному боргу, 105,67 грн. - інфляційні витрати від прострочених сум заборгованості по процентам.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, що становить - 424,94 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного Товариства «Ощадбанк», в особі філії - Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823, ідентифікаційний код 09351600, рах. № НОМЕР_1 у філії ХОУ АТ «Ощадбанк», адреса: 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд.22) заборгованість за Договором про споживчий кредит від 05 серпня 2020 року у загальному розмірі 13 757 (тринадцять тисяч сімсот п"ятдесят сім) грн. 90 копійок, яка складається з:- 6 249,93 грн. - основний борг по кредиту, 7348,58 грн. - проценти за користування кредитом, 53,72 грн. - інфляційні витрати від прострочених сум заборгованості по основному боргу, 105,67 грн. - інфляційні витрати від прострочених сум заборгованості по процентам.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного Товариства «Ощадбанк», в особі філії - Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823, ідентифікаційний код 09351600, рах. № НОМЕР_1 у філії ХОУ АТ «Ощадбанк», адреса: 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд.22) судові витрати у розмірі 424,94 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», адреса: м. Харків, майдан Конституції, буд. 22.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлений 26 січня 2022 року.
Суддя І.В. Ульяніч