1Справа № 335/345/22 3/335/376/2022
25 січня 2022 року м.Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя Алєксєєнко А.Б., за участю особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює ФОП « ОСОБА_1 », який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
13 січня 2022 року до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з Запорізького управління Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області надійшов протокол про адміністративне правопорушення №1 від 04.01.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП, за змістом якого вбачається, що 04.01.2022 року о 11 год. 30 хв. у магазині сантехніки ФОП « ОСОБА_1 » за адресою: АДРЕСА_2 на вході до закладу були відсутні інформаційні матеріали із визначенням максимальної кількості відвідувачів і працівники обслуговували покупців без одноразових рукавичок, чим останній порушив п.2 п.п.9 абз.3, п.3 абз.3, абз.3 п.п.9 п.2-2 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 зі змінами, а також п.7 Постанови головного державного санітарного лікаря України №17 від 09.05.2020.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні визнав частково. Зазначив, що дійсно працівники магазину обслуговували працівників без одноразових рукавичок. У скоєному щиро розкаюється, зазначив, що з працівниками магазину було проведено виховну роботу, вказане порушення усунуто, зобов'язався проводити постійний контроль за додержанням запроваджених карантинних обмежень.
Дослідивши матеріали справи, суддя доходить до наступних висновків.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.44-3 КУпАП порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною нормою, тобто для визначення складу правопорушення відсилає до норм чинного законодавства та рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Так, відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена диспозицією ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, внесеними згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 104 від 17.02.2021 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
ОСОБА_1 ставиться в провину порушення п.2 п.п.9 абз.3 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2021 зі змінами, чинними на момент складання протоколу.
Разом з цим, зі змісту Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2021 встановлено, що п.п.9 п.2 вказаної постанова взагалі не містить абз.3.
Крім того, ОСОБА_1 ставиться в провину порушення п.3 абз.3 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2021. При цьому, зі змісту вказаної постанови вбачається, що п.3 вказаної постанови містить 23 підпункти, проте порушення 3-го абзацу якого саме підпункту пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2021 ставиться у провину ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено.
Крім того, ОСОБА_1 ставиться в провину порушення абз.3 п.п.9 п.2-2 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2021, а саме, що у магазині сантехніки ФОП « ОСОБА_1 », за адресою: АДРЕСА_2 на вході до закладу відсутні інформаційні матеріали із визначенням максимальної кількості відвідувачів і працівники обслуговували покупців без одноразових рукавичок.
Разом з цим, відповідно до абз.3 п.п.9 п.2-2 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2021 зі змінами З 17 червня 2021 р. на території України встановлюється “зелений” рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, та не здійснюється належний контроль за їх використанням.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia, рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ, така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки, вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, за обставин порушення вищезазначених пунктів Постанови, у зв'язку з чим, провадження по справі відносно ОСОБА_1 , в частині вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, за обставин порушення вищезазначених пунктів Постанови, підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Разом з цим, Постановою головного державного санітарного лікаря України №17 від 09.05.2020 року затверджено Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (крім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби.
Відповідно до п.7 Постанови головного державного санітарного лікаря України №17 від 09.05.2020 працівники закладів торгівлі, в тому числі, які видають замовлення та здійснюють розрахунок повинні бути одягнені в медичну маску або респіратор та одноразові рукавички.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено у ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На переконання судді, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо порушення ОСОБА_1 вимог п.7 Постанови головного державного санітарного лікаря України №17 від 09.05.2020 є доведеним та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 1 від 04.01.2022, відеозаписом, який міститься на DVD-R диску долученому до протоколу та поясненнями наданими ОСОБА_1 у судовому засіданні. Вивчивши всі обставини справи та оцінивши у сукупності зібрані і досліджені докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП, яке полягає у порушенні правил щодо карантину людей, а саме у порушенні п.7 Постанови головного державного санітарного лікаря України №17 від 09.05.2020, будучі власником магазину сантехніки допустив обслуговування відвідувачів працівниками магазину без використання одноразових рукавичок.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Приписами статті 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.
Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою).
Оскільки в діях ОСОБА_1 не вбачається великої суспільної шкідливості, збитків державним або суспільним інтересам не заподіяно, в зв'язку з чим вчинене адміністративне правопорушення являється малозначним.
Враховуючи вищенаведене, суддя вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись щодо нього усним зауваженням - що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні Ісмаїлов проти Росії від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 44-3, 245, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП і звільнити його від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП, на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням в силу малозначністю адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: А.Б.Алєксєєнко