Справа № 953/12643/21
н/п 2/953/752/22
19 січня 2022 рокуКиївський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Вітковської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території,-
встановив :
Позивач, КП «Жилкомсервіс», 02.07.2021р. звернувся у суд із позовом до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за період з 01.12.2003р. по 01.05.2021р. в сумі 14247,10 грн..
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом відкриття абонентського особового рахунку, оскільки перебуває в договірних відносинах з позивачем згідно публічного договору про надання житлово-комунальних послуг.
Підприємство виконує свої обов'язки та забезпечує надання відповідачу послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за переліком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №893 від 20.12.2011 з наступними змінами «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 № 283 та від 11.05.2018 № 318 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», проте відповідач не виконує обов'язку щодо оплати отриманих послуг, в результаті чого утворилася заборгованість за період в розмірі 14247,10 грн.
Відповідач - у поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що позовні вимоги є недоведеними та просив застосувати строк позовної давності.
Ухвалою суду провадження у справі відкрито та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження .
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що відповідач є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08.09.2010 року.
Рішенням виконавчого комітету ХМР №1186 від 20.12.2006 року «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова», КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків.
Рішенням виконавчого комітету ХМР №188 від 22.02.2017 року «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 року №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова», житловий фонд м.Харкова передано від житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Харкова до КП «Жилкомсервіс». Таким чином, територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради створила КП «Жилкомсервіс», визначила виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків та зобов'язала підприємство задовольняти потреби власників, співвласників будинків, споруд та іншого майна шляхом управління цим майном та забезпечення належного рівня житлового-комунального обслуговування населення м.Харкова за певну плату.
Рішенням Харківської міської ради від 20.12.2011 року за № 893 , з подальшими змінами від 27.01.2012, 10.05.2017, 11.05.2018 визначено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та встановлені тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у місті Харкові.( рішення ХМР містяться у загальному доступі).
Договір про надання житлово-комунальних послуг ( м. Харків) опубліковано у спеціальному випуску газети «Слобода» за 28 листопада 2006 року. Умовами договору передбачено , що його сторонами є КП «Жилкомсервіс» ( Виконавець ) та власник (наймач, орендар) квартири, інших житлових та/або нежитлових приміщень ( Споживач), предметом договору забезпечення Виконавцем надання послуг, зокрема, з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, визначено, розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата послуг здійснюється не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим, визначено права та обов'язки, відповідальність сторін договору, договір набуває чинності з 01 січня 2007 року строком на 3 роки, якщо інше не буде заявлено сторонами в письмовій формі.
Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
За час дії спірних правовідносин, а саме за період з 01.04.2012 по 31.03.2020 року діяли Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV, з подальшими змінами, ( далі Закон №1875-ІV) та Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII з подальшими змінами в редакції станом на 17.03.2020 року ( далі - Закон № 2189-VIII).
Відповідно до ст.13 Закону №1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ст. 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частиною 3 ст. 31 Закону №1875-ІV передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Пунктом 2 частини 3 статті 4 Закону №2189-VIII передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування належать встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Відповідно до положень частин 1, другої та третьої ст. 32 Закону №1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Відповідно до частин 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Пунктом 1 частини 1 Закону №1875-ІV , пунктом 1 статті 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону №1875-ІV , пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
З довідки про нарахування та оплату житлово комунальних послуг за особовим рахунком відповідача за адресою АДРЕСА_2 , вбачається, що за період з 01.12.2013 року по 01.05.2021 року позивачем нараховувалася щомісячно плата за надані послуги, згідно із встановленими тарифами, але відповідачем оплата послуг в повному обсязі не здійснювалася, внаслідок чого виникла заборгованість в загальній сумі 14247,10 грн.
Будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості відповідачем або надання неякісних послуг, суду не надано.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Також, заперечуючи проти позову відповідач просив застосувати строк позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність, відповідно до частини першої статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків щодо оплати наданих КП «Жилкомсервіс» послуг, внаслідок чого за період 01.12.2013 року по 01.05.2021 року утворилась заборгованість в сумі 14247,10 грн., однак, враховуючи те, що з даними позовними вимогами підприємство звернулося до суду лише 02.07.2021р., тобто із пропуском трьохрічного строку позовної давності, при цьому не довів наявність поважних причин, з яких пропущено строк звернення до суду з позовом за період з грудня 2013р. по травень 2018р. (включно), а відтак вимога позивача про стягнення заборгованості за цей період заявлена поза межами строку позовної давності, в зв'язку із чим сума заборгованості за цей період не підлягає стягненню, оскільки відповідачем заявлено вимогу про застосування строку позовної давності у три роки.
З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості в сумі 10629,73 грн., яка виникла за період з червня 2018р. по квітень 2021р. включно.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 13, 15, 16, 76-78, 81, 141, 223, 263, 265, 280, 282 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Жилкомсервіс»( м. Харків, вул. Конторська,35) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території) задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території в сумі 10629 грн. 73 коп., а також судовий збір в сумі 1693 грн. 42 коп.
В решті позову відмовити.
Апеляційнаскарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлений 24.01.2022р.
Суддя Н.М. Бородіна