24.01.2022
ЄУН №337/5308/19
Провадження №2/337/6/2022
13 січня 2022 року м. Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Бредуна Д.С., при секретарі Медвідь Г.С., за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Балюти В.В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Гірби Е.В., відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Друга Запорізька державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем, зміну черговості спадкування, -
04 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 , в якому просить:
- встановити факт того, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 без шлюбу з квітня 2007 року і по день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- змінити черговість спадкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прирівнявши її до спадкоємців відповідної черги, що мають право на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У позові також просила викликати свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ..
Ухвалою судді від 27 січня 2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
24 березня 2020 року відповідач ОСОБА_2 подала клопотання про приєднання доказів та виклик свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13
26 березня 2020 року на запит суду від Другої Запорізької державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області надійшла завірена копія спадкової справи №120/2019 ОСОБА_4 .
23 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 подала уточнений позов, не змінюючи позовні вимоги, в якості співвідповідачів вказала ОСОБА_2 та ОСОБА_3
23 червня 2020 року державний нотаріус Другої Запорізької державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області Федченко О.О. надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року у справі закрите підготовче провадження, призначено розгляду по суті. Викликано в судове засідання свідків зі сторони позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та свідків зі сторони відповідачів: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 .
В судових засіданнях позивачка ОСОБА_1 просила задовольнити позов і пояснювала, що проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 приблизно з березня 2007 року. До цього, з 2003 року, працювали на одному підприємстві. Проживали вони в її будинку АДРЕСА_1 . Шлюб вони не реєстрували. Жили дуже мирно і ніколи не сварились, вели спільний бюджет. Коли останній раз ОСОБА_4 лежав у лікарні, то обіцяв викарабкатись і зареєструвати шлюб. ОСОБА_4 часто хворів. В 2009 році він мав перший інфаркт. В лікарню його забрали з її будинку. Коли вийшов з лікарні, захворіла його дружина, за якою ОСОБА_1 доглядала до її смерті в серпні 2009 року. В 2013 року ОСОБА_4 пішов на пенсію, оскільки вже погано тримався на ногах. Весь час до цього працював. В 2016 році ОСОБА_4 робили операцію на прямій кишці. З 2017 року він ходив вже з тростиною, здебільшого у дворі її будинку. В лютому 2019 року ОСОБА_4 лежав в п'ятій лікарні. В квітні 2019 року приблизно 2 тижні не міг ходити. Помер він в лікарні в травні 2019 року. Весь час ОСОБА_1 завжди піклувалась про нього, купувала ліки, годувала, і завжди була з ним. Їх сукупний бюджет перед смертю ОСОБА_4 був близько 15000 гривень, з який 9000 гривень її дохід, а 3900 гривень пенсія ОСОБА_4 . В квартирі ОСОБА_4 з 2014 року по цей час проживає донька ОСОБА_1 - ОСОБА_9 із онукою ОСОБА_15 . До своїх племінниць ( ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 відносився добре, але вони дуже рідко його відвідували, а черговість спадкування просить змінити, оскільки вони не приймали участі в його житті. Навіть згоду на поховання ОСОБА_4 довелось чекати два дні.
Представники позивачки, адвокати Травянко І.В., ОСОБА_19 і ОСОБА_19 наполягали на задоволенні позову в повному обсязі, як законного, обґрунтованого, і підтвердженого наявними доказами.
Відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову і пояснила, що ОСОБА_4 є братом її батька, які були дуже близькі. Також ОСОБА_4 дуже дружив з її родиною, приймав участь у вихованні дітей, та називав їх самими рідними і близькими. Завжди приходив, допомагав, і святкував з ними дні народження. Бачились вони з ОСОБА_4 приблизно раз на кілька місяців (близько 6 разів на рік). Хворіти ОСОБА_4 вперше почав в 2009 році, коли мав проблеми із серцем. Йому допомагала вся їх родина, і він швидко прийшов до норми. Працював він до 2013 року, та їздив у відрядження. Далі в 2016 році ОСОБА_4 зробили операцію на прямій кишці. Вони також приїжджали до лікарні і допомагали йому. Були у нього кілька разів, але ОСОБА_1 там не бачили. В 2017 році вона з тіткою умовили ОСОБА_4 пройти профілактичний курс в лікарні, щоб йому було легше ходити. Після смерті дружини в 2009 році, у ОСОБА_4 було багато жінок, однією з яких була ОСОБА_1 . На АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 почав проживати з вересня 2017 року, оскільки вирішив допомогти ОСОБА_1 зробити там ремонт. В 2017 році, коли доньку ОСОБА_1 побив чоловік, ОСОБА_4 пустив її тимчасово пожити в свою квартиру. Комунальні платежі за квартиру завжди оплачував сам зі своєї пенсії. В 2018 році ОСОБА_4 розповідав ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 пропонувала йому зареєструвати шлюб, але він проти цього категорично заперечував. Про те, що ОСОБА_4 попав у лікарню вона не знала, і новина про його смерть була шоком для неї. Вона тоді допомагала позивачці грошима на поховання. Останній раз бачила ОСОБА_4 в травні 2019 року, він сам ходив і був в умовно задовільному стані.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гірба Е.В. заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на недоведеність стороною позивача необхідних, передбачених законом підстав.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 просила відмовити в задоволенні позову і пояснила, що ОСОБА_4 був їй як батько, і дуже допомагав у тяжкі роки. Він навіть з дружиною дали їй з чоловіком свої обручки. ОСОБА_4 беріг сімейні цінності, і поки була жива ОСОБА_20 , не мав відносин з іншими жінками. В 2009 році він жив в своїй квартирі, звідки його і забирала швидка. Окрім випадків в 2009 і в 2016 роках, хворів ОСОБА_4 не серйозно. До лікарів звертався раз на кілька років. ОСОБА_4 дуже близько спілкувався з нею та її чоловіком. Доньку ОСОБА_1 він пустив до своєї квартири, оскільки хотів їй тоді допомогти.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що живе в квартирі АДРЕСА_2 , поруч з квартирою АДРЕСА_3 , де мешкав ОСОБА_4 . ОСОБА_21 з дружиною ОСОБА_22 жили нормально, поки остання не почала зловживати алкоголем, та приблизно в 2007 році він пішов від неї. ОСОБА_23 скаржилась їй, що чоловік пішов до іншої жінки, з якою працював на заводі. Пізніше ОСОБА_23 почала хворіти, та ОСОБА_24 приходив до неї з ОСОБА_1 і разом дбали про неї. Допомагала доглядати ОСОБА_25 також і вона з сусідкою ОСОБА_26 з сьомого поверху. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_23 померла, та їх квартири була порожня, поки в 2013-2014 році туди не переїхала донька і онука ОСОБА_1 . Що ОСОБА_4 хворів, по ньому було видно, - він був набряклий. Бачила його часто, оскільки він щомісяця приїжджав отримувати пенсію і платити за квартиру. Здебільшого приїжджав сам, без ОСОБА_1 , та полюбляв грати в доміно у дворі. Племінниць ОСОБА_4 вона не бачила.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що працювала на ТОВ «ЗЗВА» (ТОВ «Запорізький завод високовольтної апаратури», а пізніше - ТОВ «Запорізький завод високовольтного обладнання») з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 . Вона знає ОСОБА_1 близько 40 років, і вони товаришують родинами, разом відпочивали, раз на кілька місяців ходили один до одного в гості, 4-5 разів їздили на море. Григорія Павловича тісно знає приблизно з 2013 року, а до цього були просто знайомі. Знає, що у ОСОБА_4 дружина пила, та він ходив голодний і у брудному одязі. Потім в 2007 році він переїхав жити до ОСОБА_1 , яка про нього піклувалась. Жили вони добре. Племінниць ОСОБА_4 вона бачила лише в кафе на його ювілеї. Коли відвідувала його в лікарні, він казав, що не хоче бачити племінниць. Останні роки у ОСОБА_4 боліли ноги і він погано ходив. Знає, що про ОСОБА_4 , в тому числі матеріально, для придбання ліків, та коли він був в лікарні, піклувалась лише ОСОБА_1 і її родина.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є донькою ОСОБА_1 . З 2007 року знає ОСОБА_4 , який тоді почав мешкати з її матір'ю на АДРЕСА_1 . Мешкали вони однією сім'єю, спали в одній спальній. Спілкувалась вона з ними кожні вихідні. ОСОБА_4 хворів, та за ним піклувалась ОСОБА_1 , покупала ліки, готувала. В 2014 році ОСОБА_4 запропонував їй з донькою жити в його квартирі, де вони мешкають і по цей час.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що з ОСОБА_4 працювала на заводі. Коли він зійшовся з ОСОБА_1 , то став іншою людиною, - доглянутим, нагодованим. З 2005-2006 року вона разом з ОСОБА_1 їздила на роботу і додому, та знає, що у неї з ОСОБА_4 були добрі відносини, жили «рука об руку». ОСОБА_1 завжди називала його «Грішенька». Коли ОСОБА_4 був в лікарні, ОСОБА_1 доглядала за ним.
Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснила, що з 1989 року працювала з ОСОБА_1 , потім познайомилась з ОСОБА_28 . В 2007 році ті почали проживати разом. Вони товаришували родинами, ходили один до одного в гості, святкували дні народження. В 2009 році померла дружина ОСОБА_4 . До цього ОСОБА_1 їздила піклуватись про неї. Також ОСОБА_1 піклувалась за ОСОБА_4 як за маленькою дитиною. Коли у нього був інсульт, то їздила до ОСОБА_4 в лікарню зранку і ввечері. У ОСОБА_4 були проблеми з ногами, і коли він пішов на пенсію, то вже майже не ходив. В лікарню ОСОБА_4 часто возив її син, чи ОСОБА_1 замовляла йому таксі або машину. Племінниць ОСОБА_4 бачила на його ювілеї, але щодо вони допомагали його - не знає. Донька ОСОБА_1 підтримувала з ОСОБА_4 добрі відносини, і близько семи років живе в його квартирі.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона є онукою ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 був невід'ємним членом їх родини, та приймав участь в її вихованні. До нього вона відносилась як до дідуся. Коли він переїхав до них, жив в цивільному шлюбі з ОСОБА_1 , як чоловік і дружина. ОСОБА_4 багато хворів, а бабуся допомагала йому з цим справитись. ОСОБА_1 допомогла ОСОБА_4 кинути пити, курити, готувала для нього окрему здорову їжу, їздила з ним в санаторії. В 2014 році вона жила з мамою, та з батьком, який зловживав алкоголем. ОСОБА_4 вмовив маму піти від батька, і переїхати в його квартиру. В останні роки ОСОБА_4 було важко ходити, і всі походи за нього здійснювала ОСОБА_1 , а щоб отримати пенсію, бабуся викликала йому таксі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що знав ОСОБА_4 з 1975 року. Вони разом працювали в мартенівському цеху і товаришували. У ОСОБА_4 була дружина ОСОБА_25 , яка останні роки свого життя хворіла. ОСОБА_4 жив з нею, і доглядав її. Пам'ятає, що йому також допомагали сусідки. Померла ОСОБА_23 в 2009 році. Далі, до 2017 року ОСОБА_4 жив один в своїй квартирі. Свідок це знає, оскільки бував у ОСОБА_4 в гостях, та інколи разом щось ремонтували в гаражах. Бачились раз на кілька місяців. З 2017 року ОСОБА_4 став жити о ОСОБА_29 , з якою раніше працював. В гостях у них він також бував. Тоді ОСОБА_4 показував свою окрему спальню, і казав, що він там спить сам.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 . Знає його з дитинства, та вони виросли разом. А ОСОБА_1 вона не знає. У ОСОБА_30 була дружина, за якою він доглядав. Після її смерті ОСОБА_4 постійно проживав в своїй квартирі. В 2016-2017 роках казав, що ходив до якоїсь жінки з роботи, що жила в приватному будинку. Про хвороби ОСОБА_4 вона здебільшого дізнавалась від
ОСОБА_31 судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_2 є племінницею її чоловіка. В 2016 році вона разом з ОСОБА_4 їздили на шашлики, і він з собою брав не позивачку, а іншу жінку - ОСОБА_32 . У нього було багато жінок. В 2017 році ОСОБА_4 казав їй, що почав проживати з новою жінкою, і запрошував її в гості. В 2018 році вона приїхала до нього, і він знайомив її з ОСОБА_1 . Казав що це його подруга, з якою він товаришує, і допомагає (робив огорожу, колотив бетон). Показував свою окрему кімнату, і кімнату ОСОБА_1 . Вона запитувала ОСОБА_4 , чи буде він розписуватись, але він заперечував, і казав, що просто допомагає одинокій жінці, з якою раніше разом працювали. Казав, що квартиру хоче залишити племінницям, та у нього заховані там накопичення, які вони потім знайдуть. Пояснював, що доньку ОСОБА_1 пустив на короткий час, поки робив їй ремонти.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_1 з 1984 року, оскільки разом працювали на ТОВ «ЗЗВА», та близько з нею товаришували. ОСОБА_4 і ОСОБА_1 були в цивільному шлюбі з 2007 року, та жили разом на АДРЕСА_1 , куди ОСОБА_30 перевіз свої речі. Жили добре. Вона постійно бачила їх разом. Два-три рази на рік приїжджала до них в гості та разом були на морі в 2007, 2008 роках, і бачила, що вони сплять в одному ліжку. Знає, що ОСОБА_1 отримувала пенсію та працювала, а тому заробляла більше ОСОБА_4 . Наскільки їй відомо, вони вели спільний бюджет. ОСОБА_4 віддавав ОСОБА_33 свою пенсію, та у неї була його карточка. Цього сама не бачила, а знає зі слів ОСОБА_1 . Коли ОСОБА_4 госпіталізували, ОСОБА_1 їздила до нього в лікарню і піклувалась про нього, привозила їжу, а потім вони разом їздили в санаторій. Чи звертався ОСОБА_4 за допомогою до племінниць - не знає.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_1 і ОСОБА_4 близько 30 років. Знає що в 2007 році ОСОБА_4 переїхав жити до ОСОБА_33 , а щоб не сплачувати комунальні послуги, пустив в свою квартиру жити доньку ОСОБА_33 . Вони разом відпочивали, їздили на море і бачились кілька разів на місяць. Коли в 2009 році у ОСОБА_4 був перший інсульт, ОСОБА_1 від нього не відходила, а племінниці не приїжджали. Останні роки у ОСОБА_4 були проблеми з ногами і він майже не ходив, а піклувалась за ним ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 позичала у неї кошти на поховання ОСОБА_4 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що в дитинстві вона жила в одному селі з ОСОБА_4 . В 2017-2018 році вони зустрілись на кладовищі, і він познайомив її з ОСОБА_1 . Представив її як жінку, з якою працював. Потім він запросив її в гості, і показував окрему кімнату в будинку, де він проживав. В гостях у нього вона була двічі. Один раз із ОСОБА_34 , а другий із своєю невісткою і братом. Стан здоров'я у ОСОБА_4 тоді був добрий.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що він є сином ОСОБА_2 і племінником ОСОБА_3 . Він особисто допомагав ОСОБА_4 влітку 2017 року перевозити речі до ОСОБА_1 на Трипільську. Запам'ятав це, оскільки весною того ж року у нього народилась донька. З речей перевозив телевізор, інструменти, свердла, дриль, болгарку, розхідники. В будинку було дві спальні, і ОСОБА_4 казав, що буде жити в одній з них. На запитання, чи надовго переїжджає, пояснював, що у ОСОБА_33 проблеми, і їй необхідно зробити ремонт, а її доньці налагодити особисте життя. Після, кілька разів приїжджав до нього в гості, в тому числі з ОСОБА_2 . Він запитував у ОСОБА_4 , чи не збирається він одружитися, на що той відповідав, що живе з ОСОБА_29 тимчасово, поки не допоможе їй, та її донька не знайде чоловіка, чи поки йому не набридне. Коли ОСОБА_4 хворів, ОСОБА_2 пропонувала йому фінансову допомогу, але той відмовлявся. До 2017 року з ОСОБА_4 бачились 6-8 разів на рік.
В судовому засіданні 13 січня 2022 року судом прийнято відмову позивачки ОСОБА_1 від допиту свідка ОСОБА_16 .
Заслухавши пояснення учасників, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно ч.1 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заповіту померлий за життя не склав. Зареєстрований він був за адресою: АДРЕСА_4 . Вказана квартира належала ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності. Зареєстровані разом з ним особи - відсутні.
Після його смерті Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №120/2019 (а.с.97-116). Із заявами про прийняття спадщини звертались: 22 липня 2019 року ОСОБА_1 , вказавши, що вона є цивільною дружиною і інших спадкоємців немає; 01 жовтня 2019 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , вказавши, що вони є племінницями померлого.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона і ОСОБА_4 з 2007 року по 2019 рік проживали однією сім'єю як чоловік та жінка, були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, здійснювали спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім'ї, взаємно турбувались один про одного і допомагали один одному.
Відповідно до ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з положеннями глав 7 та 8 СК України, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя.
Відповідно до п.6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт.
За положеннями частини 2 та 3 ст. 21 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту, доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеного в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
Виходячи з положень частини другої статті 74 СК України, на вказані правовідносини поширюються положення статті 60 СК України, яка передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, слід встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року, справа № 544/1274/16-ц, провадження № 61-22277св18.
Однак, сторона позивачки ОСОБА_1 , не посилалась і не підтвердила спільне придбання з ОСОБА_4 жодного майна за дванадцятирічний період - з 2007 по 2019 рік.
На підтвердження факту проживання позивачкою надані такі довідки:
- №12 від 30.07.2019 року (а.с.18), видана ОСОБА_1 головою кварталу №74 ОСОБА_35 , за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4 з 30.04.2007 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і вели спільне господарство;
- №12 від 31.07.2019 року (а.с.19), виданою Головою правління ЖБК №280 «Запоріжсталь-24» Качан О.М., ОСОБА_9 з 2010 року і по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Натомість, такі докази не є беззаперечними, і викликають певні сумніви, оскільки:
- 25.02.2020 року голова кварталу №74 ОСОБА_35 надала довідку (а.с.80), за якою Довідка №12 від 30.07.2019 року видана нею ОСОБА_1 , була складена зі слів ОСОБА_1
- 16.02.2020 року Головою правління ЖБК №280 «Запоріжсталь-24» ОСОБА_36 видано довідку №4 (а.с.81), відповідно до якої, довідка №12 від 31.07.2019 року, є не дійсною, оскільки була видана зі слів ОСОБА_9 . В ході опитування сусідів було встановлено, що ОСОБА_9 проживає за адресою: АДРЕСА_4 з 2017го чи 2018 року.
При огляді оригіналу медичної картки ОСОБА_4 за 2009 рік було встановлено, що запис адреси його проживання на титульному аркуші (а.с.139) відрізняється від іншого тексту, і хто зробив такий допис ОСОБА_1 пояснити не може.
Натомість, перебуваючи на лікуванні з 04.08.2016 року по 19.08.2016 року ОСОБА_4 вказував свою адресу, як АДРЕСА_4 (а.с.31). В 2017 році і в 2019 році в медичних документах ОСОБА_4 вже вказана адреса: АДРЕСА_1 (а.с.34, 228). Квитанції на придбання ліків, також надані ОСОБА_1 лише за 2019 рік (а.с.33).
Щодо показань свідків, то пояснення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 суперечать поясненням свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 .
При цьому, інші докази, - документи, договори, замовлення, угоди, тощо, які б надали перевагу і підтвердження показань одних свідків над іншими, і надавали можливість встановити конкретний часовий проміжок проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , сторони не надали.
Надані стороною позивача копії фотографій (а.с.140-141), фіксують знаходження ОСОБА_4 в приватному будинку, без можливості визначити конкретну дату зйомки, а фотографії сторони відповідачів (а.с.95) - спільне перебування на святах, проте ні ті, ні інші, самі по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 склались та мали місце протягом вказаного позивачкою періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Суд відзначає, що періодичне проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , не є підставою для застосування до спірних правовідносин положень ст. 74 СК України.
Навіть наявний факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу (постанова ВС від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц).
Таким чином, за наведених обставин, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 не довела наявність між нею і ОСОБА_4 відносин, притаманних подружжю (в період з 2007 року і по червень 2019 року) та не надала доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову, і визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 .
Щодо зміни черговості спадкування слід зазначити, таке.
Згідно з вимогами статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1258 ЦК України Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За ч.2 ст. 1259 ЦК України Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи з роз'яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Для задоволення позовних вимог у справах про зміну черговості одержання права на спадкування відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України має значення сукупність обставин: не лише наявність у спадкодавця тяжкої хвороби (або каліцтва, чи похилого віку), а викликаний ними безпорадний стан, ознакою якого є неможливість самостійно забезпечити умови свого життя, та потреба в догляді та піклуванні. Лише при таких умовах, надання допомоги спадкодавцеві буде підставою для одержання права на спадкування разом зі спадкоємцями, які мають право на спадкування.
При цьому, жодними належними засобами доказування (в тому числі медичними висновками, консультаціями, рекомендаціями) не підтверджено наявність у ОСОБА_4 захворювань, які призвели до його безпорадного стану як наслідок хвороби, в результаті якого він не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.
Пояснення свідків, не можуть підмити собою таку медичну документацію, виходячи з положень ч.2 ст. 78 ЦПК України.
Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, як вже було встановлено раніше, у справі відсутні передбачені законом підстави, для визнання ОСОБА_1 спадкоємцем, що є обов'язковою умовою для надання їй права на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги.
Отже, оскільки в ході судового розгляду не було встановлено переконливих доказів того на підтвердження заявлених позовних вимог, в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Щодо порушеним відповідачкою ОСОБА_2 питання про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 39445 гривень, то слід зазначити таке.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За п.1) ч.3. ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.2. ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п.2) ч.2. ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Однак, як вказує ч.4 ст. 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Оскільки заявлена до відшкодування сума судових витрат у 39445 гривень, істотно перевищує заявлену в попередньому розрахунку 5000 гривень, суд вважає за необхідне відмовити відповідачу у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення.
Керуючись ст. ст. 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 279, 430 ЦПК України, суд -
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Друга Запорізька державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем, зміну черговості спадкування.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2022 року.
Суддя: Д.С. Бредун