СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/22080/21
пр. № 2/759/1172/22
26 січня 2022 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М.розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення сплаченого завдатку, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення сплаченого завдатку, посилаючись на те, що в червні 2018 року між сторонами було досягнуто домовленостей стосовно купівлі-продажу за ціною еквівалентною 21000 (двадцять одна тисяча) доларів США, житлового будинку з іншими спорудами розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 3220887601:01:034:0018 площею 0,206 га, включно із даною ділянкою, а також земельну ділянку з кадастровим номером 3220887601:01:033:0043 площею 0,224 га, що знаходяться в с. Старе Бориспільського району Київської області. Оскільки на час домовленостей відповідач повідомив про відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, попередні домовленості сторони оформили щодо купівлі-продажу двох вищезазначених земельних ділянок, щодо яких відповідач пред'явив державні акти №910191 та №910192. Стосовно оформлення угоди, на електронну адресу, яку повідомив відповідач для листування, позивач надіслав лист з описом запропонованої послідовності підготовки правовстановлюючих документів на споруди та врегулювання грошових зобов'язань, що передбачає сплату завдатку та укладання попереднього договору, а після оформлення права власності відповідача на новозбудовані споруди -договору купівлі-продажу, в строк до 31.12.2018 . На підтвердження досягнутих домовленостей, 20.06.2018 позивач передав відповідачу 26000 (двадцять шість тисяч) гривень, що станом на той час було еквівалентом 1000 (одна тисяча) доларів США, в якості завдатку за продаж земельних ділянок належних на той час відповідачу згідно державних актів №910191 та №91019. Угоду купівлі-продажу сторони планували оформити спочатку на серпень 2018 року, а у серпні перенесли на жовтень цього ж року. Протягом цього часу відповідач зобов'язався підготувати всі необхідні для договору правовстановлюючі документи. В подальшому позивач через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно дізнався, що 27.09.2018 відповідач здійснив продаж вищезазначених земельних ділянок та розташованих на них споруд. Враховуючи вищезазначене позивач станом на жовтень 2018 року, на підставі попередніх домовленостей і стану правовстановлюючих документів, обґрунтовано вважав триваючими домовленості з відповідачем щодо укладання договору купівлі- продажу вказаних земельних ділянок і споруд, і лише після укладання відповідачем такого договору з іншою особою від 27.09.2018, позивач втратив можливість такі домовленості реалізувати. На цій підставі, з дня наступного після настання вказаної обставини, тобто з 28.09.2018 у позивача виникло право вимоги щодо повернення сплачених відповідачу у вигляді завдатку грошових коштів, що підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
06.11.2021 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 10 тисяч грн. переданих в якості завдатку, а також стягнути з відповідача 10 тисяч грн., що відповідає розміру сплаченого позивачем завдатку.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.09.2021 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.
Відповідач, 28.10.2021 року надава до суду відзив, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі заочного рішення.
Дослідив письмові докази по справі, дав їм оцінку в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що позивач мав намір придбати у відповідача житловий будинок з іншими спорудами розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 3220887601:01:034:0018 площею 0,206 га, включно із даною ділянкою, а також земельну ділянку з кадастровим номером 3220887601:01:033:0043 площею 0,224 га, що знаходяться в с. Старе Бориспільського району Київської області, у зв'язку з чим 20.06.2018 року згідно попередньої домовленості позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 26 тисяч гривень(а.с.8).
Вищезазначений попередній договір нотаріально посвідчений не був.
Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
На час звернення до суду відповідач борг не повернув.
Нормами ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 570 ЦК України, встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Таким чином, внесення завдатку, як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто укладеного між сторонами договору, яким визначено предмет та істотні умови.
Однак, договір купівлі-продажу між сторонами укладений не був, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати передані кошти завдатком.
В такому випадку, такі кошти, відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України - є авансом.
Оскільки, виходячи із встановлених обставин, правова природа отриманих відповідачем коштів визначена законом, то те, що сторонами вони зазначені як завдаток правового значення не має і не може тягти за собою наслідків, передбачених ст. 571 ЦК України.
Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2012 року у справі № 6-176цс12.
Верховним Судом України зазначено, що внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовились укласти такий договір в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає й аванс, отриманий за попереднім договором.
Правила ст. 570 ЦК України про завдаток поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна зі сторін ухиляється від його виконання (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 р. у справі № 6-82цс13).
Однак, враховуючи, що договір між сторонами укладено не в належній формі, тобто між сторонами існувала лише попередня домовленість, передані кошти суд вважає авансом, а не завдатком. Так, на відміну від завдатку, аванс - це спосіб платежу. У разі сплати авансу, кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і відповідно до відшкодування збитків.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позов часткового, стягнувши з відповідачки на користь позивача 10,000 грн., в якості повернення суми авансу за попередньою домовленістю.
Також, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір у сумі 908,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 128, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 546, 570, 571, 635, 657 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення сплаченого завдатку - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 грошові кошти, передані йому в якості авансу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Л.М. Шум