26.01.2022
копія
Справа № 401/4254/21 Провадження № 3/401/72/22
26 січня 2022 року м.Світловодськ
Суддя Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області Мельничик Ю.С., розглянувши в залі суду в м. Світловодську справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, -
22 грудня 2021 року до суду від ВП №1 (м.Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП у Кіровоградській області надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Згідно протоколу серії ВАВ №483062 від 13 грудня 2021 року, 13 грудня 2021 року близько 14 год. 30 хв. у м.Світловодськ по вул. Героїв України, ОСОБА_1 здійснював проведення господарської діяльності, а саме перевезення пасажирів таксі, без державної реєстрації як суб?єкта господарювання та без отримання ліцензії на проведення виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до п.п.24 п.1 ст.7 ЗУ «Про ліцензування господарської діяльності».
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заперечення на протокол, у яких також просив розгляд справи провести без його участі. У своїх запереченнях ОСОБА_1 зазначив, що 13 грудня 2021 року на прохання своїх знайомих він підвозив їх до автобусної зупинки, що знаходиться по вул. Героїв України біля школи №10 у м.Світловодськ, під час чого його було зупинено працівником поліції та звинувачено в тому, що він надає послуги таксі без ліцензії. Також посилається на те, що будь-яких доказів того, що він систематично здійснює господарську діяльність, що є однією з основних її ознак, як і будь-яких інших доказів на підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано. Зазначив, що він ніколи не надавав послуги з перевезення пасажирів на таксі, не є суб'єктом господарювання, та не займався такою господарською діяльністю, а тому просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, у їх сукупності, враховуючи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані обставини суд встановлює на підставі доказів.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи записів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Суд зазначає, що відповідно до норм чинного КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Це узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення", а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії", ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Слід зазначити, що диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
В свою чергу, згідно з ч.1 ст.3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями (ч. 2 ст. 3 ГК України).
Відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно зі ст.55 ч.ч.1,2 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування.
Крім того, частиною 3 статті 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів в тому числі на такий вид робіт як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які би свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, та давали підстави для безсумнівного висновку, що відображена у протоколі діяльність мала ознаки систематичної господарської діяльності.
Крім цього, в протоколі не вказано осіб (та їх пояснень) яким ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення пасажирів, не було встановлено факту надання таких послуг конкретним особам, та отримання прибутку (винагороди) за такі послуги, не зазначено яким чином ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів, вид транспортного засобу на якому він здійснював перевезення, на якому маршруті надавав послуги по перевезенню пасажирів тощо.
Також в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що до протоколу додається відеозапис.
Однак, під час дослідження доказів, зокрема відеозапису, було встановлено що СD - диск пустий і на ньому відсутній будь-який відеозапис, а тому не може вважатись належним доказом.
Відсутність доказів про здійснення ОСОБА_1 самостійної ініціативної систематичної діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів надає підстави стверджувати про недоведеність того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, займався такою діяльністю та може бути притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП, яка регулює суспільні відносини саме у сфері господарської діяльності.
Вищевказане в сукупності свідчить про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, справа підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 9, 247, 251, 256, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати повинні бути віднесені за рахунок державного бюджету.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Світловодського
міськрайонного суду Ю.С. Мельничик
Згідно з оригіналом