Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" липня 2010 р. Справа № 62/128-10
вх. № 4480/4-62
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Макшанова В.Є., дов. б/н від 16.04.10р.
відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Харківського обласного вузлу спеціального зв"язку, м. Харків
до Приватного підприємства "Базис-К", м. Харків
про стягнення 35906,32 грн.
Позивач - Харківського обласного вузла спеціального зв"язку звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень від 02.06.10р., просить стягнути з відповідача - ПП "Базис-К" 34790,40 грн. основного боргу, 908,28 грн. інфляційних та 207,64 грн. 3% річних, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням з боку відповідача зобов"язань за договором на охорону об"єктів державної та іншої власності №1 від 19.10.09р.
У судовому засіданні 01.07.10р. оголошувалась перерва для виготовлення повного тексту рішення по справі до 05.07.10р. о 15:30 год.
Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки на ухвалах господарського суду
Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 08.06.10р., оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копії даної ухвали надіслано сторонам 11.06.10р. за вих. №016350.
Вищезазначену ухвалу було надіслано відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 02.06.10р., а саме: 61017, м.Харків, вул.Сіриківська, 1.
Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства
транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.
Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судове засідання не з'являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
19.10.09р. між позивачем (Охорона) та відповідачем (Замовник) було укладено договір №1 на охорону об"єктів державної та іншої власності, відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає під охорону об"єкти, перераховані у дислокації (Додаток №1 до Договору) і позначені у плані (схемі) об"єктів, що охороняються.
Згідно із Дислокацією об"єктів, які передаються--охороняються (Додаток №1 до Договору) відповідач передав, а позивач прийняв під охорону об"єкт: "Базис-К", розташований за адресою: м.Харків, пров.Метизний,5.
Відповідно до п.2 Договору, вартість послуг охорони визначається сторонами на основі розрахунку, що додається до договору (Додаток №2).
Розрахунком вартості охорони об"єктів, що охороняються Харківським обласним вузлом спеціального зв"язку (Додаток №2 до Договору) встановлений наступний розмір вартості послуг з охорони за договором №1 від 19.10.09р.: жовтень 2009 року - 13481,28 грн.; листопад 2009 року - 13046,40 грн.; грудень 2009 року - 13481,28 грн.
Згідно із п.11 Договору, оплата за охорону здійснюється на підставі рахунків-фактур, що виставляються позивачем.
Позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів виставлення відповідачеві рахунків-фактур на оплату послуг з охорони.
Однак, як свідчать матеріали справи, 19.01.10р. сторони склали Акт зняття об"єкта з під охорони відповідно до договору №1 на охорону об"єктів державної та іншої власності від 19.10.09р, яким встановили, що послуги за згаданим договором виконано якісно та в повному обсязі. Крім того, підписання цього акту сторони підтверджують надання послуг з охорони у грудні 2009 року на суму 13481,28 грн., січні 2010 року на суму 13481,28 грн. та лютому 2010 року на суму 7827,84 грн. (з 19.01.10р. по 19.02.10р. - компенсація недоотриманої вигоди). Цим же актом сторони погодили, що оплата за надані послуги за грудень 2009 року повинна бути оплачена протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного акту в повному обсязі єдиним платежем. Залишок оплати за послуги охорони за січень 2010 року та компенсація недоотриманої вигоди повинна бути оплачена протягом місяця з дня підписання Акту.
Таким чином, відповідач підписуючи згаданий вище акт, визнав факт надання йому позивачем послуг з охорони у грудні 2009 року на суму 13481,28 грн. та січні 2010 року на суму 13481,28 грн., проте, доказів на підтвердження оплати ним вказаної заборгованості відповідач не надав, а матеріали справи також не містять таких доказів.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем за договором №1 від 19.10.09р. за грудень та січень 2010 року у сумі 26962,56 грн., суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача вказаної заборгованості.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7827,84 грн. недоотриманої вигоди за лютий 2010 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для
відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи вжиті кредитором щодо їх одержання (ст. 623 Цивільного кодексу України).
Позивач належним чином не обгрунтував суму нарахованої недоотриманої вигоди і не підтвердив належними і допустимими доказами підстави для її стягнення, оскільки договір №1 від 19.10.09р. на охорону об"єктів державної та іншої власності, який позивач визначив в якості підстави позову, припинив свою дію 19.01.10р. по закінченню строку його дії (п.14 Договору).
Крім того, як свідчить Акт зняття об"єкта з під охорони від 19.01.10р., позивач з 19.01.10р. припинив надавати відповідачеві послуги з охорони та зняв охорону з об"єкту відповідача, що також свідчить про припинення дії договору №1 від 19.10.09р.
Наведене свідчить про відсутність у відповідача обов"язку по оплаті за договором №1 від 19.10.09р. за лютий 2010 року.
Позивач не довів яким чином він розраховував отримати плату за лютий 2010 року (вигоду), укладаючи з відповідачем договір строком на 3 місяці з 19.10.09р., тобто до 19.01.10р.
З огляду на викладене вище суд приходить до висновку про неправомірність та безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7827,84 грн. недоотриманої вигоди за лютий 2010 року, а тому відмовляє в їх задоволенні.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 908,28 грн. інфляційних та 207,64 грн. 3% річних, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем зобов"язання по оплаті охоронних послуг за договором №1 від 19.10.09р.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом та встановлено, що його розраховано невірно, а саме інфляційні були нараховані позивачем на суму боргу, яка перевищує ту, яка підлягає стягненню з відповідача - 34790,40 грн., замість 26962,56 грн., розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та його здійснено вірно.
Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 759,56 грн. інфляційних та 207,64 грн. 3% річних, в іншій частині позовних вимог суд відмовляє як безпідставно нарахованих.
Витрати по сплаті державного мита в сумі 1076,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають віднесенню на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 626, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Базис-К" (м.Харків, вул.Сериківська,1, код ЄДРПОУ 31642408) на користь Харківського обласного вузлу спеціального зв"язку (61052, м.Харків, пл.Привокзальна, 7, код ЄДРПОУ 22634053) 26962,56 грн. основного боргу, 759,56 грн. інфляційних, 207,64 грн. 3% річних, 279,29 грн. держмита та 183,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя
Повний текст рішення по справі №62/128-10 підписано 05.07.10р.