Провадження № 2/641/475/2022 Справа № 641/4384/21
17 січня 2022 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ященко С.О.,
за участю секретаря судового засідання Шелудченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 641/4384/21
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради
про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому просить:
- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них з відповідачем народилась донька ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 106 та видано свідоцтво про народження. Згідно свідоцтва про народження батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_2 . Зазначає, що перші два з половиною роки їх суспільного подружнього життя відносини у їх сім'ї були більш-менш нормальні. Але поступово чоловік почав дозволяти собі ображати позивача та зневажливо ставитись. Після того, як позивач у 2010 році дізналась про свою другу вагітність та повідомила про це відповідача, він почав до позивача гірше ставитися та ще більше та дуже різко зневажливо її ображати, втратив до неї будь-який інтерес. Пізніше, коли позивач була на 3 місяці вагітності, відповідач став застосовувати до позивача дії, які носять ознаки психологічного насилля, а саме постійно знущався, морально принижував та врешті вигнав позивача з маленькою дитиною з квартири. Сам відповідач поїхав до своєї матері, що проживала в Італії. Після повернення з Італії відповідач змусив позивачку перервати другу вагітність. Тільки після цього вони змоги ненадовго примиритись та продовжити спільне проживання. Однак через дуже короткий час відповідач став знову принижувати гідність позивача, ображати її та розповідати про свої романи на стороні, та в 2012 році відповідач знову вигнав позивача з дитиною з квартири. Про позивача та про свою дитину ОСОБА_2 ніколи не піклувався, матеріально не допомагав. У 2012 році шлюб між сторонами було офіційно розірвано. Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_4 проживає разом із позивачем та знаходиться на повному її утриманні. Відповідачу відомо їх місце проживання. Проте, після народження дитини відповідач не приймає жодної участі у її вихованні, не цікавиться станом здоров'я, інтересами та розвитком доньки та не бере жодної участі в утриманні дитини. В зв'язку з вищевикладеним позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.06.2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.09.2021 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просить проводити судове засідання без її участі та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, зазначила, що у разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надав до суду пояснення, в яких просив проводити розгляд справи без його участі.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого 30.08.2007 року виконком Ювілейної селищної ради Артемівського району м. Луганська, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 .
З копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 16.10.2020 року встановлено, що рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 27.07.2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Відповідно до листа Куп'янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 від 07.06.2021 року батько неповнолітньої ОСОБА_3 не звертався до закладу за період навчання доньки, не брав участі у батьківських зборах та житті класу, з батьком у школі не знайомі.
Згідно з листом ККП Куп'янський центр первинної медичної допомоги від 09.06.2021 року ОСОБА_4 перебуває на обліку у вказаному закладі охорони здоров'я. Батько дівчинки ОСОБА_2 не звертався до закладу з приводу надання його донці Єві рекомендацій лікаря, не приводив дитину на прийом до сімейного лікаря.
Відповідно до відповіді ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області від 08.06.2021 року № 62/87/аз до відділу поліції № 2 ОСОБА_2 із заявами на неправомірні дії матері стосовно здійснення перепон у спілкуванні батька з дитиною ОСОБА_3 не звертався.
З висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 18.10.2021року № 569 вбачається, що дитина мешкає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , де для дитини створені необхідні умови для всебічного розвитку. Батько дитини ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться станом здоров'я дочки, матеріально не утримує. Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради у своєму висновку зазначає, що вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До висновку додані письмові пояснення ОСОБА_3 , надані 04.06.2021 року директору Департаменту служб у справах дітей, у яких ОСОБА_4 пояснює, що їй відомо про подання її матір'ю позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Позов матері вона підтримує. Коли востаннє бачила батька, не пам'ятає.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що вона є бабусею ОСОБА_4 . Вказує, що з пологового будинку забирали позивача з дитиною бабуся та дідусь. Вказує, що дуже часто були сварки у позивача з відповідачем, на тиждень-два позивачка приходила жити до ОСОБА_7 . Відповідач не допомагав, та коли дитині було 7 місяців, позивачка вимушена була піти на роботу, на дому здійснювала ремонт одежі. ОСОБА_2 ніколи не допомагав дитині. Позивач просила у нього гроші на те, щоб дитина відвідувала гуртки, на що він казав, що йому самому не вистачає грошей. У дитячий садок, школу, на гуртки відповідач не з'являвся, участі не приймав, ніколи не дарував дитині подарунків на день народження.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що вона проживає у м. Куп'янську, та з 2014 року поряд стали проживати позивач зі своєю дитиною. Вказує, що її онук дружить з донькою позивачки. Пояснила, що ОСОБА_1 дуже піклується дитиною, дівчинка охайна. Також зазначає, що батька ОСОБА_4 свідок ніколи не бачила. В домі речей батька дитини немає.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно роз'яснень, що містяться у ч. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного суду від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкуються з дитиною, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.
Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників, разом з яким проживає дитина.
Приписами ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У відповідності до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд зазначає, що батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_2 байдужий до життя, здоров'я та розвитку своєї дитини, не зустрічається з донькою, не цікавиться її життям, матеріальної допомоги не надає. Тривалий час без поважних причин ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач без поважних причин ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позовні вимоги про позбавлення його батьківських прав та стягнення з дня пред'явлення даного позову (з позовом до суду позивач звернулась 09.06.2021 року) з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку щомісячно є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.06.2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на запит суду РНОКПП не надано).
Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (адреса місцезнаходження: вул. Сумська, 78 , м. Харків, код ЄДРПОУ26489104).
Повний текст рішення складено 26.01.2022 року.
Суддя С. О. Ященко