Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 568/310/21
провадження № 61-16757св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Козинська сільська рада Дубенського району Рівненської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2021 року у складі судді Сільман А. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, заінтересована особа - Козинська сільська рада Дубенського району Рівненської області, в якій просила встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.
На обґрунтування заяви посилалася на те, що на час відкриття спадщини постійно проживала разом із ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_2 залишила заповіт на її ім'я.
03 березня 2021 року приватний нотаріус Радивилівського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчук В. І. відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки, ОСОБА_1 пропустила встановлений законом шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем залишено без розгляду.
Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд, виходив з того, що із поданої до суду заяви вбачається спір про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що встановлення факту постійного проживання разом, із спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно заявнику для оформлення спадщини за заповітом, яка залишилося після смерті ОСОБА_3 .
Проте суд першої інстанції порушив норми процесуальною права та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають обставинам справи.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що у даному випадку відсутній спір про право, оскільки, крім заявника, інших спадкоємців немає, її право на спадщину не оспорюється.
Суди в оскаржуваних рішення не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним.
Отже висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність спору про право, який розглядається у порядку позовного провадження є передчасними та помилковими.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.
03 березня 2021 року приватний нотаріус Радивилівського районного нотаріального кругу Рівненської області Гордійчук В. І. відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки, ОСОБА_1 пропустила встановлений законом шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК Україниякщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Згідно пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останньої.
При цьому нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з пропуском шестимісячного строку, визначеного законом для подачі заяви про прийняття спадщини.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, оскільки встановлення факту спрямоване на отримання спадкового майна у власність, а тому спір підлягає розгляду в загальному порядку з дотриманням правил підсудності, про що роз'яснено заявнику.
Крім того, заявник не позбавлена можливосі, як спадкоємець за заповітом звернутись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за наявності відповідних підстав і обставин.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши наявність спору про право, обґрунтовано залишив заяву ОСОБА_1 , подану в порядку окремого провадження, без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.
З урахуванням спору про право заява ОСОБА_1 має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.
Доводи касаційної скарги зводяться до формальної незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та не дають підстав для їх скасування.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судового збору, сплаченого за перегляд справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк