79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.01.2022 Справа № 914/3364/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів
до відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», м. Львів
про стягнення 28900,00 грн неустойки
За участю представників сторін: не викликались
Судові процедури
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення 28900,00 грн неустойки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.11.2021 справу №914/3364/21 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.
Ухвалою суду від 10.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.
Позиція позивача
Згідно ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМЗВС) позивачем нараховано відповідачу неустойку у п'ятикратному розміру провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу понад вантажопідйомність вагону, у розмірі 28900,00 грн.
Як на підставу для нарахування неустойки позивач посилається на положення п.3 ч. І § 3 статті 16 УМЗВС, відповідно до якої відправник сплачує перевізнику неустойку за перевантаження вагону понад його вантажопідйомність. Неустойка стягується у відповідності до ч.3 статті 16 УМЗВС у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій було виявлено цей надлишок. А згідно з §1 ст.31 УМЗВС, сплата провізних платежів перевізнику, що видає вантаж, за здійснене ним перевезення, є обов'язком одержувача. При цьому §1 містить зауваження, що такий саме порядок діє у відношенні неустойок.
Позивач стверджує, що при імпортному перевезенні стягнення неустойки та провізних платежів з одержувача за допущене відправником навантаження вагону понад його максимальну вантажопідйомність передбачено ст. 31 УМЗВС незалежно від того, чи є вина вантажоодержувача у виявленому порушенні.
У відповіді на відзив (вх.№28280/21 від 24.11.2021) позивач зазначив, що посилання відповідача на те, що в УМЗВС відсутня пряма норма, якою б на одержувача вантажу покладався обов'язок сплатити залізниці штраф, нарахованого у зв'язку із завантаженням відправником вагонів понад їх максимальну вантажопідйомність є хибними та не заслуговують на увагу, враховуючи самі ж прямі норми УМЗВС.
На думку позивача, § 1 ст. 31 УМЗВС є прямою нормою, відповідно до якої на одержувача вантажу покладається обов'язок сплатити залізниці відповідну неустойку в зв'язку з завантаженням відправником вагонів понад їх максимальну вантажопідйомність, яка передбачена п.3 ч.1 § 3 статті 16 УМЗВС.
Також, позивач заперечив проти зменшення розміру неустойки, розмір штрафу за навантаження вагону понад його вантажопідйомність є величиною нормативно встановленою (ст. 31 УМЗВС) і однаковою для всіх клієнтів залізниці. Тому, прохання відповідача щодо зменшення розміру є неприйнятним та таким, що не підлягає задоволенню. Крім того, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу про те, що на даний момент він перебуває у складному матеріальному становищі, в зв'язку з чим розмір неустойки може бути для нього надмірно великим та неприйнятним.
Заперечення відповідача
Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№27362/21 від 17.11.2021), зокрема, зазначив, що дійсно при зважуванні вагону № 60378312 за накладною 23127622 на підставі акту загальної форми № 4679 та №8138 від 12.05.2021 року станції Здолбунів, встановлено, шо маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній № 23127622 у графі «маса вантажу в кг визначена відправником» не відповідає: масі вантажу встановленій при проведенні контрольного зважування вантажу: маса нетто по накладній 70000кг, маса нетто при перевірці 71050 кг. різниця 1050 кг.
Однак, на думку відповідача, виходячи з змісту статей Статуту залізниць та УМЗВС відповідальність за правильність та достовірність даних при за заповненні документів при відправленні покладається на вантажовідправника.
Відповідно стягнення неустойок провадиться перевізником, який виявив порушення, з платника (відправника, одержувача, експедиторської організації), зазначеного у графі 22 накладної УМЗВС, що оплачує провізні платежі даному перевізнику.
Платником провізної плати згідно пункту 23 накладної є ТОВ «Амі -Трейд».
Відповідач наголосив, що в УМЗВС відсутня пряма норма, якою б на одержувача вантажу покладався обов'язок сплатити залізниці призначення суму штрафу, нарахованого у зв'язку з завантаженням відправником вагонів понад їх максимальну вантажопідйомність.
Відтак, на думку відповідача, оскільки він не є відправником вантажу, то не може нести відповідальності у вигляді штрафу за завантаження вагонів понад вантажопідйомність вантажовідправником на підставі ст. 16 УМЗВС.
Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір неустойки, оскільки стягнення штрафу у розмірі 28 900,00 гри. значно перевищує розмір вартості перевезення, провізної плати/доходу, які б він отримав.
Обставини справи
13.05.2021 року згідно накладної №23127622 сполученням Гомель БЧ - Бурштин Львівської залізниці Акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго», відокремленим підрозділом якого є ДТЕК Бурштинська ТЕС (згідно Витягу з ЄДРПОУ), було отримано вантаж - вугілля кам'яне у вагоні №60378312.
12.05.2021 на станції Здолбунів Львівської залізниці складено комерційний акт №350002/18, оскільки при комісійному зважуванні вагону №60378312 на 150т електронних тензометричних вагонних вагах, що прибув по зазначеній вище відправці, та на підставі акта загальної форми №4679 від 12.05.2021 та №8138 від 12.05.2021 станції Здолбунів, було встановлено з перевізного документу: маса нетто 70000 кг., тара 23300 кг, маса брутто не вказано, вантажопідйомність вагону - 70 т. В дійсності виявлено: маса нетто 71050 кг., тара 23300 кг, маса брутто 94350 кг, тобто надлишок вантажу проти документа складає 1050 кг. Вантажопідйомність вагона вагону 70 т, тобто вагон навантажений понад вантажопідйомність на 1050 кг. При повторному зважуванні вагону надлишок вантажу проти документа і понад вантажопідйомність підтвердився, що загрожує безпеці руху поїздів, чим порушено п.4.1. глави 1 розділу 4 додатку 3 до УМЗВС. Вагон затримано, дано оперативне повідомлення.
З огляду на викладене, на підставі ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення позивачем відповідачу нараховано неустойку у розмірі 28900,00 грн, у п'ятикратному розміру провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу, що належить перевізнику, який виявив цей надлишок.
На підтвердження розміру неустойки позивачем до позовної заяви долучено розрахунок суми штрафу ДТЕК «Бурштинська ТЕС» з детальним описом підрахунку провізної плати.
У позовній заяві позивач зазначив, що заявлена ним претензія від 22.07.2021 залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позиція суду
Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Перевезення вантажів залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України (Статут), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Правилами перевезення вантажів, що на підставі цього Статуту затверджені наказом Міністерства транспорту України.
Пунктом 4 Статуту встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Так, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (УМЗВС), до якої Україна долучилась 05.06.1992, встановлено єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (§ 1 ст. 3 УМЗВС).
Порядок застосування умов цієї Угоди, а також спеціальні умови перевезень окремих видів вантажів встановлюються Правилами перевезень вантажів (додаток 1 до цієї Угоди) (§1 ст. 8 УМЗВС).
Відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (§ 1 ст. 14 УМЗВС).
Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§ 3 ст. 14 УМЗВС).
Неправильні або неточні відомості, внесені до накладної, не впливають на дійсність договору перевезення (§ 4 ст. 14 УМЗВС).
Як вбачається з матеріалів справи, в накладній (для отримувача) в графі 23 «сплата провізних платежів» вказано «БЧ Белинтертранс 2000436/1046954; УЗ АМИ-Трейд 8114631»; в листі видачі вантажу (для перевізника, що видає вантаж отримувачу) в графі 23 «сплата провізних платежів» вказано «УЗ - ТОВ «АМІ-ТРЕЙД» 8114631; БЧ - БЕЛИНТЕРТРАНС 2000436/1046954»; в листі повідомлення про прибуття вантажу (для отримувача) в графі 23 «сплата провізних платежів» вказано «БЧ Белинтертранс 2000436/1046954; УЗ АМИ-Трейд 8114631»
Таким чином, згідно вказаних документів платником провізної плати є ТОВ «Амі-Трейд».
Відповідно до § 1 ст. 16 УМЗВС відправник забезпечує правильність відомостей та заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного чи неповного зазначення цих відомостей та заяв, а також за їх внесення у невідповідну графу накладної.
Неустойка, про стягнення якої заявлено позовні вимоги позивачем, передбачена пунктом 3 § 3 ст. 16 УМЗВС, відповідно до якого відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність або неповноту зазначених відправником у накладній відомостей та заяв і при цьому встановлює, що при завантаженні вантажу відправником було допущено перевантаження вагона понад його вантажопідйомність.
§ 3 ст. 16 УМЗВС також визначено, що неустойка по пункту 3 даного параграфу стягується у відповідності до положень статті 31 «Сплата провізних платежів і неустойок» в п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу, що належить перевізнику, який виявив цей надлишок.
Так, згідно з § 1 ст. 31 УМЗВС, якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком:
1) відправника - перевізникам, що беруть участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, що видає вантаж за здійснюване ними перевезення;
2) одержувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснюване ним перевезення. Відносно неустойки діє такий же порядок.
Відповідно до § 5 ст. 31 УМЗВС провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.
Таким чином, в якості підстави для нарахування відповідачу неустойки, передбаченої ст. 16 УМЗВС, позивач покликається на положення ст. 31 УМЗВС, у відповідності до яких сплата провізних платежів, а отже, і неустойки є обов'язком одержувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснюване ним перевезення.
Однак, суд не погоджується з вказаними твердженнями з огляду на наступне.
Пунктом 3 § 3 ст. 16 УМЗВС чітко визначено, що відправник сплачує перевізнику неустойку.
З матеріалів справи вбачається, що ДТЕК Бурштинська ТЕС є одержувачем вантажу, а не відправником, а отже, не може нести відповідальності у вигляді неустойки за завантаження вагонів понад вантажопідйомність відправником на підставі ст. 16 УМЗВС.
Покликання на встановлений ст. 31 УМЗВС порядок сплати провізних платежів та неустойок не змінює санкції статті 16, відповідно до якої відправник сплачує перевізнику неустойку у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу, що належить перевізнику, який виявив цей надлишок.
Таким чином, суд приймає заперечення відповідача стосовно того, що в УМЗВС відсутня пряма норма, якою б на одержувача вантажу покладався обов'язок сплатити залізниці призначення суму штрафу, нарахованого у зв'язку з завантаженням відправником вагонів понад їх максимальну вантажопідйомність.
Крім того, як зазначалось вище, згідно накладної (для отримувача), в листі видачі вантажу (для перевізника, що видає вантаж отримувачу) та в листі-повідомленні про прибуття вантажу (для отримувача) платником провізної плати є ТОВ «Амі-Трейд».
Оскільки платником провізної плати є ТОВ «Амі-Трейд», то у відповідності до положень ст. 31 УМЗВС відносно неустойки діє такий же порядок сплати, як і щодо провізних платежів.
У відповідності ст. 5 УМЗВС, за відсутності відповідних положень в цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права.
Згідно з приписами ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, шо зазначаються у накладній.
Відповідно до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
В силу ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Маса вантажу згідно ст.37 Статуту залізниць України визначається відправником.
Статтею 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.
Так, у відповідності до Статуту залізниць та УМЗВС відповідальність за перезавантаження вагону більше його вантажопідйомності лежить саме на вантажовідправнику, так само як і правильність та достовірність заповнення даних в накладній.
Тобто, виходячи з змісту статей Статуту залізниць та УМЗВС відповідальність за правильність та достовірність даних при заповненні документів при відправленні покладається на вантажовідправника.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для нарахування позивачем відповідачу неустойки у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу, оскільки відповідно до положень ст. 16 УМЗВС таку неустойку сплачує відправник перевізнику, а не одержувач, яким є ДТЕК Бурштинська ТЕС.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №4178564 від 25.10.2021.
Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 26.01.2022.
Суддя Кидисюк Р.А.