Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 759/15495/20
провадження № 61-12990св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Дубовик Вікторія Іванівна,
третя особа - керівник відділу доставки Київ-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Тренкін Сергій Анатолійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Дубовик Вікторії Іванівни, третя особа - керівник відділу доставки Київ-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Тренкін Сергій Анатолійович, про визнання дій незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,
за касаційними скаргами керівника відділу доставки Київ-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Тренкіна Сергія Анатолійовича та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Дубовик Вікторії Іванівни на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,
1.Описова частина
Короткий зміст позову
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши який просив визнати незаконними дії відповідача щодо його звільнення, визнати незаконним та скасувати наказ від 19 серпня 2020 року № 231-кн про його звільнення, поновити його на посаді експедитора (водія на авто компанії) у відділ доставки Київ-3 та зобов'язати відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили, внести відповідний запис до трудової книжки, стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату за період з липня 2020 року до серпня 2020 року, середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 серпня 2020 року та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн, зобов'язати відповідача виконати вимоги статті 119 КЗпП України, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що 21 липня 2020 року між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» (далі - ТОВ «ОМЕГА») укладено трудовий договір. Наказом від 21 липня 2020 року № 188-ки позивача прийнято на посаду експедитора (водія на авто компанії) у відділ доставки Київ-3, що знаходиться за адресою: вул. В. Чайки, 4, м. Київ.
12 серпня 2020 року представник Святошинського районного в м. Києві військового комісаріату повідомив позивача, що на виконання вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 167 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №730), а також згідно з Наказом Командувача об'єднаних сил Збройних України від 24 липня 2020 року № 9 (по особовому складу), позивач як підполковник запасу, 1973 року народження, призваний на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу до Збройних Сил України строком на три роки, у зв'язку з чим 13 серпня 2020 року наказано прибути до РВК для отримання відповідних документів, а також наказано 14 серпня 2020 року прибути до військової частини.
Наказом ТОВ «ОМЕГА» від 19 серпня 2020 року № 231-ки позивача звільнено на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Своє звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним, адже товариство порушило статтю 119 КЗпП України, згідно з якою на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Крім того, 13 серпня 2020 року позивач був на роботі, зранку надавав у відділ кадрів документи щодо його призову на військову службу за контрактом до Збройних Сил України строком на три роки, особисто здав керівнику ОСОБА_2 картки на паливо та згідно з актом прийому-передачі робоче авто та ключі до нього, після чого йому було повідомлено лише про обов'язок надати Контракт на проходження військової служби.
Ураховуючи наведене ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 09 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення ОСОБА_1 проведено з додержанням діючого законодавства, інші вимоги є похідними від вимог про скасування наказу та поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 22 червня 2021 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав неправомірним наказ від 19 серпня 2020 року № 231-кн про звільнення ОСОБА_1 . Поновив ОСОБА_1 на посаді експедитора (водія на авто компанії) у відділ доставки Київ-3 ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» з 14 серпня 2020 року. Стягнув з ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 серпня 2020 року до 22 червня 2021 року в розмірі 40 320,90 грн (сума без вирахування податків та обов'язкових платежів) та моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звільнення під час проходження військової служби за контрактом в особливий період суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки на позивача поширюються, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 03 серпня 2021 року, керівник відділу доставки Київ-3 ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка» Тренкін С. А. просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2021 року і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19; відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 119 КЗпП України у подібних правовідносинах; апеляційний суд розглянув справу за відсутності керівника відділу доставки Київ-3 ТОВ «Омега» Тренкіна С. А. та директора ТОВ «Омега» Дубовик В. І., належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що матеріали справи містять недостовірні відомості про його адресу електронної пошти, на яку апеляційний суд повідомляв учасників справи про день, час і місце розгляду справи. Як його особиста електронна пошта, так і робоча електронна скринька є відмінними від тієї адреси, на яку суд апеляційної інстанції надсилав електронні повідомлення, в тому числі судові повістки. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо надання ним або його представником відомостей щодо електронної пошти. Кому належить електронна адреса на яку здійснював повідомлення апеляційний суд йому не відомо. Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення про розгляд справи апеляційним судом.
Крім цього, суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 119 КЗпП України щодо збереження робочого місця за позивачем, який вчинив дисциплінарне правопорушення (прогул), наслідком якого є звільнення.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 03 серпня 2021 року, директор ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Дубовик В. І. просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2021 року і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19; відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 119 КЗпП України у подібних правовідносинах; апеляційний суд розглянув справу за відсутності керівника відділу доставки Київ-3 ТОВ «Омега» Тренкіна С. А. та директора ТОВ «Омега» Дубовик В. І., належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 41 ЦПК України); суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин. які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 119 КЗпП України щодо збереження робочого місця за позивачем, який вчинив дисциплінарне правопорушення (прогул), наслідком якого має бути звільнення, вирішивши про те, що ця норма є універсальною забороною для звільнення громадян, прийнятих на військову службу, у будь-яких випадках і з будь-яких підстав.
Позов було подано до директора ТОВ «ОМЕГА» Дубовик В. І., а постановою апеляційного суду у справі судовий збір присуджено стягнути з ТОВ «ОМЕГА», яке не було відповідачем у справі, але було протиправно викликано до суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою. Стаття 141 ЦПК України не передбачає стягнення судового збору з осіб, які не є позивачем або відповідачем.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою керівника відділу доставки Київ-3 ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Тренкіна С. А. на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2021 року та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного від 02 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою директора ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Дубовик В. І. на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2021 року.
18 листопада 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України.
Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
За правилами частини першої статті 130 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Згідно із частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (частина перша статті 42 ЦПК України).
Установлено, що Київський апеляційний суд ухвалою від 25 лютого 2021 року відкрив апеляційне провадження у справі.
Ухвалою від 10 березня 2021 року Київський апеляційний суд призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду на 23 березня 2021 року на 11 год. 00 хв., з повідомленням учасників, які беруть участь у розгляді справи про дату, час та місце розгляду справи.
Ухвалою від 19 березня 2021 року Київський апеляційний суд клопотання директора ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Дубовик В. В. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів - задовольнив. Судове засідання постановив здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 23 березня 2021 року на 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
22 червня 2021 року апеляційний суд розглянув справу за відсутності третьої особи - керівника відділу доставки Київ-3 ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-поставка» Тренкіна С. А. (її представника), що підтверджується протоколом судового засідання від 22 червня 2021 року.
Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення керівника відділу доставки Київ-3 ТОВ Торгово-промислова компанія «Омега-поставка» Тренкіна С. А. (його представника) про судове засідання, призначене на 22 червня 2021 року, адже ОСОБА_3 не надав суду свою офіційну електронну адресу на яку суд мав би право направляти судові повістки-повідомлення.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені вимоги закону та розглянув справу за відсутності третьої особи (її представника), щодо якої відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції порушив право керівника відділу доставки Київ-3 ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-поставка» Тренкіна С. А. знати про час і місце судових засідань, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128, 130 ЦПК України.
Отже, обґрунтованими є доводи касаційної скарги керівника відділу доставки Київ-3 ТОВ Торгово-промислова компанія «Омега-поставка» Тренкіна С. А. про те, що справу розглянуто апеляційним судом за відсутності учасника справи - третьої особи, який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Доводи касаційної скарги директора ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Дубовик В. І. про те, що її також не було належним чином повідомлено апеляційним судом про розгляд справи в апеляційному порядку спростовуються матеріалами справи, адже представник ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» приймав участь у розгляді справи в апеляційному суді.
Оскільки наявні обов'язкові підстави для скасування постанови апеляційного суду, решта доводів касаційної скарги керівника відділу доставки Київ-3 ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-поставка» Тренкіна С. А. та доводи касаційної скарги директора ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Дубовик В. І. Верховним Судом по суті не оцінюються та не переглядаються.
Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
За таких обставин, ураховуючи вимоги пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги керівника відділу доставки Київ-3 ТОВ Торгово-промислова компанія «Омега-поставка» Тренкіна С. А. щодо неналежного повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання в апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов'язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки справу розглянуто за відсутності заявника, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і він обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги керівника відділу доставки Київ-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Тренкіна Сергія Анатолійовича та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» Дубовик Вікторії Іванівни задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов