Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" липня 2010 р. Справа № 43/174-10
вх. № 5663/3-43
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Крупіна А.В. - дов від 21.07.08 р. відповідача - не з”явився.
розглянувши справу за позовом ВАТ "Укртелеком" в о. ЦТЕПМ № 1 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", м. Харків
до ВЧ № А 1451 МОУ, м. Харків
про стягнення 17634,95 грн.
Позивач, ВАТ "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунакаційної мережі № 1 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", м. Харків звернувся до суду з позовом до ВЧ № А 1451 МОУ, м. Харків про стягнення 17634,95 грн., з яких основний борг складає 11901,89 грн., 3111,64 грн. пені, 455,35 грн. 3% річних та інфляційні нарахування у розмірі 2166,07 грн.
До початку судового засідання представник позивача звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі, вказана заява розглянута та задоволена судом, як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно договору № 43-8 від 22.01.09 р. позивач надав відповідачу в оренду частину приміщення ЛАЦ-Харків для встановлення обладнання зв”язку, однак відповідач свої зобов'язання по оплаті орендної плати не виконав належним чином, в результаті чого станом на 19.05.10 р. утворилась заборгованість по оплаті за орендоване приміщення.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог попередньої ухвали суду не виконав, не скористався своїм правом відповідно до ст. 59 ГПК України, не надав відзив на позов і всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.
За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача встановив, що від 22.01.09 р. між сторонами був укладений договір № 43-8 про оренду частини приміщення ЛАЦ-Харків для встановлення обладнання зв”язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до умов договору, позивач зобов'язався надавати відповідачеві орендні послуги а відповідач зобов'язався оплатити надані йому послуги у встановленому договором порядку та розмірі, а саме відповідно до п.3.1 договору відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана у додатку 1. п. 3.2. орендна плата за базовий місяць оренди за орендоване майно становить 2700,19 грн., в тому числі ПДВ 20% - 450, 03,грн.
Позивач виконав належним чином свої договірні зобов'язання, надав відповідачеві в оренду частину приміщення ЛАЦ-Харків для встановлення обладнання зв”язку, відповідно до умов вищевказаного договору, що підтверджується матеріалами справи, розрахунком заборгованості за надані орендні послуги станом на 19.05.10 р.
Крім того, відповідачу була надіслана претензія № 1-22/842 від 01.04.10 р. з пропозицією перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості за орендні послуги. На що відповідачем за № 997/8-21 від 12.04.10 р. була надіслана позивачеві відповідь, в якої зазначається, що ВЧ № А 1451 не підлягає обмеженню в наданні послуг зв”язку з причини заборгованості. Також позивачем 20.04.10 р. відповідачу було надіслано досудове попередження, яке відповідачем було залишено без задоволення, що і призвело до подання позивачем позову до господарського суду за захистом своїх прав.
Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином свої зобов'язання за договором, внаслідок чого, станом на 19.05.10 року утворилась заборгованість в сумі 11901,89 грн. основного боргу, розмір якої підтверджено матеріалами справи та на теперішній час не погашена.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем в сумі 11901,89 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача правомірні та обґрунтовані, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Стаття 198 Господарського Кодексу України "Виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Стаття 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлює, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.
Господарське зобов'язання також може бути припинене зарахуванням, згодою сторін, ліквідацією юридичної особи та визнане недійсним за рішенням суду (Глава 50 ЦК України, ст. 202 ГК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене, відповідачу нарахована заборгованість по індексу інфляції, 3 % річним та пені. Дані нарахування проводились з урахуванням положень Цивільного Кодексу України (ст. 625) та Господарського кодексу (ст. 232).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Зі змісту наведених норм випливає, що нарахування 3% річних та інфляційних проводиться за весь час прострочення до припинення грошового зобов'язання.
Таким чином, на не сплачену споживачем заборгованість нараховуються 3% річних, інфляційні та пеня (протягом загального терміну позовної давності або до припинення зобов'язання, якщо таке має місце раніше).
Відповідно до розрахунку індексу інфляції, 3 % річним та пені, нарахування по цим видам заборгованості проводились на суму основного боргу.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення суми інфляційних витрат, яка складає 2166,07 грн. та 3% річних в розмірі 455,35 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 8.2 вищевказаного договору, а саме: за несвоєчасне перерахування орендної плати та інших витрат відповідач сплачує позивачу пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, про що наданий обґрунтований розрахунок.
Керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу та роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд в порядку виключення,приймаючи до уваги, що відповідач-Військова частина 1451 є бюджетною установою, вважає можливим зменшити розмір пені на 90% і стягнути з відповідача пеню в сумі 311,16 грн. В іншій частині стягнення пені відмовити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 148,34 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини А 1451 (61018, м. Харків, вул. Дерев”янко, 3А, р/р 35214016000423 у ВДК Дзержинського району УДК у Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 08208941) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 1 філії „Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 14, п/р № 260014063 ХОД АППБ Аваль, МФО 350589, м. Харків, ЗКПО 16479714) 11901,89 грн. заборгованості; 311,16 грн. пені, 3% річних - 455,35 грн., інфляційного боргу - 2166,07 грн., 148,34 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення пені у розмірі 2800,48 грн. відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України та підписане 07.07.2010 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Харківського апеляційного господарського суду.