Справа № 438/175/21
Провадження № 1-кп/438/17/2022
іменем України
24 січня 2022 року Бориславський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориславі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020145100000113 від 07 грудня 2020 року,
стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислав Львівської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працевлаштованого, раніш не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.185 КК України,
за участю сторін судового провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 , 05 грудня 2020 року приблизно о 22 год 20 хв., перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману під приводом використання мобільного для підсвічування вхідних дверей під'їзду, заволодів мобільним телефоном марки «Хіоmі Redmi 5А» ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 вартістю 1470 гривень, який на праві власності належить потерпілому ОСОБА_7 , чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_3 06 грудня 2020 року приблизно о 21 год 00 хв., перебуваючи поблизу будинку по вул. Коваліва, 42 м. Борислав, маючи раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A» моделі «SM-A107FZKDSEK», IMEI 1 НОМЕР_3 , IMEI 2 НОМЕР_4 , вартістю 2883,33 грн., який на праві власності належить потерпілому ОСОБА_8 , піднявши його із землі, побачивши перед цим, як вище вказаний мобільний телефон випав з кишені спортивних штанів потерпілого ОСОБА_8 , чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.185 КК України, визнав повністю, розкаявся в скоєному та надав суду показання, що відповідають фабулі обвинувачення. Зокрема, зустрівшись у грудні 2020 року, точної дати не пам'ятає, із потерпілим ОСОБА_7 поблизу АДРЕСА_2 , попросив в останнього належний йому мобільний телефон для користування. Скориставшись телефоном, повернув потерпілому. Після чого, під приводом використання мобільного телефону для підсвічування дверей під'їзду, скориставшись тим, що потерпілий повернувся до обвинуваченого спиною, заволодів телефоном. ОСОБА_9 від потерпілого. Телефон здав у ломбард. У подальшому зазначений телефон викупив у ломбарді.
Наступного дня, у грудні 2020 року, неподалік будинку АДРЕСА_3 зустрівся із потерпілим ОСОБА_8 . Йдучи поряд із потерпілим, обвинувачений побачив, що в останнього із кишені штанів випав належний йому телефон. Обвинувачений, незамітно для потерпілого, підняв вищезгаданий телефон із землі. У подальшому мобільний телефон здав у ломбард. Обвинуваченому відомо, що потерпілий викупив зазначений мобільний телефон у ломбарді.
Просить суд суворо не карати, обрати покарання, не пов'язане з реальним відбуттям покарання.
Даючи оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об'єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень, пояснив мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено, підстав сумніватися в правдивості його свідчень у суду немає.
Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви в добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо встановлення фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у справі.
Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст.349 КПК України.
Суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, враховуючи покази обвинуваченого про визнання вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеною повністю і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві) та за ч.2 ст.185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно.
Обираючи міру покарання відповідно до ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Відповідно, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд бере до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, які законодавцем віднесено до кримінального проступку та нетяжкого злочину, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, наслідки, які настали від їх вчинення.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім та часткове добровільне відшкодування шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує особу винного, який раніше несудимий, є особою молодого віку, який вчинив кримінальні правопорушення в 17-річному віці, станом на час розгляду кримінального провадження досяг повноліття, має постійне місце проживання, не працює, наявність посередньої характеристики з місця проживання, на обліку в лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, думку державного обвинувачення щодо обрання покарання за вчинення кримінальних правопорушень у виді обмеження волі із звільненням від відбуття покарання з випробуванням.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді громадських робіт, а за ч.2 ст.185 КК України у виді арешту в межах мінімальної санкцій статей, інкримінованих кримінальних правопорушень, при цьому судом враховується, що перелік видів покарань, визначений у ст.98 КК України, є вичерпним, інші основні та додаткові покарання, зокрема у виді обмеження волі, до неповнолітніх не застосовуються, навіть якщо на час розгляду кримінального провадження судом вони досягли повноліття. Визначаючи розмір покарання, суд, виходячи з відповідних положень ст.ст.99-102 КК України, застосовує положення, визначені ч.1 ст.70 КК України; шляхом поглинання менш суворого більш суворим, у виді арешту, що є необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, зокрема тяжкість кримінальних правопорушень, наявність чотирьох обставин, які пом'якшають покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, що знижує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , а також беручи до відома досудову доповідь Дрогобицького МРВ з питань пробації філії державної установи «Центр пробації» у Львівській області з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено органом пробації як низький, а також висновок органу пробації про можливість звільнення правопорушника від відбуття покарання з випробуванням, суд вважає, що виправлення обвинуваченого із зазначенням можливості виправлення без позбавлення чи обмеження воліі тому до нього слід застосувати вимоги ст. 75,104 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання із випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України та виконувати заходи пробаційної програми: «Зміна прокримінального мислення».
Процесуальні витрати на загальну суму 1961 (однієї тисячі дев'ятсот шістдесят однієї) гривні 40 копійок, пов'язані із залученням експертів, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Майно, на яке накладено арешт, відсутнє.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не обиралась.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373-376 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислав Львівської області винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 та ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання:
за ч.2 ст.185 КК України у виді арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб;
за ч.1 ст.190 КК України у виді громадських робіт на строк 30 (тридцять) годин.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб.
На підставі ст. 75,104 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шість) місяців іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».
Стягнути з ОСОБА_3 1961 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят одну) гривню 40 копійок процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів, на користь держави.
Речові докази у справі: мобільний телефон марки «Хіоmі Redmi 5А» сірого кольору в прозорому пластиковому чохлі, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_7 , залишити останньому.
Вирок суду може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення.
Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися обвинуваченим та іншими учасниками судового процесу під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя ОСОБА_1