125/1738/21
2-а/125/15/2021
20.01.2022 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.
за участі секретаря судового засідання Боднар В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначив, що 07.10.2021 року інспектором 1 батальйону 4 роти 1 взводу Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядовим поліції Регушем В.М. було складено постанову серії ЕГА №446388 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. З постанови вбачається, що 07.10.2021 року у м. Вінниця, Шосе Барське, 145 км., ОСОБА_1 перебував у приміщенні магазину «АТБ» без засобів індивідуального захисту в період карантинних обмежень, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у справі відсутні докази його вини а також при винесенні постанови поліцейський не роз'яснив йому права та обов'язки.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву по розгляд справи без його участі, позов підтримав повістю.
Відповідач подав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що під час патрулювання 07.10.2021 року на вул. Барське шосе, 145 км в місті Вінниці в приміщенні магазину «АТБ» маркет інспектором роти № 4 БУПП у Вінницькій області Регушем В.М. було виявлено ОСОБА_1 , який перебував в приміщенні магазину без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушив підпункт 1 пункту 2 Постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19. Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст. ст. 33 та 284 КУпАП інспектором було прийнято рішення притягти Позивача до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері громадської безпеки серії ЕГА № 446388 за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України. Справа про адміністративне правопорушення відповідно до частини першої статті 268 КУпАП розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тому за результатами розгляду адміністративної справи до Позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф в розмірі 170 грн. Таким чином, розглядаючи дану справу, інспектор діяв на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 07.10.2021 в 00.03 год. року інспектором роти № 4 БУПП у Вінницькій області Регушем В.М. винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №446388, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.
Згідно із вказаною постановою 07.10.2021 року у м. Вінниця, Шосе Барське, 145 км., ОСОБА_1 перебував у приміщенні магазину «АТБ» без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушив підпункт 1 пункту 2 Постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19.
Факт перебування ОСОБА_1 в магазині «АТБ» під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, підтверджено також наданими відповідачем відеозаписами, з яких вбачається, що особа, перебувала в приміщенні магазину «АТБ» під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту.
Таким чином, не знайшли свого підтвердження доводи позивача відносно того, що обставини, які викладені у постанові про адміністративне правопорушення не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про те що він дійсно перебував у громадському місці, а саме в приміщенні магазину «АТБ» без засобів індивідуального захисту, а саме: маски чи респіратора, що закриває рот та ніс.
Також, не знайшли свого підтвердження доводи позивача відносно того, що йому відповідачем не були роз'яснені права та обов'язки під час розгляду справи, оскільки вказаний відеозапис містить факт роз'яснення прав та обов'язків позивачу.
Отже, розглядаючи дану справу, інспектор діяв на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами.
Так, згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до статті 1 якого карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Статтею 1Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
На виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Кабінетом Міністрів України 09.12.2020 року прийнято постанову № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», пунктом 1 якої (в редакції, чинній на час складання оскаржуваної постонови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у період з 19 грудня 2020 р. до до 31 грудня 2021 р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами КабінетуМіністрів Українивід 11березня 2020р.№ 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Згідно із п.п.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р.№1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Відповідно до ч.2 ст.44-3 КУпАП перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Визначення поняття «громадські будинки та споруди» наведено в державних будівельних нормах України від 2019 року, під яким розуміється загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі). Наприклад, магазини, торговельні центри, магазини, бібліотеки, музеї, лікарні, університети, спортзали, церкви, державні установи тощо.
Таким чином, дослідженими у судовому засіданні доказами доведено обставини, викладені в оскаржуваній постанові та наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП.
Статтею 222 КУпАП визначено категорії справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції.
Зі змісту ч.2 ст. 222 КУпАП вбачається, що розгляд справ за ч.2 ст.44-3 КУпАП проводять органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст.252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведені вище обставини і норми законодавства, суд дійшов висновку, що під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення на позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, твердження позивача про протиправність оскаржуваної постанови є необґрунтованими.
Будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідача та наявності підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення судом не встановлено.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, оскільки 07.10.2021 року в 00.03 год. у м. Вінниця, Шосе Барське, 145 км., ОСОБА_1 перебував у приміщенні магазину «АТБ» без вдягнених засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі, виготовлених самостійно, що підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, та, відповідно, правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності.
Суд зазначає, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження.
Статтею 3 Конституції України задекларовано як найвищу соціальну цінність здоров'я та безпеку людини, наявність у держави позитивного обов'язку охороняти життя людини та громадянина, у т.ч. з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини справи у повному обсязі спростовують наведені в позовній заяві доводи позивача.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови серії ЕГА №446388, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн., тому необхідно відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
У відповідності до ст. 139 КАС України понесені позивачем витрати у вигляді сплаченого судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.6, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 250, 251, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 січня 2022 року.
Суддя: