Справа № 758/17596/21
3/758/628/22
20 січня 2022 року суддя Подільського районного суду м. Києва Будзан Л.Д., розглянувши матеріали, яку надійшли від ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого ФОП, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст. 44-3 КУпАП,-
Відповідно до протоколу ОСОБА_1 22.11.2021 об 17 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, вул. Притисько-Микільська,2 будучи фізичною особою-підприємцем у магазині, не забезпечив здійснення дезінфекції, проведення температурного скринінгу перед початком роботи та не оформив листів термометрії, не проводив інструктажу щодо протиепідемічних заходів, не організував на вході наявність інформаційного матеріалу, чим порушив вимоги ст. 29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», а також вимоги п. п. 9 п. 22, 3 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату та час засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про перенесення судового засідання не подавав.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (справа "Каракуця проти України").
За таких обставин, з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також приймаючи до уваги скорочені строки на розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП та те, що участь особи при розгляді даної категорії справ не є обов'язковою, вважаю за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступного висновку.
У відповідності до ст. 7 та ст. 245 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, завданням якого є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Нормами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення особою дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Крім цього, у фабулі адміністративного правопорушення зазначено про порушення ОСОБА_1 п.п. 9, п. 22 постанови КМ України №1236 від 09 грудня 2020 року (в редакції із внесеними змінами та доповненнями) відповідно до якого на території України на період дії карантину забороняється: діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, в яких: не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра; не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту органів дихання (захисні маски або респіратори) та не здійснюється належний контроль за їх використанням; не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).
Також, у протоколі зазначено про порушення ОСОБА_1 п. 3 постанови КМ України №1236 від 09 грудня 2020 року (в редакції із внесеними змінами та доповненнями), згідно якого: у разі встановлення "жовтого" рівня епідемічної небезпеки додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 2-2 цієї постанови, забороняється. Разом із тим, перелік дій, які забороняються, у п. 3 не зазначені, оскільки п.п. 1-5 п. 3 постанови виключені на підставі Постанови КМ № 611 від 16.06.2021.
Стаття 44-3 КУпАП є бланкетною, оскільки в ній закріплено лише загальні ознаки правил поведінки. Разом із тим, із вказаного абзацу постанови КМ України не вбачається, який саме порушення інкриміновано ОСОБА_1 .
Крім цього, виходячи із положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП України, суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення дій, суду надано не було.
Таким чином, з урахуванням вимог ст. 62 Конституції України, суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, відтак на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження підлягає закриттю, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 22, ч.1 ст. 44-3, ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Суддя Леся БУДЗАН