Іменем України
Справа № 621/2681/21
Провадження 2/621/225/22
25 січня 2022 року м. Зміїв Харківської області
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді В.Філіп'євої
секретаря судового засідання А.Лацько
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
06.09.2021 до суду звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з наступними вимогами: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права користування квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначила, що є власником Ѕ частки на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 . Власником 1/2 частки даної квартири є донька ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 є колишнім чоловіком доньки позивача. Відповідач не є співвласником будинку. З 2019 року відповідач не проживає у квартирі, а фактично проживає за іншою адресою. У квартирі відсутні особисті речі відповідача. Відносин з ним позивачка не підтримує. В зв'язку з реєстрацією відповідача у квартирі у позивача виникають складнощі у оформленні субсидії, в зв'язку з чим змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24.09.2021 відкрито провадження в цивільній справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
14 грудня 2021 року ухвалою Зміївського районного суду Харківської області позовну заяву залишено без руху.
30 грудня 2021 року ухвалою Зміївського районного суду Харківської області продовжено розгляд цивільної справи та призначено судове засідання.
25 січня 2022 року в судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
Позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу по суті без її участі та наполягала на задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду, в тому числі шляхом оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, повторно в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подавав. Подав до суду заяву, про відкладення судового засідання, про причини неявки до суду не повідомив.
Третя особа: ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та наполягала на задоволенні позову.
Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення частини 1 статті 223 ЦПК України та тривалість часу перебування справи у провадженні, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача.
В зв'язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вирішує спір згідно положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України за матеріалами, наявними в цивільній справі.
Судом враховується, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Під час судового розгляду встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві спільної приватної власності належить Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 , власником іншої Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.12.2005 (а.с. 6-7).
Згідно довідки Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області № 29 від 25.08.2021 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб зареєстрованими у квартирі АДРЕСА_1 значаться 3 особи (а.с.8).
Як вбачається з Акту обстеження, складеного головою правління ОСББ «Наш Дім» Горобець Р.П. 30.08.2021 в присутності свідків, відповідач ОСОБА_2 за місцем реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 2019 року (а.с.9).
Згідно рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29.04.2021 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили01.06.2021 (а.с.29-31).
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, а саме, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявні у позивача право власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушення права та з яких підстав. Отже, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Права власника житлового будинку, квартири визначені в статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб та розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 статті 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, у разі виникнення спору між власником та особами, які вселялися в житло у якості членів сім'ї, суд враховує, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405,406 ЦК України, зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення або через відсутність особи понад один рік у спірному житловому приміщенні.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований у спірній квартирі за згодою власника будинку - матері дружини (позивача) і набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі більше одного року, а отже є обставиною, яка має істотне значення, а тому право відповідача користуватися чужим житлом підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З урахуванням того, що позивач не вимагав відшкодування судових витрат, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідно до статтей 141,142 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 76-82, 89, 206, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право на користування зазначеним житловим приміщенням.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4
Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2022.
Головуючий: суддя В. Філіп'єва