СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/22005/21
пр. № 2/759/1147/22
26 січня 2022 рокуСвятошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого- судді: Шум Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Дмитришиної В.В.
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням ,-
встановив:
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням .
Позов обґрунтований тим, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у особистій приватній власності позивача та була набута ним на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.02.2003р., який був посвідчений державним нотаріусом Зубченко Л.С. 12 КДНК та зареєстрований в реєстрі за № 2-404.
Позивач зазначає, що є одноособовим власником зазначеної вище квартири. Відповідач у спірній квартирі зареєстрована, але користування нею не здійснює та не проживає у ній тривалий строк без поважних причин, самостійно змінивши своє фактичне місце проживання.
Реєстрація відповідача у спірній квартирі була проведена за згоди позивача, як власника квартири , оскільки відповідач перебувала із ним у дружніх відносинах, та вона потребувала наявності зареєстрованого місця проживання в межах підконтрольної Україні території для оформлення документів на транспортний засіб.
При цьому фактично відповідач жодного дня не проживала за місцем реєстрації у спірній квартирі, не мала та не має особистих речей у ній, а також не мала та не має інтересу до вказаного житла.
Позивач не перебуває у родинних відносинах із відповідачем.
Позивач самостійно здійснює утримання свого нерухомого майна, шляхом сплати наданих житлово-комунальних послуг на квартиру.
Оскільки відповідач не бере участі в утриманні майна за місцем своєї реєстрації, не проживає у спірній квартирі без поважних причин та зареєстроване місце проживання відповідача суперечить інтересам позивача, як власника вказаного нерухомого майна , позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні спірної квартири, шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Ухвалою суду від 28.09.2021 року відкрито провадження по справі та призначено її до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 09.11.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду в судове засідання.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи у хї відсутність, в якій позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, надіслала на адресу суду заяву в якій просила суд розглянути справу у її відсутність, в якій позовні вимоги визнає.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням приписів ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними у справі доказами.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у особистій приватній власності позивача та була набута ним на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.02.2003р., який був посвідчений державним нотаріусом Зубченко Л.С. 12 КДНК та зареєстрований в реєстрі за № 2-404.
Згідно запису у паспорті Громадянина України серії та номеру НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 , відповідач зареєстрована з 13.04.2016 р. за спірною адресою.
Відповідно до акту обстеження місця проживання мешканців квартири від 17.09.2021 р. по АДРЕСА_2 відповідачка за місцем своєї реєстрації не проживає, житлом не користується, участі в його утриманні не приймає, комунальні послуги не оплачує.
В сукупності вищевикладеного вбачається, що відповідач з моменту реєстрації місця проживання без поважних причин більше одного року не користуються житловим будинком позивачки та відсутній там, ніякої участі в утриманні житла не приймає, особистих речей та речей повсякденного використання, які б належали відповідачу, у будинку не має, що в свою чергу, свідчить про втрату ним інтересу щодо права на користування цим житлом.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла, охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Водночас, ст. 41 Конституції України визначено, що закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.ст. 379, 380 ЦК України, об'єктом власності особи може бути, зокрема житло-житловий будинок.
Положення ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України передбачають право власника використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України, право члена сім'ї власника будинку, який не є співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним з ним проживанням у цьому будинку.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.
Таким чином порушене право власника житла підлягає захисту шляхом визнання відповідача такою особою, що втратила право на користування цим житлом, що дасть можливість власнику житлового будинку зняти його з реєстрації місця проживання, в порядку визначеному Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Відповідно до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
На підставі ст. 141 ЦПК України та враховуючи думку позивача, суд вважає необхідним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн. 00 коп. покласти на позивача, за його ж клопотанням.
Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , такою, що втратила право користування житлом за адресою: АДРЕСА_2 .
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Святошинський районний суд м. Києва.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л.М. Шум