Іменем України
25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 369/1538/21-ц
провадження № 61-956 ск 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною
та її виховання, встановлення графіка участі у вихованні дитини,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання, встановлення графіка участі у вихованні дитини.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 21 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1
у спілкуванні і вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити наступний графік побачень ОСОБА_1
з сином - ОСОБА_3 : другу та четверту неділю місяця з 09 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. за місцем проживання дитини або на нейтральній території
у присутності матері ОСОБА_2 ; першу та третю суботу місяця
з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем проживання дитини або на нейтральній території у присутності матері ОСОБА_2 ; кожного останнього четверга місяця з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем проживання дитини або на нейтральній території у присутності матері ОСОБА_2 .У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, а також із заявою про забезпечення позову, у якій просить: зобов'язати ОСОБА_4 та її родичів для збереження сімейних зв'язків та прав дитини на контакт з батьком відвозити за власний кошт малолітнього ОСОБА_3 до батька дитини ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у першу
та третю суботу кожного місяця о 11-00 год; зобов'язати ОСОБА_4 та
її родичів для збереження сімейних зв'язків та прав дитини на контакт
з батьком, відвозити за власний кошт малолітнього ОСОБА_3 від батька дитини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ,
у першу та третю неділю кожного місяця після 18-00 до
АДРЕСА_2 ; зобов'язати ОСОБА_4 та її родичів для збереження сімейних зв'язків та прав дитини на контакт із ОСОБА_1 забезпечити відеозв'язок через мережу інтернет засобами сучасного програмного забезпечення Zoom чи Viber (чи іншу за взаємною згодою), щодня від 20-00 год до 21-00 год; встановити обов'язок службі у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області, Національній поліції Київської області, відповідній виконавчій службі контролювати виконання реалізації права дитини на контакт з батьком без присутності матері; зобов'язати ОСОБА_2 (мати) не бути присутньою та не перешкоджати контакту ОСОБА_1 (батько) з ОСОБА_3 (малолітня дитина).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі відмовлено.
13 січня 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нову постанову про задоволення його заяви.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається,
що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Судами встановлено, що предметом спору у справі, зокрема, є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання, встановлення графіка участі у вихованні дитини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист,
або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача,
за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод
та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та відповідно скасування оскаржених судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду
від 24 листопада 2021 року у справі № 727/3757/21 (провадження
№ 61-10529св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 752/24015/20 (провадження № 61-6265св21).
Суд апеляційної інстанції встановивши, що заявлені ОСОБА_1 заходи забезпечення позову за змістом є тотожними позовним вимогам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Доводи касаційної скарги були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, додаткового правового аналізу не потребують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення
не впливають.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним
і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня
2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області, про усунення перешкод
у спілкуванні з дитиною та її виховання, встановлення графіка участі
у вихованні дитини відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник