Справа № 522/19886/21
Провадження № 2а/522/58/22
20 січня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
18 жовтня 2021 року до суду надійшов зазначений позов, по якому просить: визнати противоправною та скасувати постанову Заступника Головного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 21 вересня 2021 року за № 416-ДК/0137По/0801/-21 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 гривень, а справу закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 293, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що СФГ «Смерічка» на праві постійного користування належить земельна ділянка, площею 5,00 га, яке у встановленому законом порядку не припинене, що виключає можливість притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, а також вказує на порушення Відповідачем низки вимог КУпАП щодо своєчасного та належного сповіщення щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, порушення строку складення адміністративного протоколу, неналежності та недопустимості доказів, які покладені в основу оскаржуваної постанови, тощо.
Одночасно з пред'явленням позову позивач просив поновити строк на оскарження постанови, оскільки 27 вересня 2021 року листом за № 29-15-0.4-6542/2-21 Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області направило копію постанови про накладення адміністративного стягнення від 21 вересня 2021 року за № 416-ДК/0137По/0801/-21. 05 жовтня 2021 року у поштовому відправленні з трекінговим № № 65015 014 146 27 ним отримано вищевказаний лист та оскаржувану постанову.
Ухвалою від 19 жовтня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом, прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження.
Одночасно витребувано у Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області належним чином засвідчені копії:
- матеріалів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, площею 16,476 га, яка розташована на території Одеського району Одеської області, який проведено згідно Наказу Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 22 липня 2021 року за № 416-ДК на підставі звернення Овідіопольської селищної ради від 17 червня 2021 року за № 02-06/020/1028;
- матеріалів справи про адміністративне правопорушення за якою винесено постанову заступника Головного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 21 вересня 2021 року за № 416-ДК/0137По/0801/-21 від 21 вересня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
28 жовтня 2021 року на адресу суду надійшли матеріали, які витребувані ухвалою суду.
01 грудня 2021 року до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів, а саме технічної документації з землеустрою щодо земельної ділянки, площею 5,00 га.
17 січня 2022 року до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів а саме статистичної інформації та матеріалів податкової звітності.
Також 17 січня 2022 року до суду надійшов відзив на позов. Відповідач зазначив, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області було проведено перевірку додержання земельного законодавства щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, площею 16, 476 га, яка розташована на території Одеського району Одеської області, в яку входить земельна ділянка Позивача, передана в оренду ОСОБА_2 .. Враховуючи, що відповідно до норм ст. 116, 125 Земельного кодексу України рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки керівнику СФГ «Смерічка» ОСОБА_3 у власність чи користування, органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування не приймались, вказане порушення тягне настання юридичної відповідальності.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги по викладеним в позові підставам.
Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Суд дослідивши матеріали справи судом, вислухавши пояснення учасників процесу, встановив наступні фактичні обставини справи.
В ході розгляду справи встановлено, що 21 липня 2021 року наказом Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області за № 416-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» було призначено проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, площею 16,476 га, яка розташована на території Одеського району Одеської області. Проведення перевірки доручено державним інспекторам Д. Апостолу та Д. Воронову.
06 серпня 2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель на території Одеської області Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області Д. Вороновим було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 06 серпня 2021 року за № 416-ДК/371/АП/09/01/-21.
Згідно Акту перевірки встановлено факт самовільного зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685 на площі 5 га СФГ «Смерічка» в особі керівника ОСОБА_1 з зазначенням порушень п. «б» ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 531 КУпАП.
10 вересня 2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель на території Одеської області Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області Д. Вороновим було складено Протокол про адміністративне правопорушення за № 416-ДК/0144П/07/01/21, згідно якого в діях керівника СФГ «Смерічка» є ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 531 КУпАП, чим заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 16 740,00 грн.
21 вересня 2021 року Начальником Управління з контролю за використанням та охороною земель Сергієм Романча було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення за № 416-ДК/0137По/08/01/-21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 531 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 (сто сімдесят) гривень.
В постанові зазначено, що згідно даних Державного земельного кадастру (ДЗК) та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685 площею 16, 476 га, розташована на території Калаглійської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення - 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка перебуває в державній власності в особі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області. 14.04.2021 на підставі договору оренди земелі, серія та номер: 146 земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_2 строком на 7 років (номер запису про інше речове право 41733301).
Перевіркою з виїздом на місце встановлено, що на частині земельної ділянки площею 5,00 га кадастровий номер 5123781700:01:001:0685 наявні залишки стерні сільськогосподарських культур, що свідчить про її використання, інша частина земельної ділянки площею 11,476 га не використовується.
Рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки площею 5,00 га керівнику СФГ «Смерічка» ОСОБА_1 у власність чи користування, органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування не приймались, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є самовільним зайняттям земельної ділянки та згідно п. «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України вказане порушення земельного законодавства тягне настання юридичної відповідальності.
У Постанові зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення та повідомлення про розгляд справи відправлені рекомендованим листом ПАТ «Укрпошта» (6501228870472), а правопорушник для розгляду справи не з'явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення не подавав, справу розглянуто за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок (п. «б» ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України).
У зв'язку з цим статтею 211 Земельного кодексу України самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ст. 531 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері користування земельними ділянками. Предмет посягання - земельна ділянка.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у самовільному (тобто без належного на те права, оформленого юридично) зайнятті земельної ділянки (формальний склад).
Підставою для передачі громадянам та юридичним особам, зокрема, земельних ділянок державної або комунальної власності є рішення уповноваженого органу. Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно оскаржуваної Постанови Рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки площею 5,00 га керівнику СФГ «Смерічка» ОСОБА_1 у власність чи користування, органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування не приймались, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є самовільним зайняттям земельної ділянки та згідно п. «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України вказане порушення земельного законодавства тягне настання юридичної відповідальності.
Разом із цим, 24 грудня 1992 року Миколаївською сільською радою Овідіопольського району Одеської області народних депутатів прийнято рішення «Про надання ділянок у постійне користування громадянам для ведення селянських (фермерських) господарств з земель запасу», яким ОСОБА_4 було надано у постійне користування земельну ділянку, площею 5,00 га.
На підставі цього рішення Одеським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук на замовлення Одеського відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств (Договір № 1 від 20 січня 1993 року) розроблено технічну документацію з землеустрою, якою було визначено в натурі межі земельної ділянки.
07 квітня 1993 року ОСОБА_4 на підставі вищезазначених рішень та документації з землеустрою було видано Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № Р-88-93 від 07 квітня 1993 року.
01 липня 1993 року Овідіопольською районною радою народних депутатів було видано Розпорядження за № 86, яким зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Смерічка», а головою господарства зареєстровано ОСОБА_4 , про що у подальшому видано відповідне свідоцтво.
05 липня 1993 року Одеським обласним управлінням статистики було видано Свідоцтво за № НОМЕР_2 на селянське (фермерське) господарство «Смерічка».
Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України в редакції 13 березня 1992 року (№ 561-XII) користування землею могло бути постійним або тимчасовим.
Постійним визнавалось землекористування без заздалегідь установленого строку.
У постійне користування земля надавалась Радами народних депутатів із земель, що перебували у державній власності, середі іншого, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Згідно ст. 51 Земельного Кодексу України, в редакції Закону № 561-XII 1992 року громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство для одержання земельної ділянки у користування подавали до сільської Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова селянського (фермерського) господарства.
Таку заяву Рада розглядала у місячний строк і у разі згоди замовляла за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації розробку проекту її відведення, який після відповідних погоджень мав наслідком розгляд рішення про передачу такої ділянки у користування на найближчій сесії ради.
Чинне на той час законодавство, а саме стаття 8 Закону України «Про селянське (фермерське господарство)» в редакції Закону № 2009-ХІІ від 21 травня 1993 року) та стаття 9 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про селянське фермерське господарство» № 3312-XII від 22 червня 1993 року передбачали обов'язок особи, яка одержала Державний акт на право постійного користування землею або ж інший документ (акта на право довічного успадкованого володіння, договору на оренду земельної ділянки, тощо) зареєструвати селянське (фермерське) господарство у відповідній Раді народних депутатів.
Після відведення земельної ділянки, одержання державного акту та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи.
Суд звертає увагу на те, що й на сьогоднішній день чинне законодавство, а саме Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 397-IV (згідно статті 1, частини першої статті 5, частини першої статті 7) пов'язує можливість створення та ведення селянського (фермерського) господарства виключно з наявністю земельної ділянки, наданої громадянам-засновникам у власність та/або користування.
Отже на момент надання земельної ділянки ОСОБА_4 , як голові Селянського (фермерського) господарства «Смерічка», земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб'єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
Утім, законодавством, чинним на момент створення СФГ «Смерічка», було передбачено одержання земельної ділянки як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов'язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ.
Аналогічна правова позиція, викладена у пунктах 38-48 Постанови Великої Палати Верховного суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18.
Відповідно до правової позиції, викладено у пунктах 49-51 Постанови Великої Палати Верховного суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, пунктах 6.21.-6.25. Постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 ГК України.
З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Отже відповідно до чинного на той час законодавства Селянське фермерське господарство «Смерічка» з моменту своєї державної реєстрації отримало право постійного користування земельною ділянкою, площею 5,00 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 07 квітня 1993 року за № Р-88-93 СФГ «Смерічка» набуло право постійного (тобто такого, що здійснюється без заздалегідь установленого строку) користування земельною ділянкою, площею 5,00 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради.
Тобто з моменту набуття СФГ «Смерічка» статусу юридичної особи права обов'язки землекористувача земельною ділянкою, площею 5,00 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 07 квітня 1993 року за № Р-88-93 перейшли від засновника цього господарства - ОСОБА_4 до СФГ «Смерічка».
У подальшому 01 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України (№ 2768-ІІІ в ред. від 25 жовтня 2001 року) згідно ч. 1 ст. 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» вказаного кодексу було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або оренди на них.
Проте Конституційний суд України 22 вересня 2005 року прийняв Рішення за № 5-рп/2005, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Тобто з моменту прийняття Конституційним судом вказаного вище рішення громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов'язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.
В силу ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01 липня 2004 року) визначав, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише у разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Також відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній реакції - Закон № 1952-IV) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Як було встановлено судом, Державний акт на право постійного користування землею від 07 квітня 1993 року за № Р-88-93 зареєстроване в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Овідіопольської районної ради народних депутатів, про що Позивачем надано витяг з даної книги, отже право постійного користування земельною ділянкою було належним чином зареєстроване відповідно до законодавства, чинного на час виникнення правовідносин.
Судом також встановлено, що 06 серпня 2010 року відповідно до Рішення Голови СФГ «Смерічка» ОСОБА_4 - остання власним склала з себе повноваження голови СФГ, передавши їх ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що 03 лютого 2017 року складено відповідний актовий запис № 121 та видано Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 ввід 03 лютого 2017 року, копія якого міститься у матеріалах справи.
Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції від 01 січня 2017 року - № 2768-ІІІ) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
В силу ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції від 01 січня 2017 року - № 2768-ІІІ) підставами припинення права користування земельною ділянкою були:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
У подальшому ст. 141 Земельного кодексу України Законом України № 155-ІХ «Про концесію» доповнено пунктом «ж» згідно якого додатковою підставою для припинення постійного користування земельною ділянкою є передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або є об'єктом концесії.
Відповідно до Рішення Конституційного суду 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг , зокрема право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.
Отже право постійного користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 62-63 Постанови Великої Палати Верховного суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 та пункті 7.27. Постанови Великої Палати Верховного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18.
Суд зазначає, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення селянського (фермерського) господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).
Суду не надані належні та допустимі докази щодо припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою СФГ.
Таким чином, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.
Аналогічні правові позиції викладені також у Постановах Великої Палати Верховного суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (п.п. 64-78), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (п.п. 26, 50.3, 60).
Таким чином, після отримання громадянином - засновником (головою СФГ) ОСОБА_4 Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 07 квітня 1993 року за № Р-88-93 та його державної реєстрації, ОСОБА_4 засновано СФГ «Смерічка», яке зареєстроване як юридична особа згідно Розпорядження Овідіопольської районної ради народних депутатів та виданого Свідоцтва і з цього часу саме СФГ «Смерічка» набуло права та обов'язки землекористувача, тобто право постійного користування земельною ділянкою перейшло від його засновника до цього господарства.
Такі висновки суду підтверджуються практикою Великої Палати Верховного суду у Постановах від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (пункти 71, 76), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункти 16, 22, 23, 40, 51.2.) від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц щодо розгляду спорів про право постійного користування земельною ділянкою та Постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 666/1188/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 275/82/18, (пункти 23-26) у спорах про право оренди земельної ділянки за участі фермерських господарств.
Отже у правовідносинах користування земельною ділянкою, площею 5,00 га з дня державної реєстрації СФГ «Смерічка» воно набуло права та обов'язки землекористувача і це право на сьогоднішній день є чинним та не припинене у встановленому законом порядку.
Це підтверджується також листом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 22 листопада 2021 року за № 20-15-0.3-7667/2-21 згідно якого у Відповідача відсутня інформація про припинення права ОСОБА_4 на постійне користування земельною ділянкою, площею 5,00 га згідно Державного акту на право постійного користування землею від 07 квітня 1993 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № Р-88-93 від 07 квітня 1993 року.
Крім того, після смерті ОСОБА_4 СФГ «Смерічка» реалізовувало право постійного користування земельною ділянкою, площею 5,00 га, сплачувало відповідні платежі до бюджету та подавало відповідну звітність, про що Позивачем надані матеріали статистичної та податкової звітності.
Також, листом Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 26 травня 2020 року за № 101 повідомлено ГУ Держгеокадастру в Одеській області про неможливість проведення земельних торгів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0678, площею 16 га, оскільки землекористувачем частини земельної ділянки, є зокрема, СФГ «Смерічка».
Учасники справи в судовому засіданні не заперечували, що земельна ділянка, площею 5,00 га, право постійного користування на яке СФГ «Смерічка» має відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 07 квітня 1993 року входить до земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, що підтверджується також наданими Позивачем матеріалами технічної документації із землеустрою, розробленою Одеським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук на замовлення Одеського відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств, а саме: Технічного звіту з перенесення у натуру проекта відводу земельних ділянок громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 для ведення селянських (фермерських) господарств на території Миколаївської сільської ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області № ІА-10958 в матеріалах якого відображені межі та координати ділянки Позивача, Випискою з технічного звіту щодо перенесення в натурі проекту відведення земельних ділянок, зокрема громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 для ведення селянських (фермерських) господарств на території Миколаївської сільської ради, Овідіопольського району, Одеської області, а також копії проекту відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 для ведення селянських (фермерських) господарств на території Миколаївської сільської ради, Овідіопольського району, Одеської області.
Таким чином наявність у СФГ «Смерічка» не припиненого у встановленому законом порядку права постійного користування земельною ділянкою виключає можливість притягнення Голови СФГ «Смерічка» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 531 КУпАП, зважаючи на відсутність події і складу адміністративного правопорушення і з цієї підстави справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Щодо доводів позивача стосовно повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи відповідачем.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в України та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права.
Спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення була складена за відсутністю позивача, якого, в свою чергу, не повідомлено про час та місце розгляду справи та пояснень по суті правопорушення, він не надавав, що призвело до порушення його прав, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, ознайомитись з її матеріалами, а також надати пояснення та заперечення, користуватись послугами правозахисника.
За таких обставин, висновки суду про недотримання відповідачем вимог статті 268 КУпАП, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови як такої, що прийнята без дотримання встановленої законом процедури є вірними.
Складення протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності позивача, відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів надіслання відповідачем позивачу копії цього протоколу, а також доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, не має форму незначних процедурних порушень, а є беззаперечною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Аналогічна правова позиція встановлена Верховним судом у Постановах від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-a та від 17 жовтня 2018 року у справі № 405/7568/16-a.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 685/1153/17 особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Як встановлено судом у матеріалах справи наявне Повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення від 10 вересня 2021 року за № 27-15-0.407-941/90-21 до якого прикріплена поштова квитанція з трекінговим № 65012 288 704 72 згідно наданої Позивачем інформації ПАТ «Укрпошта» щодо руху поштового відправлення з трекінговим № 65012 288 704 72 вказане відправлення станом навіть на день подання позову не було доставлене адресату та прямувало до точки видачі (доставки).
Відомості про сповіщення позивача іншими засобами зв'язку суду не надано.
Також суду не надані докази, що позивачу було надісланий текст повідомлення про час та місце розгляду справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 06 серпня 2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель на території Одеської області Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 06 серпня 2021 року за № 416-ДК/371/АП/09/01/-21.
У подальшому, 10 вересня 2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель на території Одеської області Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області було складено Протокол про адміністративне правопорушення за № 416-ДК/0144П/07/01/21, згідно якого в діях керівника СФГ «Смерічка» є ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 531 КУпАП, чим заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 16 740,00 грн
Згідно вимог ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В силу пункту два Розділу ІІ «Оформлення протоколу про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затв. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 січня 2017 року за № 6 (далі - Інструкція) протокол складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно пункту шостого Інструкції у протоколі обов'язково робиться відмітка про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її прав і обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, а також про повідомлення її про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу їй обов'язково направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення із зазначенням часу і місця розгляду справи.
Судом встановлено, що незважаючи на те, що Акт перевірки дотримання земельного законодавства уповноваженою особою складено 06 серпня 2021 року, сам протокол про адміністративне правопорушення, всупереч вимог статті 254 КУпАП було складено лише 10 вересня 2021 року.
Більше того, з наданих Відповідачем матеріалів вбачається, що Акт перевірки від 06 серпня 2021 року за № 416-ДК/371/АП/09/01/-21 взагалі не надавався Позивачу для ознайомлення, протокол про адміністративне правопорушення Позивач також не отримував. У графах акту перевірки «підписи осіб, які були присутні при перевірці», «з актом ознайомлений, копію акта отримав» і так сам у графах протоколу про адміністративне правопорушення «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» не міститься жодних підписів, окрім самого інспектора ГУ Держгеокадастру в Одеській області.
На стор. 2 Акту вказано, що «перевіркою з виїздом на місце встановлено, що на частині земельної ділянки кадастровий номер 5123781700:01:001:0685 площею 5 га наявні залишки стерні сільськогосподарських культур, що свідчить про її використання, інша частина земельної ділянки не використовується».
Суд також звертає увагу, що матеріали перевірки не містять жодних доказів того, що станом на момент проведення перевірки земельна ділянка, щодо якої проводиться перевірка взагалі кимось використовується, співробітником ГУ Держгеокадастру в Одеській області Д. Вороновим не встановлено та не підтверджено належними та допустимими доказами (актом обстеження земельної ділянки, графічними чи іншими матеріалами), як і коли саме вказана ділянка використовувалась, яка саме зернова культура була засіяна та зібрана, скільки часу перебувають на ділянці залишки стерні сільськогосподарських культур, а також не зафіксоване та не доведене яким чином були встановлені площі земельних ділянок (якими спеціальними вимірювальними приладами та приладами позиціювання на місцевості), оскільки сам факт вимірювання та засоби такого вимірювання не зазначені в матеріалах, інспектором не зафіксовано жодним чином.
Крім того, у відповідній графі Акту «підписи осіб, які були присутні при перевірці» складеного співробітником ГУ Держгеокадастру в Одеській області Д. Вороновим, відсутня інформація про участь у перевірці будь кого крім нього самого, а зокрема Позивача, як керівника СФГ «Смерічка».
При цьому суд не бере до уваги в якості доказу пояснення ОСОБА_1 від 03 серпня 2021 року, складені інспектором ГУ Держгеокадастру в Одеській області Д. Вороновим, зважаючи на вказані у адміністративному позові Позивачем доводи, оскільки відомості, що містяться у вказаних поясненнях спростовуються наданими Позивачем доказами та не можуть бути підставою для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, з урахуванням повного та об'єктивного дослідження доказів у їх взаємозв'язку.
Крім того, суд погоджується з доводами Позивача щодо недотримання посадовою особою ГУ Держгеокадастру в Одеській області вимог ст.ст. 7, 280 КУпАП повноти та об'єктивності розгляду справи, з'ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказане підтверджується змістом постанови про накладення адміністративного стягнення, який є практично ідентичним змісту Акту перевірки та Протоколу про адміністративне правопорушення. Інформація, що містилась у наданих Позивачем поясненнях та доказах, зокрема щодо наявності державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, площею 5,00 га Відповідачем як при проведенні перевірки, так і при розгляді справи про адміністративне правопорушення не витребувалася та не перевірялася.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується, зокрема, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно пункту третього частини першої статті 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження суд при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і наділений правом прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
Аналогічні положення передбачені пунктом третім частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України згідно яких за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Факт скоєння адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами.
Частиною 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення та приймаючи до уваги відсутність події адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про те, що Постанова Заступника Головного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 21 вересня 2021 року за № 416-ДК/0137По/08/01/-21 Сергія Романча про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю у зв'язку з відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 8, 62 Конституції України, ст.ст. 245, 251, 254, 255, 268, 278 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 19, 20, 73-77, 241-245, 153-163 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати противоправною та скасувати постанову Заступника Головного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 21 вересня 2021 року за № 416-ДК/0137По/0801/-21 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 гривень, справу закрити на підставі п.3 ч. 1 ст. 293, п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 25 cічня 2022 року.
Суддя Р.Д. Абухін
20.01.2022