Справа №461/325/22
Провадження №3/461/554/22
25 січня 2022 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 виданий 09.02.2017 року органом 7302,
за ч.6 ст.470 Митного кодексу України,
встановив:
30.12.2021 року о 07 годині 23 хвилини в зону митного контролю на ділянку «В'їзд» пункту пропуску Грушів-Будомєж митного поста «Яворів» Львівської митниці заїхав легковий автомобіль марки TOYOTA AVENSIS № кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак України НОМЕР_3 , де в якості пасажира слідував громадянин України ОСОБА_2 , який прямував з Польщі до України. Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_2 обрав порядок проходження митного контролю по каналу “зелений коридор”. До митного контролю гр. України ОСОБА_3 було подано закордонний паспорт НОМЕР_1 від 09.02.2017 року. Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, внаслідок чого встановлено, що 05.11.2018 року через митний пост «Ужгород автомобільний» Закарпатської митниці гр. України ОСОБА_4 на митну територію України в митному режимі «транзит» було ввезено легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ S320, № кузова НОМЕР_4 , державний номерний знак Республіки Литва НОМЕР_5 .
Станом на 30.12.2021 року вказаний транспортний засіб за межі митної території України вивезеним не значиться. ОСОБА_2 підтвердив факт ввезення вищезазначеного транспортного засобу та не вивіз його за межі території України вчасно. У митний орган із письмовою заявою щодо продовження терміну ввезення транспортного засобу не звертався. Будь яких документів, які підтверджують виникнення обставин непереборної сили чи протиправних дій третіх осіб ОСОБА_2 не надав.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_2 перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки транспортного засобу особистого призначення, а саме: легкового автомобіля марки MERCEDES-BENZ S320, № кузова НОМЕР_4 , державний номерний знак Республіки Литва НОМЕР_5 , що перебуває під митним контролем, до митного органу призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності однієї митниці - від одного підрозділу цієї митниці до іншого), більше ніж на тридцять діб.
Відповідно до ст.526 МК України, вважаю можливим провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не з'явилася в судове засідання, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, що стверджується матеріалами справи.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, а також повідомлялася про місце, час, дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, обізнана про наявність даної справи у провадженні суду, вважаю можливим провести розгляд справи у її відсутності.
Заслухавши доводи представника митниці, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).
Частиною 6 ст. 470 МК України передбачена відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.
У відповідності до вимог ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта, іншими документами.
Частиною 1 ст. 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу.
Відповідно до глави 55 р. ХІІ МК України, поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування тощо).
Пунктом 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, встановлено, що термін «товар» вживається в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Таким чином «транспортний засіб особистого користування» охоплюється поняттям «товар», оскільки є рухомою річчю.
Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, перебувають під митним контролем і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 МК України (ст. 90 та 93 МК України).
У відповідності до ст. 95 МК України, для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.
Частиною 2 ст. 95 МК України встановлено, що до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України.
У відповідності до вимог ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта, іншими документами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується наступними доказами долученими до протоколу, які досліджені та перевірені судом:
-протоколом про порушення митних правил №2764/20900/21 від 30.12.2021 року;
-копію паспорта ОСОБА_1 , копію контрольного талону, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;
-витягами з ЄАІС, витяги з АСМО «Інспектор»;
-доповідною запискою.
Вищенаведені докази є належними та допустимими і у своїй сукупності свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України.
Зокрема, такі докази встановлюють час ввезення транспортного засобу на територію України, митний режим ввезення, а також доводять відсутність даних стосовно своєчасного вивезення автомобіля за межі держави або поміщення його в інший митний режим.
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України доведена повністю.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, суд приймає до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, який раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи даних про його доходи та можливість виконати стягнення у виді штрафу, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді конфіскації транспортного засобу.
У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею 40-1 КУпАП встановлено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496,20 гривень.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 470, 486, 527, 528 МК України, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді конфіскації транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ S320, № кузова НОМЕР_4 , державний номерний знак Республіки Литва НОМЕР_5 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 496,20 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.