Справа № 537/3875/21 Номер провадження 22-ц/814/127/22Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
25 січня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.
імена (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна
розглянув у порядку письмового провадження в м. Полтава апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, ухвалене 21 вересня 2021 року у складі судді Маханькова О.В.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів, -
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4500 виданий 03.08.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, про стягнення з неї на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (в даний час АТ «Перший Український Міжнародний Банк») заборгованості за кредитним договором № GP-5520051 від 28.11.2013 в розмірі 91 223 грн. 05 коп. та стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на її користь 69103,88 грн. безпідставно набутих грошових коштів та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в серпні 2018 року її роботодавцем КП «Полтавський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» було отримано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. про звернення стягнення на дохід позивача в межах виконавчого провадження №56878858, з якої вбачається, що 03.08.2017 року приватним нотаріусом КМП Хара Н.С. було видано виконавчий напис № 4500, відповідно до якого з позивачки на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» стягнуто заборгованість в розмірі 91 223 грн. 05 коп.
Здійснений приватним нотаріусом Хара Н.С. виконавчий напис від 03.08.2017 не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, тому що вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною. Оскільки даний виконавчий напис не підлягає виконанню, усі кошти, що були безпідставно стягнуті приватним виконавцем на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк», підлягають поверненню позивачу.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.09.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4500, вчинений 03.08.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 91223 грн. 05 коп.
В задоволенні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих грошових коштів в сумі 69103,88 гр. відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що вимога АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору, на час вчинення виконавчого напису, не може вважатись безспірною. Отже, виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.
Рішення місцевого суду в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4500, вчинений 03.08.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 91223 грн. 05 коп. сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому згідно зі ст. 13 ч. 1, ст. 367 ЦПК України не переглядається апеляційною інстанцією.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні коштів ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.09.2021 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на її користь грошових коштів, стягнутих за виконавчим написом № 4500 від 03.08.2017. Просила ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовної вимоги та стягнути з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на її користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 69103,88 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що рішення місцевого суду в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушеннями норм процесуального права. Суд не надав жодного мотивованого пояснення щодо відмови в задоволенні даної позовної вимоги.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 03.08.2017 року приватним нотаріусом КМП Хара Н.С. було видано виконавчий напис № 4500, відповідно до якого з позивачки на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 91 223 грн. 05 коп.
В серпні 2018 року КП «Полтавський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер», де працює ОСОБА_1 , було отримано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. про звернення стягнення на дохід позивача в межах виконавчого провадження №56878858.
Місцевий суд дійшов висновку, що характер правовідносин, що склалися між боржником ОСОБА_1 та банком АТ «Перший Український Міжнародний Банк», не свідчить про безспірність заборгованості, яка виникла у боржника. Тобто виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною є таким, що вчинений з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій. На підставі вищевказаного районний суд визнав даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.09.2021 в цій частині колегією суддів не переглядалось, оскільки не оскаржувалося сторонами у справі.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на її користь коштів, таким вимогам процесуального закону не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Законодавством України визначені матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів викладений у ст.16 ЦК України.
Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести підстави пред'явленого позову.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів, суд першої інстанції в своєму рішенні не надав жодного правового обґрунтування.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що з ОСОБА_1 за постановою приватного виконавця від 03.08.2018 ВП № 56878858, виданою за виконавчим написом № 4500 від 03.08.2017, за період з серпня 2018 по грудень 2020 було стягнуто 69103,88 грн., що підтверджується довідкою про здійснення відрахувань та виплати № 54 від 31.12.2020 року, виданою Комунальним підприємством «Полтавський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер Полтавської обласної ради». ( а. с. 7 )
У відповідності до заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т.Л. про долучення доказів до матеріалів справи, наданої на виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 16.12.2021, стягнуто борг за виконавчим документом у виконавчому провадженні ВП № 56878858 у розмірі 79813,64 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає доведеним, що з позивача на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, зареєстрованого в реєстрі за № 4500, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» грошових коштів в сумі 91223,05 грн. було стягнуто грошові кошти в розмірі 69103,88 грн., в межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Оскільки у даній справі виконавчий напис, вчинений 03.08.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за № 4500, за яким стягнуто 69103,88 грн., визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення грошових коштів вважається такою, що відпала.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №623/363/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.
За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню, а рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні цієї вимоги скасуванню.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову ОСОБА_1 за позовною вимогою про стягнення грошових коштів було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги та задоволення позовної вимоги про стягнення коштів з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року за клопотанням апелянта відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 до ухвалення судового рішення у справі.
Таким чином, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги та позовної вимоги ОСОБА_1 з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1362 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2 , 376 ч. 1 п. 3, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення грошових коштів скасувати та постановити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 69103,88 грн.
В іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 вересня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1362 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді Г.Л. Карпушин
Л.М. Хіль