Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" липня 2010 р. Справа № 40/341-09
вх. № 10737/4-40
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - (за первісним позовом) - ОСОБА_1 за довір. від 15.08.2009р.
відповідача1 (за первісним позовом) - ОСОБА_2 за довір. від 31.05.2010р.
відповідача2 (за первісним позовом) - не з"явився.
розглянувши справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Червоний Донець
до відповідача-1; Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, с. Червоний Донець
відповідача-2: Червонодонецької селищної ради Балаклійського району Харківської області
про розподіл нежитлової будівлі та земельної ділянки
та зустрічним позовом:
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, с. Червоний Донець;
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Червоний Донець
про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна.
22.12.2009р. позивач ФОП ОСОБА_3, звернулась до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача-1 ФОП ОСОБА_4, відповідача-2 Червонодонецької селищної ради Балаклійського району Харківської області. З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (т.І а.с.62) позивач просить суд поділити нежитлову будівлю літ. «А-1» - «крамниця, сауна, перукарня, бар, пункт приймання білизни до пральні», що знаходиться по АДРЕСА_3 шляхом виділу позивачеві ФОП ОСОБА_3 в натурі наступних приміщень: перукарні №1-4, кімнати відпочинку №1-5, кімнати відпочинку №1-6, кімнати відпочинку №1-9, роздягальні №1-12, туалету №1-13, басейну №1-14, сауни №1-15, частини приміщення вестибюлю №1-10, туалету №1-11, котельні №1-16 з улаштуванням окремого входу. Крім того позивач просить право спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинити.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 16, 364 ЦК України. Вказує, що наразі між позивачем і відповідачем-1 виник конфлікт з приводу сумісного користування спільним майном, що, на думку позивача, згідно ст. 364 ЦК України є підставою для виділу в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні з урахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог.
Відповідач-1 ФОП ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечує, подав зустрічний позов, котрий ухвалою суду від 16.06.2010р. прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом у даній справі. В зустрічному позові відповідач просить суд розірвати договір купівлі-продажу частин нежитлового приміщення від 14.10.2003р. укладений між ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Балаклійського РНОХО Іноземцевою Р.М. р/№1828. В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на ст.ст.153, 161, 224, 232 ЦК УРСР, ст. 261 ЦК України, стверджує, що позивач не виконав прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором - фактично не прийняв придбане майно за актом прийому передачі (як це передбачено п.9 договору) та не сплатив за нього обумовлену договором суму коштів (п.3 - 8440,00грн.). Ці обставини, пояснює представник відповідача-1 в судовому засіданні, привели до невизначеності у правовідносинах сторін і стали підставою для виникнення конфліктів між ними з приводу прав на відповідні приміщення доказом чого є первісний позов у даній справі. Вважаючи у зв'язку з цим права відповідача-1 порушеними позивачем представник відповідача-1 просить задовольнити зустрічний позов та відмовити в задоволенні первісного позову.
Відповідач-2 правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення. Натомість надіслав лист (т.І а.с. 52) яким просить розглядати справу за відсутності представника відповідача-2, повідомляє, що у вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Позивач проти задоволення зустрічного позову заперечує. У відзиві на зустрічний позов відповідача-1 позивач стверджує, що фактично він позивач (покупець за спірним договором) повністю розрахувався із відповідачем-1, а також здійснив фактичне прийняття придбаного майна без складання відповідного акту приймання-передачі. Тому, стверджує позивач, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
На підставі рішення виконкому Червонодонецької селищної ради від 22.08.2003р. №236 відповідачеві-1 ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.09.2003р. (т.І. а.с. 18) яким посвідчено право власності відповідача-1 на нежитлову будівлю - «крамниця, сауна, перукарня, бар, пункт приймання білизни до пральні», що знаходиться по АДРЕСА_3.
14.10.2003р. між власником вказаної будівлі відповідачем-1 ФОП ОСОБА_4 та позивачем ФОП ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу частин нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Балаклійського РНОХО Іноземцевою Р.М. р/№1828 (т. І а.с. 13). Згідно умов цього договору відповідач-1 (продавець) продав, а позивач (покупець) купив 2/5 частин нежитлової будівлі - «крамниця, сауна, перукарня, бар, пункт приймання білизни до пральні» в літ. «А-1» цегляна, а саме приміщення №(1-4) площею 6,4 кв.м, №(1-5) - площею 3,2 кв.м, №(1-6) - площею 5,1 кв.м, №(1-9) - площею 8,0 кв.м, №(1-12) - площею 17,2 кв.м, №(1-13) - площею 2,2 кв.м, №(1-14) - площею 22,9 кв.м, №(1-15) -площею 5,7 кв.м та 1/2 частина примІщень №(1-1) -площею 1,1 кв.м, №(1-2) - площею 17,2 кв.м, №(1-3) площею 3,0 кв.м, №(I-7) -площею 1,0 кв.м, №(1-8) -площею 0,8 кв.м, №(1-10) - площею 0,8 кв.м, №(1-11) - площею 1,2 кв.м, №(1-16) -площею 2,7 кв.м: №(1-19) - площею 1,0 кв.м, №(1-20) -площею 1,1 кв.м, загальною площею 100,6 кв.м, що знаходяться по АДРЕСА_3.
10.06.2004р. даний договір зареєстровано в Балаклійському бюро технічної інвентаризації за №22516092 на підставі чого видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.06.2004р. №3819726 згідно якого позивачеві ОСОБА_3 належить частка у розмірі 2/5 частин у власності на нежитлову будівлю - «крамниця, сауна, перукарня, бар, пункт приймання білизни до пральні», що знаходиться по АДРЕСА_3.
Пунктом 3 спірного договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 14.10.2003р. №1828 передбачено, що продаж вчинено за суму 8440,00 гривень. Відповідно до п.9 договору купівлі-продажу продавець передає, а покупець приймає зазначені приміщення і пов'язані з їх експлуатацією документи на підставі Акта приймання-передачі.
05.06.2010р. відповідачем-1 ФОП ОСОБА_4 із посиланням на те, що договором купівлі-продажу від 14.10.2003р. №1828 не визначено строк виконання зобов'язань покупця в частині оплати придбаного майна, звернувся до позивача ФОП ОСОБА_3 із письмовою вимогою про проведення розрахунку - сплату передбачених п.3 спірного договору 8440,00 грн. та підписання акту приймання-передачі майна. Строк виконання цієї вимоги встановлений кредитором (ФОП ОСОБА_4) до 13.06.2010р. Станом на час розгляду справи вказані кошти позивачем відповідачеві-1 не перераховані, акт прийму-передачі майна не складений.
Викладені обставини на думку позивача та на думку відповідача-1 свідчать про порушення їхніх прав та охоронюваних законом інтересів і становлять підстави для їх захисту в судовому порядку.
Вирішуючи по суті даний господарський спір суд надає правову кваліфікацію викладеним обставинам виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до п 9 Перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З урахуванням цитованих норм суд приходить до висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 14.10.2003р. №1828 визначає обов'язок покупця по сплаті продавцеві суми вартості відчужуваних приміщень 8440,00 грн., втім не визначає строку виконання цього зобов'язання. Таким чином, на момент розгляду справи спірний договір продовжує діяти, а відтак відповідач-1 правомірно в порядку ст.530 ЦК України пред'явив позивачеві вимогу про його виконання - сплату вказаних коштів та про підписання акту прийому-передачі майна. Невиконання цієї вимоги у встановлений строк (до 13.06.2010р.) потягло за собою порушення прав та охоронюваних законом інтересів продавця за договором (відповідача-1). Таке порушення у відповідності до ч.2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договору, оскільки позбавляє сторону продавця коштів, на які вона розраховувала при укладення договору.
Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що відповідний розрахунок був проведений позивачем із відповідачем-1 в момент підписання договору. При цьому суд зазначає, що п.3 спірного договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 14.10.2003р. №1828 (на який посилається позивач) в дійсності не містить підтвердження передачі коштів. Формулювання п. 3 «продаж цей вчинено за суму 8440 (вісім тисяч чотириста сорок) гривень» вказує на те, що сторони досягли згоди відносно такої істотної умови договору як ціна. Проте ні цей пункт 3, ні жодний з інших пунктів договору не вказує на те, що ця ціна була сплачена.
Отже наразі було укладено договір в якому не було визначено строк виконання зобов'язання - сплати коштів, передачі майна. Така можливість укладення договору без визначення строку його виконання була прямо передбачена ст. 165 ЦК УРСР, чинного на момент вчинення спірного правочину (якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання).
Крім того, невідповідність дійсності тверджень представника позивача про здійснення розрахунку за спірним договором випливає з відсутності жодних доказів на підтвердження цього факту. Так всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач не надав ні платіжного доручення, ні виписки про рух коштів на банківському рахунку, які могли б підтвердити перерахування визначених п.3 спірного договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 14.10.2003р. №1828 коштів відповідачеві-1 в безготівковому порядку, ні розписки відповідача-1 про одержання вказаних коштів, ні прибуткового касового ордеру, які могли б підтвердити передачу визначених договором коштів у готівковому вигляді.
Твердження представника позивача про здійснення позивачем розрахунків із відповідачем-1 шляхом передачі готівки спростовується тим, що така передача без її документального оформлення суперечить також абз.6 п.2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затв. Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року N 72 (в редакції від 25.07.2003р.) згідно положень якого розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо. Отже відсутність у позивача названих розрахункових документів (обов'язковість яких визначена нормативно) означає неспроможність тверджень про проведення розрахунку.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на пропуск відповідачем строку позовної давності для звернення відповідача-1 із позовом про розірвання договору. У відповідності до п.п. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. В даному разі позивачеві вимогою продавця (т.І а.с. 101) було надано пільговий строк для виконання зобов'язань - до 13.06.2010р., отже лише з моменту пропуску цього строку, тобто з 14.06.2010р. право продавця є порушеним і лише з цієї дати починається перебіг строку позовної давності.
Такий висновок суду узгоджується із п.26 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України від 07.04.2008 р. N 01-8/211, де зокрема зазначається, що під пільговим строком у розумінні абзацу другого частини п'ятої статті 261 ЦК України слід розуміти строк, протягом якого боржник після пред'явлення йому вимоги повинен виконати свій обов'язок.
Крім того, суд зазначає, що навіть якщо вважати строк позовної давності пропущеним то все одно його застосування унеможливлено відсутністю заяви позивача про його застосування. Відповідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Тобто, відповідна заява про застосування строку позовної давності є необхідною умовою для застосування строку. Натомість одна лише сама по собі вказівка на існування строку позовної давності, висловлена в мотивувальній частині відзиву на зустрічний позов, але без звернення (прохання) до суду про застосування строку позовної давності не може бути визнана заявою про застосування строку позовної давності в розумінні ч.3 ст. 267 ЦК України.
Така позиція суду узгоджується із п.26 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України від 07.04.2008 р. N 01-8/211, де вказується, що на відміну від імперативного правила статті 75 ЦК УРСР, яке передбачало обов'язковість застосування позовної давності, частина третя статті 267 ЦК України передбачає можливість застосування цього правового інституту лише за заявою сторони. Господарський суд за власною ініціативою не має права застосовувати позовну давність.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що зустрічні позовні вимоги є законні і обґрунтовані, а отже підлягають задоволенню.
Наслідки розірвання договору визначені ч.2 ст. 653 ЦК України (у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються).
Тобто в даному випадку розірвання договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 14.10.2003р. №1828 крім іншого означає припинення зобов'язань покупця ОСОБА_3 на перерахування коштів продавцеві ОСОБА_4 та, відповідно, припинення зобов'язань продавця ОСОБА_4 на передачу ОСОБА_3 передбачених договором 2/5 частин нежитлової будівлі.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що до позивача ОСОБА_3 не перейшло (і внаслідок розірвання договору - не може перейти) право власності на передбачені договором від 14.10.2003р. №1828 2/5 частин нежитлової будівлі.
Так юридично неспроможним є твердження позивача про перехід права власності на відповідне майно, оскільки це суперечить ст. 128 ЦК УРСР (право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором) та ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Наразі передбачений п.9 спірного договору купівлі-продажу від 14.10.2003р. №1828 акт приймання-передачі сторонами складений не був.
Посилання позивача на факт реєстрації права власності на 2/5 частин спірної нежитлової будівлі за позивачем в реєстрі прав власності на нерухоме майно, не приймаються до уваги, оскільки така реєстрація є похідною від факту виникнення власне самого права власності і не замінює собою цього факту. Реєстрація права власності без наявності визначених законом підстав може бути оскаржена в судовому порядку у відповідних випадках.
Таким чином, відсутність у позивача ОСОБА_3 прав власності на 2/5 частин спірної нежитлової будівлі означає відсутність у позивача прав на виділ частки в натурі з цього майна, оскільки у відповідності до ст. 364 ЦК України лише співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Так само викладене означає відсутність у позивача права вимагати припинення спільної часткової власності на спірну будівлю.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову у даній справі.
Крім того, відмовляючи в первісному позові суд зазначає наступне. Зі змісту положень ст.183, ч.2 ст. 364 ЦК України вбачається, що необхідною умовою для задоволення вимог співвласника про виділ йому частки зі спільного майна є можливість поділу речі в натурі. Обов'язок по доведенню цієї обставини в силу ст.33 ГПК України покладений на позивача.
Втім, позивачем всупереч вимог зазначених матеріальних та процесуальної норми, не надано доказів наявності можливості поділу спірного майна запропонованим ним чином зокрема і можливості його поділу взагалі. Судова будівельно-технічна експертиза призначена у справі ухвалою від 17.02.2010р. залишилась без виконання внаслідок невиконання позивачем обов'язку по оплаті експертизи та ненадання додаткових доказів на клопотання експерта (див. т.І а.с.48-50, 59-61, 64-67).
Виходячи із наведеного, суд вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 обґрунтованими, і таким що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача як в частині первісного позову так і в частині зустрічного позову.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст.153, 161, 224, 232 Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст. 15, 16, 261, 267, 334, 364, 525, 526, 530, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 193 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Червонодонецької селищної ради Балаклійського району Харківської області відмовити повністю.
Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі. Розірвати купівлі-продажу частин нежитлового приміщення від 14.10.2003р. укладений між ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Балаклійського РНОХО Іноземцевою Р.М. р/№1828.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідент. код НОМЕР_2; місце проживання: АДРЕСА_2) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
/Повний текст рішення
підписано 07.07.2010р.
Справа № 40/341-09/