СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/28813/21
пр. № 3/759/318/22
25 січня 2022 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Коваль В.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Святошинського УП ГУНП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, номер картки фізичної особи - платника податків невідомий, який здобув вищу освіту, працює заступником директора ринку «Дніпро», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
20.12.2021 до Святошинського районного суду м. Києві надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №569817 від 03.12.2021, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021 справа передана на розгляд судді Коваль В.О.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №569817 від 03.12.2021, ОСОБА_1 03.12.2021 приблизно о 10 год. 00 хв. за адресо. м. Київ, бул. Кольцова, 12, будучи заступником керівника ринку «Дніпро», забезпечував діяльність ринку з порушеннями, а саме: працівники ринку знаходилися на робочому місці без ЗІЗ, чим порушив вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1236 (зі змінами) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, не з'явився. Жодних клопотань на адресу суду не надходило.
Слід зазначити, що відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності, так й самої процесуальної поведінки сторони провадження, та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»).
За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Також слід зазначити, що положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП, без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №569817 від 03.12.2021, який складений стосовно ОСОБА_1 ; письмові пояснення ОСОБА_1 від 03.12.2021; рапорт ДОП лейтенанта поліції Коваля Д.А; довідку ДОП лейтенанта поліції Коваля Д.А. згідно якої під час перевірки по ІС «АРМОР» встановлено, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності, суд дійшов такого висновку.
Статтею 44-3 КУпАП встановлено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Зазначена норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена ст. 44-3 КУпАП.
Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-CoV-2" №1236.
Проте вказаною постановою встановлено вимоги не до будь-яких осіб, а лише суб'єктів господарювання, якими згідно Господарського кодексу України є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Системний аналіз зазначених норм законодавства України дає підстави зробити висновок, що в даному випадку суб'єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 44-3 КУпАП (в редакції на час складення протоколу про адміністративне правопорушення) є: суб'єкт господарювання або його посадова особа, наділена відповідними організаційно-розпорядчими повноваженнями.
Однак матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем або безпосереднім суб'єктом господарювання, що здійснює відповідну діяльність, а тому не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Також слід зазначити, що ст. 44-3 КУпАП за своїм змістом є нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 44-3 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
Згідно вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Однак, при складанні стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення не було дотримано вказаних вимог закону, а саме: не зазначено, яку конкретно норму Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 порушив ОСОБА_1 , за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно з положеннями КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини ("Малофеєв проти Росії" та "Карелін проти Росії") у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі.
З огляду на те, що у протоколі, всупереч ст. 256 КУпАП, не зазначено підпункти, пункти, розділи чи статті спеціальних нормативно-правових актів, які передбачають відповідальність за інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення, складений адміністративним протоколом серії ВАБ № 569817 від 03.12.2021 не може бути визнаний належним доказом наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Відтак, оцінивши та співставивши докази у своїй сукупності, суд не знаходить порушень карантинних норм в діях ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах справи, які складаються тільки з адміністративного протоколу, відсутні докази, які підтверджують те, що останній є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та які норми спеціального законодавства у сфері карантинних обмежень ним порушено.
Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги те, що суд розглядає справу про вчинення адміністративного правопорушення в межах і на підставі протоколу, складеного уповноваженими органами, враховуючи те, що адміністративний протокл є єдиним доказом у матеріалах цієї адміністративної справи, який визнаний судом неналежним, суд вважає, що уповноваженими органами не доведено наявності складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .
З огляду на це, провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44-3, 247, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 44-3 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.О. Коваль