Справа №523/921/22
Провадження №1-кс/523/278/22
20.01.2022 року слідчий суддя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , у присутності підозрюваного, розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Одесі клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області погодженого прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янка Кам'янського району р. Молдови, громадянина України, з вищою освітою, до затримання працюючого головним державним виконавцем Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції, не одруженого, раніше не судимого.
За змістом клопотання зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.369-2 ч.3 КК України, -
Встановив:
20.01.2022 року до Суворовського районного суду м. Одеси звернулася слідча СВ відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
За змістом клопотання слідчого вбачається, що відповідно Наказу за №10-к від 26.12.2019 року ОСОБА_5 , будучи службовою особою органу державної влади, уповноваженою на виконання функцій держави, займав посаду головного державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в обов'язки якого в тому числі входило своєчасне, повне та неупереджене здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів, передбачених ст.18 Закону України «По виконавче провадження».
Наприкінці листопада 2021 року ОСОБА_5 , діючи умисно, нехтуючи своїми посадовими обов'язками, усвідомлюючи протиправність своїх дій, став незаконно вимагати у ОСОБА_7 , який представляв інтереси громадянина ОСОБА_8 , відносно якого було відкрите виконавче провадження, яке перебувало у провадженні його колеги, щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з території України, грошові кошти у вигляді неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США за вирішення зазначеного питання шляхом впливу на співробітника виконавчої служби, також повідомивши, що у разі ненадання йому неправомірної вигоди відносно ОСОБА_8 будуть застосовані відповідні санкції у вигляді нарахування виконавчого збору та штрафу за несвоєчасну сплату заборгованості, на що ОСОБА_7 був вимушений погодитися.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний намір на незаконне збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди, 18.01.2022 року приблизно о 15:40 годині, ОСОБА_5 , являючись службовою особою, діючи навмисно з корисливих мотивів, перебуваючи у своєму службовому кабінеті №5, розташованому в будинку АДРЕСА_3 , під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 , отримав від останнього грошові кошти у сумі 500 доларів США в якості неправомірної вигоди для себе, після чого через деякий час передав останньому постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_8 з України та інші документи щодо скасування заходів примусу в рамках зазначеного виконавчого провадження, зняття особи із реєстру боржників, при цьому повідомивши, що з боку державного виконавця більше питань не буде.
В той же день в службовому кабінеті ОСОБА_5 був проведений обшук під час якого були вилучені одержані від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 500 доларів США, якими розпорядитися не встиг, оскільки одразу після їх отримання був затриманий правоохоронними органами.
Дані про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст.369-2 ч.3 КК України 1.12.2021 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162490001581.
19.01.2022 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.369-2 ч.3 КК України за кваліфікуючими ознаками, як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Також встановлено, що 18.01.2022р. о 17:43 годині ОСОБА_5 фактично був затриманий в порядку ст.208 КПК України відповідно до протоколу затримання особи.
Обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами слідчих (розшукових) дій), протоколом обшуку від 18.01.2022р., показами свідків ОСОБА_7 від 6.12.2021р., ОСОБА_9 від 18.01.2022р., ОСОБА_10 від 18.01.2022р. та іншими матеріалами у їх сукупності.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, яке погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 , мотивуючи клопотання тим, що підозрюваний здійснив тяжкий злочин, санкція статті якої передбачає позбавлення волі від 3 до 8 років з конфіскацією майна, з місця скоєння злочину намагався зникнути, на даний час органом досудового розслідування не встановлені деякі обставини кримінального правопорушення, при цьому ОСОБА_5 не сприяє у встановленні істини у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим є підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, з якими особисто знайомий, перешкоджати кримінальному провадженню.
Прокурор підтримав клопотання слідчого, так як вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді задовольнити клопотання слідчого, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ст.369-2 ч.3 КК України, обґрунтованість підозри підтверджується зібраними доказами, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, так як з місця вчинення злочину намагався зникнути, покинути приміщення; умисно ухилятися від явки до суду та слідчого з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, наявний ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни ними показів, не виключається ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора не забезпечать належної поведінки підозрюваного.
Захисник ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання про застосування щодо її підзахисного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як вважає клопотання необґрунтованим, звертаючи увагу суду на недоведеність ризиків, оскільки не має підстав вважати, що ОСОБА_5 буде ухилятися, переховуватися, вказуючи, що підзахисний має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, отримав подяку за виконання своїх службових обов'язків, підтверджуючи свої доводи копіями документів; ризики, які вказані в клопотанні є припущеннями, підзахисний не переховувався, нікуди не зникав, не виходив з приміщення, процес розслідування ніяким чином не затягує, оскільки тільки був затриманий, також зазначаючи, що інкримінований злочин спрямований не проти життя та здоров'я людини, підзахисний є соціально безпечним, у зв'язку з чим з урахуванням поведінки ОСОБА_5 , з якої не вбачається, що він буде ухилятися від явки до слідчого та суду, просила застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за його фактичним місцем мешкання або зменшити до мінімальної суму застави як альтернативного запобіжного заходу, що на думку захисника буде достатнім для виконання її підзахисним процесуальних обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_5 під час розгляду клопотання приєднався до думки захисника та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, запевняючи, що нікуди не збирається тікати, має батьків, місце мешкання, готовий віддати паспорт в якості гаранту, що не має наміру переховуватися.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, а також вислухавши думку прокурора, захисника, підозрюваного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 згідно клопотання слідчого є запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування, іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню та незаконного впливу на свідків.
Відповідно до вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до положень ст.178 ч.1 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Однак, відповідно до вимог п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 63 рішення у справі «Доронін проти України від 19.02.2009р.) про обрання чи продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою навіть у справах про вбивство та при спробі обвинуваченого зникнути, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення не уявляє собою «відповідної та достатньої» підстави.
Слід також зауважити, що згідно рішення Конституційного суду України у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних обставин.
Суд вважає, що при розгляді клопотання прокурор довів обставини передбачені п.1, 2 ст.194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст.369-2 ч.3 КК України, наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик та обставини передбачені ст.177 КПК України, однак, при цьому прокурор не довів п.3 ст.194 КПК України, а саме неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання існуючих ризиків, зазначених у клопотанні.
Відповідно ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у злочині, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Статтею 194 ч.5 КПК України передбачено, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Таким чином, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, на підставі наданих сторонами доказів, оцінюючи у сукупності викладені в клопотанні обставини інкримінованого ОСОБА_5 злочину, який, незважаючи на тяжкість, відноситься до кримінальних правопорушень у сфері службової та професійної діяльності; приймаючи до уваги доводи захисту щодо подальшого належного виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, пояснення самого підозрюваного, враховуючи відсутність тяжких наслідків, наявність міцних соціальних зв'язків, постійного місця мешкання, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, слідчий суддя вважає за необхідне констатувати, що аргументація захисника щодо відсутності ризику переховування або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином має місце, зважаючи на поведінку ОСОБА_5 під час розгляду клопотання, з якої вбачається, що він не має наміру переховуватися, усвідомив протиправність своїх дій, суд дійшов до висновку, що підозрюваний не буде переховуватись від органів досудового розслідування, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як винятковий запобіжний захід, що застосовується винятково в разі неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, що надасть змогу запобігти ризиків передбачених ст.177 КПК України, є не виправданим та не може бути застосований до підозрюваного, так як з урахуванням наявності реальних ризиків, особи ОСОБА_5 , для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, достатньо застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст.194 ч.5 КПК України, заборонивши залишати місце свого мешкання цілодобово, що на думку слідчого судді буде достатнім для тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та достатнім для запобігання ризиків і забезпечення належної поведінки підозрюваного.
Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Постановив:
В задоволенні клопотання слідчої СВ відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах досудового розслідування строком на 2 місяці, тобто до 19.03.2022р. включно.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки:
1) Заборонити залишати місце свого мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2
цілодобово;
2) Прибувати до кабінету слідчого відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області та прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси за першою вимогою.
3) Не відлучатися за межі м. Одеси та Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.
4) Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
5) Покласти на ОСОБА_5 обов'язок утримуватись від можливого спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
6) Носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов'язків, що в разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також те, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою особи, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, а також положення ч.6 ст.195 КПК України відповідно яких, відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов'язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.
За змістом положень ст.202 ч.3 п.1 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
Направити копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту для виконання органу Національної поліції, а саме до відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до положень ч.4 ст.181 КПК України орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому.
Разом з цим організацію виконання ухвали суду покласти на прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 - процесуального керівника у кримінальному провадженні за №12021162490001581 від 1.12.2021 року.
Строк дії ухвали складає 2 місяці та припиняє свою дію 19.03.2022 року.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1