Справа № 755/16098/21
Провадження №2/755/2017/22
"25" січня 2022 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді - Коваленко І.В.,
при секретарі судових засідань - Розпутній Я.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
21.09.2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 11 763,71 грн, заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 6 803,36 грн, а також витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 33,00 грн та судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а тому ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Відповідач від послуг централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся, проте своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 липня 2021 року складає 6 803,36 грн.
Крім того, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Київенерго» прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих послуг до 01 травня 2018 року з надання послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 763,71 грн.
За таких обставин, відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 18 567,07 грн, що складається із заборгованості за спожиті послуги до 01 травня 2018 року з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 763,71 грн та з заборгованості за спожиті послуги з 01 травня 2018 року з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 6 803,36 грн.
29.09.2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача подала через канцелярію суду заяву про здійснення оплати відповідачкою основної суми боргу після подання заяви до суду. Просить стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. та стягнення витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33, 00 грн.
Відповідачка заперечувала щодо стягнення з неї судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та витрат пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн.
Інших заяв та клопотань сторонами до суду подано не було.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Правовідносини з постачання фізичним особам центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Повідомленням визначено, що відповідно до норм статті 634 ЦК України, договір приєднання вважається акцептованим усіма споживача, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.
Відповідно до пунктів 1, 14 договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води згідно діючими нормативами, а споживач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплатити послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що зазначені договором. Розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Оплата послуг щомісячна. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяця) на підставі розрахунків на оплату наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Таким чином, відповідно до норм ЦК України якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивача.
Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).
Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
11 жовтня 2018 року ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» уклали договір про відступлення права вимоги № 601-18, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період з 01 серпня 2018 до дати укладення цього договору.
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії, позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та/або централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із пунктом 3.4.2 Договору Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
Крім того, відповідно до пункту 1.3 договору цесії Кредитор відступає, Новий кредитор/Позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші (без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії.
Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідача щодо заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та/або централізованого гарячого водопостачання, а також прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги.
За даними Довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 28 вересня 2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 27 липня 1982 року по теперішній час.
Таким чином, відповідачка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та є споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, які постачало ПАТ «Київенерго» та на даний час постачає Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Відповідачка своєчасно не сплачує за спожиті послуги з центрального опалення та /або постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 липня 2021 року складається із заборгованості за послуги з центрального опалення в розмірі 6 803,36 грн, з яких: 6 803,36 грн - заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води.
Крім того, позивач отримав право вимоги до відповідача з оплати послуг, спожитих до 01 травня 2018 року в загальному розмірі 11 763,71 грн.
Представник позивача подала до суду заяву, в якій підтвердила здійснення відповідачем на рахунок КП «Київтеплоенерго» оплати заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води, а тому станом на 01.12.2021 року заборгованість відповідача перед позивачем за період до 01.05.2018 року за послуги з централізованого опалення у розмірі 11 763,71 грн., та за період з 01.05.2018 року за послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 6 803,36 грн. - відсутня.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження №61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження №61-9658св20), від 23 грудня 2020 року у справі №522/8782/16-ц (провадження №61-21649св19).
Таким чином, сама по собі сплата відповідачем заборгованості, після відкриття провадження у справі, за наявності вимог позивача про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу, не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому відсутні визначені процесуальним законом підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (Постанова Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц).
Отже, згідно із зазначеними нормами законодавства відповідач зобов'язаний оплатити спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 18 567,07 грн., а також судовий збір в сумі 2 270 грн та витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн, а всього 20 870,07 грн.
Сплативши на рахунок КП «Київтеплоенерго» суму заборгованості за період до 01.05.2018 року за послуги з централізованого опалення у розмірі 11 763,71 грн та з 01.05.2018 року за послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 6 803,36 грн., а всього 18 567,07 грн, ОСОБА_1 фактично виконала зобов'язання перед КП «Київтеплоенерго» зі сплати заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що не заперечується позивачем.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 18 567, 07 грн.
Що стосується розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. (ч. 1 ст. 133 ЦПК України)
Згідно положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, згідно роз'яснень, викладених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України, «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суду першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року, визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
В судовому засіданні відповідачка просила звільнити від стягнення з неї судового збору та витрат пов'язаних з отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, посилаючись на те, що вона є інвалідом II групи.
На підтвердження даного факту долучає до матеріалів справи:
-пенсійне посвідчення серія НОМЕР_1 по інвалідності II групи;
-довідку до акта огляду МСЕК серія №КА-1, №006906;
-виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 13509 від 12.08.2021 року; № 281 від 08.07.2021 року, № 18/3820 від 23.03.2018 року; № 21061 від 21.08.2021 року; № 17/4064 від 25.03.2017 року.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 01.03.2017 року № 6-152цс17.
На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 525, 526, 611, 629, 901, 903 ЦК України, статтями 81, 89, 141, 142, 255, 259, 263-265, 353 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні-послуги», Закон України «Про судовий збір» суд, -
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: площа І.Франка, буд.5, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40538421) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: І.В.Коваленко