Справа № 759/8896/21
Провадження № 2/761/7462/2022
25 січня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Романишена І.П., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об'єктом спільного майна подружжя та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -
У квітні 2021 року позивач звернулася до Святошинського районного суду м.Києва з даним позовом.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 30.04.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об'єктом спільного майна подружжя та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, передано до Шевченківського районного суду м.Києва за підсудністю.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.5 ЦПК України).
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Суд звертає увагу на те, що від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який як і позивач має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаним з тим, які вимоги до нього заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
При цьому, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
При цьому, зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду (наприклад, відшкодування шкоди, усунення перешкод у користуванні власністю). По суті, зміст позовних вимог - є відображенням прохальної частини позовної заяви.
Разом з цим, в прохальній частині позовної заяви позивач серед іншого просить визнати спільним майном подружжя, однак, не зазначає конкретних данних подружжя.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати спільним майном подружжя 2/200 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER 1896/, 2005 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , визнати за нею право власності на 5/200 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та ј частину транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER 1896/, 2005 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом, після померлої ОСОБА_3 .
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.
Разом з тим, позивачем не визначено ціну позову.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду уточнену позовну заяву, в якій конкретизувати зміст позовних вимог, зазначити ціну позову та надати до суду підтвердження щодо сплати судового збору за подання до суду позову майнового характеру, враховуючи положення ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
У відповідності з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259, 260 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об'єктом спільного майна подружжя та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА