Справа № 953/2439/21
н/п 2/953/1866/21
20 грудня 2021 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Лях М.Ю.,
при секретарі - Хомінської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Державної податкової служби в Харківській області про відшкодування моральної та завданої ушкодженням здоров'я шкоди,-
Позивач звернувся до суду з позовою заявою, в якій просить стягнути в рівних частинах з Головного управління Пенсійного фондуУкраїни в Харківській області та Головного управління Податкової служби уХарківській області на його користь в порядку відшкодування моральної шкоди заподіяну незаконними діями та бездіяльністю посадових осіб суб'єктів власних повноважень суму 700000 грн., також стягнути в рівних частинах з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Податкової служби у Харківській області на користь позивача в порядку відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я суму 1600000грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив службу в управлінні податкової міліції (УПМ) ДПА в Харківській області в період з 20 грудня 1995 року по 03 березня 2008 року. На теперішній час позивач є пенсіонер Державної податкової служби з 10 серпня 2009 року, та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522, з 10.08.2009 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». 06 червня 2018 року позивачу надійшов лист з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області «Про перерахунок пенсій особам які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», в якому було зазначене, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 позивачу перераховано пенсію з 01 січня 2018 року на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 1 березня 2018 року, виданої уповноваженим органом «Державною податковою адміністрацією». Непогодишись з сумою перерахованої пенсії позивач в досудовому порядку намагався вирішити питання про перегляд перерахунку на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою увстановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Порушуючи вимоги статті 63 Закону № 2262-ХІІ, посадові особи ГУ Державної фіскальної служби в Харківській області не надали довідку про додаткові види грошового забезпечення позивача до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області для перерахунку пенсії позивача. Крім того, остання зміна розміру пенсії на підставі Закону України № 1166-VII від 27.03.2014 пункт 23 «У частині другій статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 p., № 29, ст. 399; 2006 p., № 37, ст. 318; 2012 p., №№ 12-13, ст.82) цифри «80» замінити цифрами «70»». Тобто відповідачем ГУ ПФУ в Харківській області порушені права позивача на отримання пенсії 83% від грошового забезпечення при вислузі 31 рік, застосувавши зворотню дію закону. Крім того, процедура призначення (ст. 13 Закону 2262) та перерахунку (Ст.63 Закон 2262) пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Тому застосувавши відсоток - 70% при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач ГУ ПФУ в Харкіській області порушило право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 83 відсотка від заробітку (грошового забезпечення). Відповідач ГУ Державної податкової служби в Харківській області, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року, навмисно не надав довідку про додаткові види грошового забезпечення позивача до відповідача ГУ ПФУ в Харківській області для перерахунку пенсії позивача, а відповідач ГУ ПФУ в Харківській області зменшив розмір пенсії позивача до 70%, не враховуючи те, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій (ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України. З вини відповідачів це затягнулося майже на три роки. На неодноразові звернення позивача до відповідачів, з законними вимогами здійснити розмір пенсії на підставі законодавства України та вимог, позивач отримував неодноразові відкази, після чого був вимушений звернутися до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним дії суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС в Харківській області, та зобов'язати Головне управління ДПС в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити дії. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 по справі № 520/1062/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Податкової служби у Харківській області Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення пенсії ОСОБА_1 шляхом зменшення відсотків пенсії від розміру грошового забезпечення з 83 % до 70 % відповідної суми грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01.01.2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83% грошового забезпечення з 01.01.2018. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83 % грошового забезпечення з 01.01.2018 з урахуванням приписів Закону України (1283-ХП) «Про індексацію грошових доходів населення» від 07 серпня 1991 року. Позивач не погодився з частковим задоволенням позову та оскаржив Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 по справі №520/1062/2020. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі № 520/1062/2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 по справі № 520/1062/2020 - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимог ОСОБА_1 -задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Податкової служби у Харківській області щодо не підготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019. Зобов'язано Головне управління Податкової служби у Харківській області скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 з урахуванням положень постанови KM України №704, для проведення з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії позивача. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 по справі № 520/1062/2020 - залишено без змін. Таким чином, ухвалені рішення Харківським окружним адміністративним судом та Другим апеляційним адміністративним судом, які є письмовими доказами, були визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України та визнано протиправною бездіяльність Головного управління Податкової служби у Харківській області. Незаконні дії відповідачів по відношенню до позивача відобразилися на його здоров'ї. За час зазначеного періоду він отримав інвалідність ІІ-ї групи та стан його здоров'я суттєво погіршився. Кожний рік він перебуває на стаціонарних та на амбулаторних лікуваннях. Керівництво відповідачів знають про стан його здоров'я і про його інвалідність, тому що при своїх неодноразових своїх зверненнях до них позивач вказував на те, що він є інвалід ІІ-ї групи. Байдужість, цинічність, безкарність та потурання з боку керівництва відповідачів призвело до визнання судами протиправними дій посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України та визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Головного управління Податкової служби у Харківській області, що принизило його честь та гідність, завдало величезної шкоди його діловій репутації з максимальною віддачею своїх сил і здоров'я. На час звільнення вислуга років в різних силових структурах по захисту інтересів Держави та її громадян складала більш ніж 31 рік. В період розгляду його справ в адміністративному судочинстві позивач відчував сильну пригніченість, почуття безвихідності, страху за своє майбутнє, сорому перед своїми рідними та близькими, він набув фізичних розладів та страждань, що завдало йому ушкодження здоров'я, внаслідок чого він став інвалідом ІІ-ї групи. Більш ніж 3 роки позивач відчуває моральні та фізичні страждання. В результаті незаконних дій посадових осіб відповідачів, їх морального знущання над позивачем, пенсіонером, інвалідом та ветераном податкової служби, він втратив нормальні життєві зв'язки та відновлення цих зв'язків, подальша організація його життя потребувала від нього дуже великих додаткових зусиль, а підтримка стану його здоров'я та постійне неодноразове щорічне лікування потребувало дуже великих додаткових матеріальних витрат. Матеріальна шкода нанесена позивачу діями та бездіяльністю відповідачами більш ніж за 3 роки була підтверджена та визначена в Рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 по справі № 520/1062/2020, яке набрало законної сили, але на даний час відшкодування цієї матеріальної шкоди відповідачем ГУ ПФУ в Харківській області виконано частково. Моральна шкода, нанесена позивачу під час розгляду його справ в адміністративному судочинстві, була заподіяна позивачу незаконними діями та бездіяльністю посадових осіб відповідачів, внаслідок якої були втрати немайнового характеру, як моральних, так і фізичних страждань, заподіяних позивачу, які полягають, відповідно до чинного законодавства, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з моральним знущанням наді мною, що призвело до погіршення стану мого здоров'я та до інвалідності; у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправними діями та бездіяльністю посадових осіб відповідачів; у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з щомісячним недоотриманям належної суми пенсії, потрібних на лікування тяжких хвороб, пов'язаних з його інвалідністю, яку він отримав під час судового спору з відповідачами; у приниженні моєї честі, гідності, а також ділової репутації. Позивач моральну шкоду заподіяну йому незаконними діями та бездіяльністю посадових осіб відповідачів оцінює в 700000 грн., також для позивача здоров'я є безцінним і відновлення ушкодженого здоров'я неможливо, тому відшкодування шкоди, завданої йому ушкодженням здоров'я, заподіяну йому незаконними діями та бездіяльністю посадових осіб відповідачів позивач оцінює в 1600000 грн.
Представником відповідача ГУ ПФУ в Харківській області надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити повністю.
В обгрунтування заперечень проти позовних вимог представник відповідача ГУ ПФУ в Харківській області зазначає, що з доводами позивача він не погоджується, бо позивачем не доведено факт існування моральної шкоди, характер моральних страждань та розмір шкоди, яка має бути підтверджена відповідними доказами. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не ґрунтується на припущеннях. Посилання позивача на той факт, що через неправомірні дії відповідача він зазнав душевних страждань, стан його здоров'я значно погіршився та він отримав другу групу інвалідності безстроково, не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними діями та бездіяльністю посадових осіб, суб'єктів владних повноважень на загальну суму 700000 грн., оскільки позивачем надано лише копію виписки з акту огляду медико-соціальною експертної комісії Серії 12 AAA № 984198 від 04.04.2019 року, якою позивачу встановлена друга група інвалідності з 02.04.2019 року, що не може бути достатнім доказом для стягнення моральної шкоди в сумі 700000 гривень. Позивачем не надано жодних доказів для доведення причинно-наслідкового зв'язку між погіршенням його стану здоров'ям та неправомірними діями відповідача. Позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 1600000, 00 грн., надавши суду тільки довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серія 12 AAA №984198 від 04.04.2019 року, хоча позивачем має бути доведено наявність та розмір моральної шкоди в кожному окремому випадку. Тобто, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної та завданої ушкодженням здоров'я шкоди. Крім того, відповідно до частини другої статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної шкоди цим Законом не передбачено. Тобто не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі, в зв'язку з чим, в задоволенні позову просить відмовити.
Представником відповідача ГУ ДПС у Харківській області надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити повністю.
В обгрунтування заперечень проти позовних вимог представник відповідача ГУ ДПС у Харківській області зазначає, що ні позовна заява, ні додатки до позовної заяви не містять доказів заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або приниження честі, гідності та ділової репутації внаслідок непідготовки оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та здійснення перерахунку пенсії. Жодним доказом не підтверджується і наявність причинно-иаслідкового зв'язку між шкодою та діяннями відповідачів. Єдиною обставиною, якою обґрунтовано позовні вимоги є посилання на судові рішення у справі № 520/1062/2020, якими визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС та визнано протиправними дії ГУ ПФУ. Однак, вказаними рішеннями не було встановлено факту заподіяння шкоди позивачу та причинного зв'язку між такою шкодою та діями відповідачів, тому, такі рішення не можуть мати преюдиційного значення для розгляду справи. Крім того, надана довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією не містить інформації про спричинення інвалідності саме діями (або бездіяльністю) відповідачів. У якості причини інвалідності визначено загальне захворювання, що жодним чином не доводить наявність причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та діяннями відповідачів, як обов'язковою умови для відшкодування шкоди. Будь-яких інших доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між ушкодженням здоров'я та діяннями відповідачів до суду не надано. Жодних доказів понесення додаткових витрат на посилене харчування, санаторно-курортне лікування, придбання ліків тощо позивачем до матеріалів справи не надано що виключає можливість відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я. Тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30.03.2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.05.2021 року справу призначено до сузового розгляду.
В судове засідання сторонни не з'явилися. Враховуючи строки розгляду даної категорії справ, а також ті обставини, що по справі подано відповідачами відзиви на позов, долучено докази, тобто сторони висловили свою позицію, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК Українивизначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року по справі № 520/1062/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Податкової служби у Харківській області, Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення пенсії ОСОБА_1 шляхом зменшення відсотків пенсії від розміру грошового забезпечення з 83% до 70% відповідної суми грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01.01.2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83% грошового забезпечення з 01.01.2018 р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83% грошового забезпечення з 01.01.2018 р. з урахуванням приписів Закону України (1283-ХІІ) «Про індексацію грошових доходів населення» від 07 серпня 1991 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року по справі № 520/1062/2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 по справі № 520/1062/2020 - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 -задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Податкової служби у Харківській області щодо непідготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019.
Зобов'язано Головне управління Податкової служби у Харківській області скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019, з урахуванням положень постанови KM України №704, для проведення з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії позивача.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 по справі № 520/1062/2020 - залишено без змін.
Згідно наданого відповідачем ГУ ПФУ в Харківській області розрахунку позивачу ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 по 31.01.2021 проведено розрахунок на доплату пенсії в сумі 55341,00 грн.
Відповідно до частин першої-другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Разом з тим згідно із ч. 1 статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Як роз'яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, яка кореспондує з положеннями ч. 1 ст. ст. 81 ЦПК України, якою встановлений обв'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 80 ЦП К України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач зананачає, що в період розгляду його справ в адміністративному судочинстві він відчував сильну пригніченість, почуття безвихідності, страху за своє майбутнє, сорому перед своїми рідними та близькими, набув фізичних розладів та страждань, що завдало мені ушкодження здоров'я, внаслідок чого він став інвалідом ІІ-ї групи, однак доказів що підтверджують наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діяннями відповідачів суду не надано.
Позивачем не надано доказів заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або приниження честі, гідності та ділової репутації внаслідок непідготовки оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та здійснення перерахунку пенсії.
Позивач, посилаючи на ст. 1195 ЦК України, вважає, що незаконними діями та бездіяльністю посадових осіб відповідачів, підлягає відшкодуванню моральна шкода, завдана здоров'ю у розмірі 1600000 грн.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Позивачем не надано обгрнтування розміру моральної шкоди в сумі 1600000 грн. Посилаючись на довідку про інвалідність Серія 12 AAA № 984198 від 04.04.2019 року, позивач, в своїх поясненнях, зазначає, що до початку часу спірних правовідносин, до 01.01.2018 року, він не був інвалідом, то сам по факт інвалідності ІІ-ї групи є вже доказом вини відповідачів.
Однак позивачем не надано суду доказів, що ушкодження здоров'ю, та встановлення йому ІІ-ї групи інвалідності, відбулося внаслідок протиправних дій відповідачів, позивачем доведено суду наявність та розмір моральної шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідачів.
Суд зазначає, що вищенаведеною статтею 1173 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями органу державної влади, відшкодовується державою.
Тобто відшкодування, у разі визнання судом незаконними дій чи рішень будь-якого органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до частини другої статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної шкоди цим Законом не передбачено.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).
Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).
Згідно із пунктом 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Аналіз чинних норм свідчить про те, що шкода, завдана органами Пенсійного фонду України, компенсується за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано жодного доказу заподіяння йому відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за наведених ним обставин, суд приходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим заявлені позовні вимоги задоволеню не підлягають.
На підставівикладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Державної податкової служби в Харківській області про відшкодування моральної та завданої ушкодженням здоров'я шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ 14099344, адреса: м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх;
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби в Харківській області, код ЄДРПОУ 43143704, адреса: м. Харків, вул.. Пушкінська,48.
Повний текст рішення виготовлений 30.12.2021.
Суддя -