Справа № 643/16207/19
Провадження № 1-кп/643/293/22
21.01.2022 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілого: ОСОБА_4 ,
представника потерпілого: ОСОБА_5 ,
обвинувачених: ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
захисників: ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження № 12020220000001141 від 16.09.2020, № 12018220540000866 від 12.04.2018, № 12019220470004781 від 02.09.2019, № 12018220470005475 від 02.10.2018,
за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Харків, місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - с. Веселе, Харківського району, Харківської області, місце реєстрації проживання - АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Харків, місце реєстрації АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України,
1. Історія провадження.
1.1. У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України.
1.2. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 25.08.2021 задоволено заяву про відвід судді ОСОБА_13 , відведено суддю Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_13 від участі у даному кримінальному провадженні, справу № 643/16207/19 передано для розподілу через автоматизовану систему документообігу в порядку, встановленому ст. 35 КПК України.
1.3. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 25.08.2021 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України передано на розгляд судді ОСОБА_1 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 25.08.2021 призначено судове засідання по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України на 26.08.2021 року.
1.4. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26.08.2021 клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено, продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 24.10.2021 року, а клопотання обвинувачених про зміну запобіжного заходу залишено без задоволення, у зв'язку з неявкою потерпілих розгляд справи відкладено на 23.09.2021 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27.09.2021 року вищевказана ухвала про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 залишена без змін.
1.5. У судовому засіданні 23.09.2021 року судом виконані дії, передбачені ст. ст. 342-350 КПК України, ухвалою від 23.09.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_14 про скасування арешту майна, доручено протягом місяця з дня отримання ухвали начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор № 27" організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинувачених ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України з закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 р. № 239/5/104, розгляд справи відкладено на 04.10.2021 року.
1.6. 04.10.2021 року за клопотанням захисника ОСОБА_9 розгляд справи відкладено на 11.10.2021 року.
1.7. 11.10.2021 року розгляд справи було відкладено на 18.10.2021 року у зв'язку з неявкою захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_15 .
1.8. У судовому засіданні 18.10.2021 року обвинуваченим ОСОБА_7 було заявлено відвід прокурору ОСОБА_3 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід прокурору ОСОБА_3 .
Також, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.10.2021 клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 задоволено, продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 16.12.2021 року включно, клопотання захисника ОСОБА_9 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишено без задоволення, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_16 та ОСОБА_17 про скасування арешту майна, розгляд справи відкладено на 17.11.2021 року.
1.9. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , за клопотанням захисника ОСОБА_11 розгляд справи відкладено на 23.11.2021 року для надання йому часу на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
1.10. У судовому засіданні 23.11.2021 року судом були виконані дії, передбачені ст. 350 КПК України, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23.11.2021 року повторно доручено протягом місяця з дня отримання ухвали начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор № 27" організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України з закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 р. № 239/5/104, розгляд справи відкладено на 29.11.2021 року.
1.11. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29.11.2021 клопотання захисника ОСОБА_10 про витребування додаткових документів задоволено, зобов'язано Держателя Єдиного реєстру досудових розслідувань - Офіс Генерального прокурора надати вичерпні дані з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що містяться та/або мають відношення до кримінальних проваджень № 12018220470005475 від 02.10.2018, № 12018220540000866 від 12.04.2018, № 12019220470004781 від 02.09.2019, а саме вкладок: за кожним переліченим ЄРДР окремо: «Основні відомості», «Кримінальні правопорушення», «Рух провадження», «Прикріплені файли», у тому числі з підвкладками: вкладки «Кримінальні правопорушення», «Реєстрація», «Характеристика КП», ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , «Зміни» та вкладки « ОСОБА_23 », «Особисті дані», «Відомості про особу», «Запобіжні заходи», «Рух», «Результат суду», «Зміни» з копіями документів, зазначених у вкладках «Прикріплено», клопотання ОСОБА_24 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 повернуто без розгляду, відмовлено у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, відмовлено у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 про забезпечення можливості перебування обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , під час судового засідання поза межами місця для утримання осіб, які тримаються під вартою. Розгляд справи відкладено на 03.12.2021 року.
1.12. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2021 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на 60 днів - до 31.01.2022 року включно, розгляд справи відкладено на 23.12.2021 року.
1.13. 23.12.2021 року розгляд справи було відкладено на 10.01.2022 року у зв'язку з неявкою захисників, потерпілих, їх представників та недоставленням конвойною службою обвинувачених до суду.
1.14. У судовому засіданні 10.01.2022 року було частково допитано потерпілого ОСОБА_25 та відкладено розгляд справи на 18.01.2022 року у зв'язку із закінченням робочого часу.
Крім того, ухвалою Московського районного суду м. Харкова було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_26 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 14.05.2019 у справі № 643/7419/19 на квартиру АДРЕСА_4 .
1.15. 18.01.2022 року прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 . Обґрунтовуючи вказане клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років, внаслідок чого у сторони обвинувачення є підстави вважати, що у ОСОБА_8 можуть виникнути передбачені ст. 177 КПК України спроби: переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_8 не має стійких соціальних зв'язків; незаконно впливати на потерпілих, свідків чи інших учасників судового процесу, оскільки судовий розгляд кримінального провадження не закінчено та не проведено судове слідство, а обвинувачений ознайомлений з матеріалами кримінального провадження і йому відомі анкетні дані (в т. ч місця мешкання) потерпілих та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в т. ч. для уникнення кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину; вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий та не має законних джерел заробітку.
Також прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 . Обґрунтовуючи вказане клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років, внаслідок чого у сторони обвинувачення є підстави вважати, що у ОСОБА_6 можуть виникнути передбачені ст. 177 КПК України спроби переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_6 не має стійких соціальних зв'язків; незаконно впливати на потерпілих, свідків чи інших учасників судового процесу, оскільки судовий розгляд кримінального провадження не закінчено та не проведено судове слідство, а обвинувачений ознайомлений з матеріалами кримінального провадження і йому відомі анкетні дані (в т. ч місця мешкання) потерпілих та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в т. ч. для уникнення кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів; вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень та не має законних джерел заробітку.
Крім того, прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 . Обґрунтовуючи вказане клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років, внаслідок чого у сторони обвинувачення є підстави вважати, що у ОСОБА_7 можуть виникнути передбачені ст. 177 КПК України спроби переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_7 під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018220470005475 від 02.10.2018 за підозрою (на той час) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 263 КК України 09.08.2019 особисто вручено клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та того ж дня вручено повістку про необхідність прибути 12.08.2019 до приміщення Московського районного суду м. Харкова для розгляду згаданого клопотання, проте у згадану дату ОСОБА_7 до суду не з'явився, у зв'язку з чим розгляд клопотання було перенесено на 15.08.2019, однак у згадану дату ОСОБА_7 також не з'явився до суду, на телефонні дзвінки не відповідав. Після цього ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2019 було задоволено погоджене з прокурором клопотання слідчого про затримання ОСОБА_7 з метою його приводу в судове засідання для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.08.2019 ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Після цього, через 5 днів ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Також прокурор зазначає, що існує ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків чи інших учасників процесу, оскільки судовий розгляд кримінального провадження не закінчений та судове слідство не проведено, а обвинуваченому після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження відомі анкетні дані потерпілих та свідків. Крім цього, потерпілий ОСОБА_4 та представник потерпілого ОСОБА_5 повідомляли суд проте, що ОСОБА_7 вчиняє на них тиск. Окрім цього існує ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в т. ч. для уникнення кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів; вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень та не має законних джерел заробітку.
2. Позиції учасників справи щодо клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2.1. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлені клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив суд задовольнити їх.
2.2. Потерпілі ОСОБА_25 та ОСОБА_27 у судовому засіданні 18.01.2021 року підтримали заявлені прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим.
2.3. Захисник ОСОБА_12 проти задоволення клопотання прокурора заперечив, оскільки ризики, на які він посилається у клопотанні прокурором не доведені.
2.4. Захисник ОСОБА_11 проти задоволення клопотання прокурора також заперечив оскільки ризики, на які він посилається у клопотанні прокурором не доведені, а тому є всі підстави для відмови стороні обвинувачення у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
2.5. Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти задоволення поданого прокурором клопотання та просив змінити щодо нього запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт зазначивши, що він спокійна та врівноважена людина, яка абсолютно випадково опинилась у статусі підозрюваного. У нього є малолітня дитина, добрі дружні відносини з колишньою дружиною, а також мати похилого віку, яка потребує його допомоги та підтримки, і заради своїх близьких родичів він не буде переховуватись від суду, не має можливості і не буде знищувати будь-які докази, не буде впливати на потерпілих та свідків та вчиняти інше кримінальне правопорушення. Також обвинувачений зазначив, що він постійно мешкав у м. Харкові. Оскільки жоден із зазначених прокурором ризиків не доведений, а також приймаючи до уваги хибність висунутого проти нього обвинувачення, ОСОБА_6 просить суд змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
2.6. Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_10 проти задоволення поданого прокурором клопотання заперечив та подав клопотання про зміну запобіжного заходу посилаючись на те, що постанова від 02.09.2019 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12019220470004781 від 02.09.2019 всупереч вимог КПК України не містить підпису заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 Харківської області молодшого радника юстиції ОСОБА_28 , що, відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 754/7061/15, обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора, який не мав на те законних повноважень. Крім того, захисник зазначив, що кримінальне провадження № 12019220470004781 від 02.09.2019 було внесено до ЄРДР за ч. 4 ст. 187 КК України 02.09.2019 о 18:08 год. ОСОБА_29 02.09.2019 о 20:27 год. було визначено попереднього слідчого ОСОБА_30 , який 02.09.2019 о 15:20 год. здійснив затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України та провів особистий обшук з вилученням у нього особистого майна. Проте фактично затримання ОСОБА_8 02.09.2019 року під час втечі з місця вчинення кримінального правопорушення було здійснено працівниками УПП в Харківській області у складі екіпажу 5004 02.09.2019 року о 13:45 год. Таким чином, фактичний час затримання ОСОБА_8 відбувся саме о 13:45 год. При цьому, слідчий ОСОБА_31 , будучи неуповноваженою особою на проведення досудового розслідування, здійснила 02.09.2019 року о 20:27 год. допит свідка ОСОБА_32 . У свою чергу, прокурор ОСОБА_3 02.09.2019 року, будучи неуповаженою особою, в період часу з 19:10 год. по 19:25 год. провів слідчу дію - пред'явлення для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_32 , з яких остання впізнала ОСОБА_6 . При дослідженні протоколу огляду місця події від 02.09.2019 в період часу з 18:50 год. по 20:43 год., проведеним неуповноваженою особою слідчим ОСОБА_33 , стороною захисту було встановлено, що при огляді автомобіля були вилучені грошові кошти в сумі 8 600 доларів США та особисті речі ОСОБА_7 . Враховуючи, що вилучені особисті речі ОСОБА_8 02.09.2019 в період часу з 15:20 год. в результаті його затримання та складання протоколу в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_7 02.09.2019 о 16:50 год. мали б бути направлені з клопотанням прокурора, слідчого слідчому судді не пізніше 03.09.2019 року. Проте всупереч вимог ч. 5 ст. 171 КПК України слідчий ОСОБА_30 складає клопотання про арешт вилученого під час огляду автомобіля майна та вилучені особисті речі ОСОБА_8 , погоджує його з неуповноваженою особою прокурором ОСОБА_3 та направляє його до суду разом з клопотанням про поновлення процесуального строку 04.09.2019 року. Слідчим суддею було розглянуто та задоволено вказане клопотання і 05.09.2019 року накладено арешт на це майно незважаючи на вимогу ч. 5 ст. 171 КПК України. Окрім цього, 03.09.2019 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . 04.09.2019 року слідчим ОСОБА_30 було вручено письмове повідомлення про підозру за ч. 4 ст. 187 КК України, яка всупереч вимог ч. 1 ст. 227 КПК України узгоджена прокурором ОСОБА_3 , який не мав на те повноважень, оскільки постанова про призначення групи прокурорів від 02.09.2019 не підписана. Як наслідок, прокурор ОСОБА_3 не мав права на узгодження жодних процесуальних документів у даному кримінальному провадженні, в т. ч. на звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченим. ОСОБА_7 з 02.09.2019 року, тобто більше 2-х років, тримається під вартою, що прийняло вигляд очікування покарання, а не забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків. З огляду на вищевикладене та враховуючи відсутність доказів на підтвердження наявності ризиків, появи нових ризиків, нових даних щодо особи обвинуваченого (сімейного стану та можливості працевлаштування), захисник просить суд у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 з тримання під вартою на будь-яке не пов'язане з обмеженням волі останнього та визнати незаконними дії прокурора ОСОБА_3 під час процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні.
2.7. Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні повністю підтримав позицію свого захисника.
2.8. Захисник ОСОБА_9 проти задоволення поданого прокурором клопотання заперечила, оскільки ризики, на які посилається сторона обвинувачення, є необґрунтованими. Вважає, що її підзахисний ОСОБА_8 може знаходитись під цілодобовим домашнім арештом із застосуванням електронних засобів, і в такому разі всі ті ризики, на які посилається прокурор, автоматично будуть відпадати. На потерпілих та свідків обвинувачений ОСОБА_8 не впливає, закордонного паспорту не має, у нього є мати похилого віку, постійне місце реєстрації, а тому ризик втечі також відпадає. Усі інші вказані стороною обвинувачення ризики є абстрактними і жодним чином не підтверджені. За таких обставин, захисник просить суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 на цілодобовий домашній арешт.
2.9. Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника а також додав, що у нього взагалі немає паспорту, оскільки він був втрачений або викрадений працівниками поліції, внаслідок чого він був принижений як громадянин України. Також обвинувачений зазначив, що при допитах на нього здійснювався психологічний, фізичний та моральний тиск працівниками поліції, а саме слідчим ОСОБА_30 . Наданий обвинуваченому адвокат не захищав його, а фактично був на стороні працівників поліції. Усі відеозйомки були зроблені слідчим на його особистий мобільний телефон, тоді як за матеріалами кримінального провадження він використовував відеокамеру. Після затримання обвинуваченому кілька разів викликали швидку допомогу, про що були обізнані слідчий та прокурор, а тому показання слідчому він надавав у поганому фізичному стані. Після надання ним показань йому були пред'явлені особи, в т.ч. обвинувачений ОСОБА_7 , прізвища якого він до того часу взагалі не знав, а лише колись його бачив. Показання на досудовому розслідуванні надавав за вказівкою працівників поліції. У подальшому він хотів змінити ці покази, проте працівники поліції не дали йому цього зробити. Крім того, обвинувачений зазначив, що у нього змінився сімейний стан, оскільки під час перебування під вартою у нього помер батько і залишилась одна мати похилого віку, якій потрібна допомога. Вказані обставини на думку обвинуваченого є підставою для зміни йому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
2.10. Потерпілий ОСОБА_4 підтримав подане прокурором клопотання та зазначив, що обвинуваченим ОСОБА_7 на засіданні суду висловлювались репліки, які він сприймає як погрозу, оскільки він погрожував що буде вживати всіх заходів щоб статус потерпілого ОСОБА_4 змінився на статус обвинуваченого. Проти задоволення клопотань про зміну запобіжного заходу заперечив.
2.11. Представник потерпілого ОСОБА_5 повністю підтримав заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив суд відмовити у задоволенні клопотань про зміну запобіжного заходу, підозра є обґрунтованою, докази на підтвердження вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень наразі судом не досліджувались, а ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились.
2.12. Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти заявлених клопотань про зміну запобіжного заходу щодо обвинувачених та надав суду постанову про призначення групи прокурорів від 02.09.2019 року, яка перебувала у наглядовому провадженні. Також прокурор зазначив, що докази досліджуються судом безпосередньо у судовому засіданні, а допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_25 чітко вказав що саме обвинувачені вчинили розбійний напад.
2.13. Захисники у свою чергу зазначили, що надана прокурором підписана постанова про призначення групи прокурорів від 02.09.2019 не була їм відкрита в порядку ст. 290 КПК України, а тому вона є недопустимим доказом.
3. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотань про зміну запобіжного заходу.
3.1. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2021 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на 60 днів - до 31.01.2022 року включно.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20.12.2021 ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2021 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 залишено без змін.
3.2. Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд керується приписами ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України, згідно з якими під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частина 2 ст. 177 КПК України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
Таким чином, судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченими запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про:
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 КПК України).
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у частині першій статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .
При цьому, суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».
3.3. Стосовно зазначеного стороною обвинувачення ризику незаконно переховуватися від суду, суд зазначає наступне.
Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
Вагомими факторами при оцінці ризику переховування є дані про особистість обвинуваченого, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).
Дослідивши відомості про особу обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , а також фактичні обставини справи, суд вважає, що перебуваючи на свободі вони можуть переховуватись від суду, оскільки відповідно до наявних матеріалів провадження вони обвинувачуються у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років із конфіскацією майна, офіційно не працевлаштовані, не мають міцних соціальних зв'язків.
При цьому, наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 дружини та дитини не свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв'язків, оскільки при обранні відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як судом першої інстанції, так і апеляційною інстанцією було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 мешкав окремо від дружини та дитини, не підтримував шлюбних відносин, що не може свідчити про наявність у нього міцних соціальних зв'язків у місті постійного проживання.
Також судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими.
Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Отже, наведений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає доведеним.
3.4. Стосовно зазначеного стороною обвинувачення ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків, суд зазначає наступне.
Після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачені дізналися про обсяг зібраних доказів, у тому числі потерпілих та свідків, показання яких можуть підтвердити їх вину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Разом із цим, вже ознайомившись з матеріалами кримінального провадження в порядку статті 290 КПК України, зокрема, з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням потерпілих та свідків, обвинувачені знають як їх персональні данні, так і зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинувачених на потерпілих та свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
За таких обставин, наведений прокурором ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України суд вважає доведеним.
3.5. Стосовно зазначеного стороною обвинувачення ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення умисного тяжкого злочину, суд зазначає наступне.
Суд вважає, що вказаний ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення умисного тяжкого злочину, є доведеним прокурором відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Разом з тим, суд погоджується з доводами захисників та критично ставиться до обґрунтувань прокурором ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у перешкоджанні кримінальному провадженню іншим чином відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки прокурором у клопотанні даний ризик лише формально зазначений, при цьому жодним чином не обґрунтований фактичними даними.
3.6. Стосовно зазначеного стороною обвинувачення ризику вчинення обвинуваченими інших кримінальних правопорушень, суд зазначає наступне.
Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 офіційно не працевлаштовані, не мають законних джерел доходу, що, з урахуванням часу та періодичності вчинення кримінальних правопорушень, у яких вони обвинувачуються, дозволяє зробити висновок про їх неможливість адаптуватися до загальприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві, нездатність до пошуку легальних засобів заробітку коштів на власне утримання і, як наслідок, пошуку альтернативних (незаконних) засобів їх набуття та створює підґрунтя до вчинення обвинуваченими нових правопорушень.
Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.7. З приводу того, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені раніше ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання обвинувачених під вартою, суд зазначає, що вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ризики не зменшились та продовжують існувати.
3.8. Стосовно того, чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України (частина 1 статті 184 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та зможе запобігти ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України, та які були встановлені судом.
Суд уважно ставиться до того, що з плином часу продовжуване тримання обвинувачених під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.
Однак при цьому, суд також враховує, що у рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Оскільки обвинувачені обвинувачуються у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, у тому числі і особливо тяжкого корисливого злочину, який, згідно пред'явленого обвинувачення, є насильницьким, суд дійшов висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинувачених переважають інтереси забезпечення поваги до їх особистих свобод.
Жодних інших обставин, які б спростовували правомірність подальшого тримання обвинувачених під вартою судом не встановлено, стороною захисту не доведено.
Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи обвинувачених та їх захисників щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинувачених під вартою, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризики вчинення обвинуваченими вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну його сімейного стану жодним чином не спростовують вказані вище висновки суду та не є підставою для зміни йому запобіжного заходу.
3.9. Підсумовуючи вищевикладене суд вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 такими, що підлягають задоволенню та не вбачає підстав для задоволення клопотань захисника ОСОБА_9 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про зміну обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжного заходу на домашній арешт.
3.10. Що стосується клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
При цьому, зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов'язків.
Підставами для звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров'я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.
Як зазначалось судом вище, наразі продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування від суду, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні низки кримінальних правопорушень, серед яких є особливо тяжкі, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, що вказує на підвищену суспільну небезпеку як самих діянь, так і особи обвинуваченого.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Між тим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_7 інкримінується, поміж іншого, вчинення особливо тяжкого злочину проти власності за попередньою змовою групою осіб, у тому числі злочину, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, та спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах, та поєднаного з проникненням у житло, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.
При цьому, саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, суд не погоджується з доводами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.
Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з обґрунтованістю доводів сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
При цьому, суд зауважує, що незважаючи на обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 04.09.2019 року, йому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України відносно слідчозаарештованого ОСОБА_34 та його батька ОСОБА_35 (кримінальне провадження № 12020220000001141 від 16.01.2020).
Суд наразі позбавлений можливості надати об'єктивну оцінку посиланням захисника ОСОБА_10 в частині того, що постанова про призначення групи прокурорів від 02.09.2019 не підписана, що з урахуванням позиції Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 754/7061/15 обумовлює недопустимість доказів, зібраних під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора ОСОБА_3 , як і доводам щодо проведення слідчих дій неуповноваженими особами, оскільки з огляду на те, що прокурором надано суду підписану постанову та виходячи зі стадії, на якій зараз перебуває кримінальне провадження, суду невідомо якими саме доказами сторона обвинувачення буде доводити вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, і наскільки вказані доводи захисника вплинуть на недопустимість зібраних під час досудового розслідування доказів в цілому.
До того ж, питання щодо недопустимості зібраних під час досудового розслідування доказів, і, як наслідок, доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вирішується судом у нарадчій кімнаті при ухваленні вироку відповідно до ст. ст. 368-371 КПК України, а не під час вирішення питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також суд зазначає, що питання щодо обґрунтованості підозри та обрання ОСОБА_7 саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою, було вирішено ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 04.09.2019 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 12.09.2019 року. Отже питання щодо законності вказаної ухвали перебуває поза межами компетенції суду першої інстанції.
Доводи захисника ОСОБА_10 в частині того, що арешт на вилучене у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 майно було накладено слідчим суддею всупереч вимог ч. 5 ст. 177 КПК України жодним чином не свідчать про необхідність зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд також враховує, що у рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується серед іншого у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, який згідно пред'явленого обвинувачення є насильницьким, суд дійшов висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до їх особистих свобод.
З урахуванням наведеного суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту відносно того, що тривалість перебування обвинуваченого під вартою на даній стадії розгляду справи сама по собі є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотанні прокурора та зміні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 .
Таким чином, оцінюючи ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України у світлі факторів, пов'язаних з характером особи обвинуваченого ОСОБА_7 , суд вважає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 його процесуальних обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
Стороною захисту не наведено переконливих доводів, які б давали підстави вважати зменшення ризиків до тієї межі, яка б дозволила суду дійти висновку про можливість змінити існуючий запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 .
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_7 судом, на даному етапі, не встановлено та не доведено обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником.
3.11. Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків, попередження переховування від суду, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 на 60 днів та відмовляє у задоволенні клопотань захисників про зміну запобіжного заходу.
4. Щодо зробленої обвинуваченим ОСОБА_8 заяви суд зазначає наступне.
4.1. Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гiднiсть, поводженню або покаранню.
Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у випадках, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з боку представників держави, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, обов'язком національних органів є проведення «ефективного офіційного розслідування», спроможного встановити факти та виявити і покарати винних. В іншому випадку загальна юридична заборона катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання була б, незважаючи на основоположну важливість, неефективною на практиці, та у деяких випадках представникам держави було б можливо фактично безкарно порушувати права тих, хто знаходиться під їхнім контролем (п. 102, рішення ЄСПЛ «Ассенов та інші проти Болгарії» та п.131, рішення ЄСПЛ «Лабіта проти Італії»).
У силу приписів ч. 6 ст. 206 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Відповідно до вимог ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ними з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування, зокрема, злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України.
4.2. За таких обставин, враховуючи те, що перевірка заяв повинна проводитись неупередженою особою, про що зазначено в рішенні ЄСПЛ «Захаркін О.М. проти України» від 24 червня 2010 року, а також те, що при наявності підстав та доказів вказане обвинуваченим ОСОБА_8 діяння може бути розцінене як кримінально-каране, а суд в силу своїх повноважень позбавлений можливості перевірити достовірність вказаних ним обставин, суд вважає за необхідне доручити другому слідчому відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, провести дослідження фактів, викладених в усній заяві обвинуваченого ОСОБА_8 , яка була зроблена ним під час судового засідання 21.01.2022 року, щодо застосування до нього методів фізичного та психологічного впливу під час досудового розслідування даного кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 206, 369-372, 392, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 задовольнити.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 21.03.2022 року включно.
Доручити другому слідчому відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, провести дослідження фактів, викладених в усній заяві обвинуваченого ОСОБА_8 , яка була зроблена ним під час судового засідання 21.01.2022 року, для чого скерувати на адресу вказаного слідчого підрозділу копії журналу судового засідання та його технічного запису від 21.01.2022 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Повний текст ухвали буде проголошено 24.01.2022 року о 16:00 год.
Суддя ОСОБА_1