Рішення від 12.01.2022 по справі 914/3005/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2022 Справа № 914/3005/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, місто Львів

до відповідача Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад», місто Львів

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», місто Львів

про виселення

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», місто Львів

до відповідача Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад», місто Львів

про стягнення 117 664,61 грн.

За участю представників:

від позивача: Жуган І.О. - представник;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги: не з'явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» про виселення Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» з орендованих приміщень загальною площею 547,26 м2, що знаходяться на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 222.

У позовній заяві позивач просив залучити до участі у справі Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою від 11.10.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначити на 03.11.2021. Вказаною ухвалою залучив до участі у справі Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (ідентифікаційний код 08006864) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Протокольною ухвалою від 03.11.2021 суд відклав судове засідання для розгляду справи по суті на 21.11.2021, відсутнім в судовому засіданні відповідачу та третій особі, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання.

Ухвалою від 10.11.2021 суд виправив описку допущену в ухвалі-повідомленні Господарського суду Львівської області від 03.11.2021 про відкладення судового засідання для розгляду справи по суті та постановив дату на яку суд призначив судове засідання слід читати: «Судове засідання для розгляду справи по суті відкладено на 24.11.2021 о 10:30 год.

10.11.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» про стягнення 117 664,61 грн заборгованості, з яких 87 284,95 грн основного боргу за договором оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017 та 1 730,10 грн пені, 28 649,56 грн основного боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №40-к від 06.11.2017.

Ухвалою від 12.11.2021 суд прийняв позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до розгляду, постановив об'єднати позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» про стягнення 117 664,61 грн заборгованості, з яких 87 284,95 грн основного боргу за договором оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017 та 1 730,10 грн пені, 28 649,56 грн основного боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №40-к від 06.11.2017 в одне провадження з первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» про виселення Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» з орендованих приміщень загальною площею 547,26 м2, що знаходяться на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 222. Вказаною ухвалою суд постановив перейти до розгляду справи №914/3005/21 за правилами загального позовного провадження, та призначив підготовче судове засідання на 24.11.2021 о 10:30 год.

Ухвалою від 24.11.2021 суд відклав підготовче засідання на 13.12.2021.

Ухвалою від 13.12.2021 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.01.2022 року о 12:30 год.

Представник позивача в судове засідання 12.01.2022 для розгляду справи по суті з'явилася, подала заяву про долучення доказів, яку в подальшому було зареєстровано канцелярією суду за вх.№703/22. У поданій заяві представник позивача просить суд поновити процесуальний строк для долучення доказів до матеріалів справи та долучити до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2021 у справі №914/3004/21.

В судовому засіданні представник позивача первісний позов про виселення відповідача із орендованих приміщень підтримала, просила його задовольнити. Проти позову третьої особи із самостійними вимогами заперечила, просила відмовити у його задоволенні.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 12.01.2022 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 12.01.2022 не визнавалась обов'язковою.

Ухвала суду від 13.12.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.01.2022 о 12:30 год., надсилалась відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79071, місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 141, квартира 196.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, явки повноважного представника в судове засідання 12.01.2022 не забезпечила. Заяви, клопотання від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на адресу суду не надходили. Явка представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання 12.01.2022 не визнавалась обов'язковою.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, явки повноважного представника в судове засідання 12.01.2022 не забезпечила, проте, 12.01.2022 на електронну адресу суду від представника третьої особи надійшла заява (вх.№623/22). У поданій заяві третя особа зазначила про те, що:

- станом на 11.01.2022 Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» не отримувало на свою адресу від інших учасників справи та з суду документів, зокрема заяв по суті справи;

- позовні вимоги заявлені Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити повністю;

- позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях підтримує в повному обсязі;

- щодо розгляду справи по суті без участі відповідача не заперечує.

Розглянувши подану представником позивача заяву про поновлення процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності її до задоволення з огляду на наступне.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що 15.12.23021 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення у справі №914/3004/21 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» про стягнення неустойки в сумі 351 628,60 грн за договором оренди, який є предметом спору у справі, що розглядається. Даним рішенням позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача неустойку за період з 19.11.2020 по 31.08.2021 у розмірі подвійної плати за користування майном після припинення договору оренди на підставі статті 785 Цивільного кодексу України.

Заява мотивована тим, що у позивача була відсутньою об'єктивна можливість подання копії вказаного рішення суду у встановлені строки у зв'язку із тим, що таке рішення було ухвалене судом 15.12.2021 та підписане 23.12.2021.

Відповідно до частин 2, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У відповідності до частин 1, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Суд визнає поважними причини неподання позивачем доказу зазначеного у заяві (вх.№703/22 від 12.01.2022), оскільки вказаний доказ не існував станом на дату закриття підготовчого провадження у справі, враховуючи, що представником позивача одночасно із поданою заявою подано відповідний доказ - копія рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2021 у справі №914/3004/21, суд дійшов висновку задовольнити її та поновити пропущений процесуальний строк для подання доказів. Подане позивачем рішення долучити до матеріалів справи.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв'язку відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

В матеріалах справи наявні поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу ухвали суду від 11.10.2021 про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 03.11.2021, ухвали-повідомлення від 03.11.2021 про відкладення розгляду справи по суті на 21.11.2021, ухвали суду від 10.11.2021 про виправлення описки, ухвали суду від 12.11.2021 про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 24.11.2021, ухвали суду від 24.11.2021 про відкладення підготовчого засідання на 13.12.2021. Всі наведені вище поштові конверти з рекомендованими поштовими відправленнями відповідачеві ухвал у справі №914/3005/21 були повернені підприємством поштового зв'язку.

Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Відповідач зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань у даній справі з боку відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у її своєчасному розгляді.

Неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18 та від 23.04.2018 у справі №916/3188/16.

Суд також звертає увагу, що у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, в судове засідання явки представника не забезпечив, відзиву не подав.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників в засідання обов'язковою не визнавалась, не вважає відсутність представників відповідача, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 12.01.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.11.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Приватним підприємством «Інтер-Галич-Фасад» було укладено договір оренди нерухомого державного майна №141, відповідно до умов якого відповідачу було передано в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 547,26 м2, які знаходяться на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 222, що перебувають на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (балансоутримувач).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1333/20 позовні вимоги регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях задоволено, та розірвано укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Приватним підприємством «Інтер-Галич-Фасад договір оренди нерухомого державного майна від 06.11.2017 №141.

Станом на момент подання позовної заяви до суду у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях відсутній підписаний акт приймання-передавання між Приватним підприємством «Інтер-Галич-Фасад» та ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» (балансоутримувач).

Таким чином, позивач просить виселити Приватне підприємство «Інтер-Галич-Фасад» з орендованих приміщень загальною площею 547,26 м2, що знаходяться на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 222.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Позиція третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Третя особа виклала свою позицію у поясненні на позовну заяву (вх.№25803/21 від 03.11.2021).

Зокрема зазначила, що враховуючи те, що вимоги балансоутримувача про стягнення боргу з орендаря щодо орендної плати є взаємопов'язаною з вимогою орендодавця про виселення, то ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» (балансоутримувач), будучи вже залученим до провадження в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог, звернувся з клопотанням про зміну статусу у справі на зміну статусу сторони яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору відповідно подавши позовну заяву від 28.10.2021 року у якій їх заявлено.

Крім того, у поясненні зазначила, що оскільки відповідні вимоги щодо виселення орендаря та стягнення боргу на користь балансоутримувача за позовом від 28.10.2021 пов'язані між собою одним матеріально-правовим об'єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем - об'єкт оренди: нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 547,26 м2, які знаходяться на першому та другому поверхах складального відділу цеху, металоконструкцій за адресою місто Львів, вулиця Городоцька, 222, то на думку третьої особи, у разі задоволення позову про виселення орендаря з орендованих приміщень таке рішення матиме наслідком оформлення в подальшому припинення платного користування приміщенням.

Позиція третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

В обґрунтування позовних вимог третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» (балансоутримувач)) зазначила, що 06.11.2017 між сторонами було укладено договір оренди нерухомого державного майна №141, відповідно до умов якого відповідачу було передано в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 547,26 м2, які знаходяться на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 222, що перебувають на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (балансоутримувач).

Оскільки відповідач після закінчення строку дії договору оренди не повернув приміщення за актом, а продовжує користуватися ним, то відповідно до умов договору оренди орендар зобов'язаний оплачувати балансоутримувачу орендну плату за фактичне користування приміщенням та його утримання до моменту його повернення. Про ці обставини свідчить також і позов орендодавця про виселення відповідача з орендованого боржником приміщення.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» (балансоутримувач)) зазначила, що 06.11.2017 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» та Приватним підприємством «Інтер-Галич-Фасад» було укладено договір №40-К про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до п.1.2. якого даний договір є невід'ємною частиною договору оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017. На думку третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, заявлені у цій заяві вимоги є прямо пов'язаними між собою підставою їх виникнення та не виключно підставою, про що також свідчить посилання на положення договорів зазначених у цьому абзаці.

На день звернення до суду у відповідача за договором №40-К про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 06.11.2017 існує заборгованість у розмірі 28 649,56 грн згідно рахунків №448 від 31.05.2021, №560 від 30.06.2021, №705 від 31.07.2021, №816 від 31.08.2021, №927 від 30.09.2021.

На думку третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вона, як позивач вправі заявляти до відповідача відповідні вимоги в силу існування правових підстав визначених домовленістю між сторонами. Це саме стосується також компенсації витрат на утримання приміщення об'єкта оренди.

Таким чином, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору просить стягнути з відповідача:

- 87 284,95 грн основного боргу по договору оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017 за період з 31.05.2021 по 28.10.2021 та пеню в сумі 1 730,10 грн.

- 28 649,56 грн основного боргу по договору №40-К про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 06.11.2017.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

06.11.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (згідно з договором - орендодавець) (правонаступником якого являється позивач) та Приватним підприємством «Інтер-Галич-Фасад» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар, ідентифікаційний код 40145066) було укладено договір оренди нерухомого державного майна №141 (надалі - договір №141), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 547,26 м2, що знаходяться на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 222 та перебувають на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій». Майно передається в оренду з метою виробництва будівельних виробів (інше використання) (п. 1.2. договору №141).

Відповідно до п. п. 2.1.-2.4. договору №141, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в звіті про незалежну оцінку, складеному за методикою оцінки. Обов'язок щодо складання Акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Відповідно до п. 3.6 договору №141, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: - 70% до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області; - 30% на рахунок балансоутримувача.

Згідно п. 5.9. договору №141 орендар зобов'язувався у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 5.10. договору №141 орендар зобов'язувався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку на землю та надання комунальних послуг орендарю.

За умовами п. 7.1. договору №141 орендодавець зобов'язувався передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 10.1. та п. 10.4. договору №141 сторони погодили, що цей договір укладено строком на 2 (два) роки 364 дні, що діє з 06.11.2017 року по 05.11.2020 року включно. Договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності погодження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, за три місяці до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (стаття 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.

У пункті 10.7 договору №141 сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря-юридичної особи.

Відповідно до п. п. 10.9.-10.11. №141 договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем Акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання Акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. Якщо орендар не виконує обов'язок щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

Актом прийому-передачі державного нерухомого майна згідно договору від 06.11.2017 №141 позивач передав, а відповідач прийняв майно за договором. Вказаний Акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб сторін договору.

06.03.2019 р. Фондом державного майна України видано наказ №232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», відповідно до якого утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у місті Львові, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Зазначеним наказом також встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Згідно наказу Фонду державного майна України від 15.05.2019 №459, 15.05.2019 визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1333/20 за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» про розірвання договору оренди нерухомого державного майна від 06.11.2017 №141 та стягнення заборгованості у розмірі 126 740,18 грн позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 79 094,15 грн боргу, 17 736,61 грн пені, 9 909,42 грн штрафу, а також судовий збір в розмірі 4 204,00 грн. Вказаним рішенням ухвалено розірвати укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Приватним підприємством «Інтер-Галич-Фасад» договір оренди нерухомого державного майна від 06.11.2017 №141. Також, вказаним рішенням закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 20 000,00 грн основного боргу.

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, відтак набрало законної сили 13.11.2020 року.

Станом на момент подання позовної заяви до суду у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях відсутній підписаний акт приймання-передавання між Приватним підприємством «Інтер-Галич-Фасад» та ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» (балансоутримувач).

Таким чином, позивач просить виселити Приватне підприємство «Інтер-Галич-Фасад» з орендованих приміщень загальною площею 547,26 м2, що знаходяться на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 222.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору стверджує, що вона, як позивач, вправі заявляти до відповідача відповідні вимоги в силу існування правових підстав визначених домовленістю між сторонами, це саме, на її думку стосується і компенсації витрат на утримання приміщення об'єкта оренди.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору просить стягнути з відповідача 87 284,95 грн основного боргу по договору оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017 за період з 31.05.2021 по 28.10.2021 та пеню в розмірі 1 730,10 грн.

06.11.2017 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (згідно з договором - балансоутримувач) та Приватним підприємством «Інтер-Галич-Фасад» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №40-К (надалі - договір №40-К), відповідно до умов якого підприємство забезпечує обслуговування, експлуатацію нерухомого майна, а саме нежитлових вбудованих приміщення на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій загальною площею 547,26 м2 (далі майно), які розташовані на території Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» та знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 222. Майно перебуває на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій».

Відповідно до п. 1.2. договору №40-К даний договір є невід'ємною частиною договору оренди нерухомого державного майна №141 від 06 листопада 2017 року.

Згідно п. 2.1.1. договору №40-К балансоутримувач зобов'язувався надавати послуги по енергопостачанню, водопостачанню, вивезенні побутового сміття, а також послуги пожежно-сторожової охорони та інше.

Відповідно до п. 3.1. договору №40-К орендар сплачує комунальні та експлуатаційні послуги за діючими у балансоутримувача нормативами у відповідності до площі приміщень, переданих в користування: 3.1.1. послуги по утриманню території; 3.1.2. послуги пожежно-сторожової охорони; 3.1.3. послуги по вивезенню побутового сміття; 3.1.4. послуги по водопостачанню; 3.1.5. послуги по електропостачанню; 3.1.6. та інші.

Між сторонами підписано Протокол узгодження вартості відшкодування витрат Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» - балансоутримувача (додаток №1 до договору №40-К). Даний протокол узгоджується на виконання п. 5.10. договору оренди нерухомого державного майна укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Приватним підприємством «Інтер-Галич-Фасад» (орендар) (від 06.07.2017 року №141).

Вказаним Протоколом балансоутримувач та відповідач погодили вартість, найменування тощо відшкодування витрат балансоутримувача на загальну вартість без ПДВ 2 445,34 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем витрат на утримання орендованого майна, згідно рахунків №448 від 31.05.2021, №560 від 30.06.2021, №705 від 31.07.2021, №816 від 31.08.2021, №927 від 30.09.2021, третя особа просить стягнути з відповідача 28 649,56 грн основного боргу по договору №40-К про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 06.11.2017.

Висновки суду.

Щодо позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про виселення з орендованих приміщень загальною площею 547,26 м2, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Орендоване за договором майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За умовами статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу Приватне підприємство «Інтер-Галич-Фасад» особою, яка обрана (призначена) до органу управління юридичної особи, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які мають право вчиняти дії від імені Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад», у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, щодо представництва від імені Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» є Чернейко Тарас Васильович - керівник та представник.

Факт передачі об'єкта оренди в оренду (нерухомого державного майна - нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 547,26 м2, що знаходяться на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 222 та перебувають на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (балансоутримувача), за договором №141 від 06.11.2017 підтверджується актом прийому-передачі державного нерухомого майна згідно договору від 06.11.2017, який підписаний та скріплений печатками уповноважених осіб.

Законодавство визначає наслідки припинення договору найму (оренди) для наймача: у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України); у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (частина 1 статті 27 Закону).

У пункті 10.7 договору №141 сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря-юридичної особи.

Відповідно до п. п. 10.9.-10.11. №141 договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем Акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання Акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1333/20 за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» про розірвання договору оренди нерухомого державного майна від 06.11.2017 №141 та стягнення заборгованості у розмірі 126 740,18 грн позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 79 094,15 грн боргу, 17 736,61 грн пені, 9 909,42 грн штрафу, а також судовий збір в розмірі 4 204,00 грн. Вказаним рішенням ухвалено розірвати укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Приватним підприємством «Інтер-Галич-Фасад» договір оренди нерухомого державного майна від 06.11.2017 №141. Також, вказаним рішенням закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 20 000,00 грн основного боргу.

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, відтак набрало законної сили 13.11.2020 року.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи розірвання договору оренди, у орендаря на підставі п.10.9 договору, виник обов'язок повернути орендоване майно.

Як визначено частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно п.10.10. договору оренди майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем Акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання Акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Матеріали справи не містять, учасниками справи не надано, підписаний між орендарем та балансоутримувачем акт приймання-передавання орендованого майна, як це передбачено умовами п. 10.10 договору оренди.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте, як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення доказів повернення об'єкта оренди не представлено.

Користування майном після припинення договору оренди здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/11131/19 від 19.04.2021 року.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

У відповідності із статтею193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення є вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про виселення Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» з орендованих приміщень загальною площею 547,26 м2, що знаходяться на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 222 та перебуває на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій».

Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про стягнення 87 284,95 грн основного боргу по договору оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017 за період з 31.05.2021 по 28.10.2021 та пені в сумі 1 730,10 грн, суд зазначає наступне.

Позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору мотивована наявністю заборгованості відповідача з орендної плати за договором оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017, а також обов'язком відповідача сплатити передбачені умовами договору оренди та нормами законодавства суми за несвоєчасне і неналежне виконання обов'язку щодо сплати орендної плати після припинення дії (розірвання) договору оренди.

Як зазначалось вище договір оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017 був розірваний рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1333/20, яке набрало законної сили 13.11.2020 року.

Згідно частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, договір оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017, зважаючи на положення частини 5 статті 188 Господарського кодексу України, припинив свою дію 13.11.2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно частини 2 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється також і разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.

Після припинення дії договору оренди, у випадку неповернення орендарем майна, у орендодавця виникає право на стягнення неустойки, відповідно до частини другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Неустойка є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Право на стягнення неустойки має лише орендодавець.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України).

Слід зазначити, що орендодавець (позивач) скористався таким правом, що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області у справі від 15.12.2021 у справі №914/3004/21 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» про стягнення 351 628,60 грн неустойки за період з 19.11.2020 по 31.08.2021.

Як вбачається з матеріалів справи (розрахунку позовних вимог), третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, просить стягнути з відповідача 87 284,95 грн основного боргу по договору оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017 за період з 31.05.2021 по 28.10.2021 та пеню в сумі 1 730,10 грн за період з 31.05.2021 по 28.10.2021

Користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв'язку з чим вимога щодо сплати орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився, суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Вказане узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/11131/19 від 19.04.2021 року.

Отже, третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору (балансоутримувач орендованого відповідачем приміщення), після закінчення дії договору оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017 не має права вимагати від орендаря стягнення орендної плати та пені за її несплату.

Стягнення орендної плати, за наявності рішення суду про стягнення з орендаря неустойки згідно частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, призвело би до притягнення орендаря до подвійної відповідальності.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку відмовити третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у задоволенні позову в частині стягнення 87 284,95 грн основного боргу по договору оренди нерухомого державного майна №141 від 06.11.2017 за період з 31.05.2021 по 28.10.2021 та пені в розмірі 1 730,10 грн.

Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про стягнення 28 649,56 грн основного боргу по договору №40-К про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 06.11.2017.

Передані відповідачу в оренду нежитлові приміщення, загальною площею 547,26 м2, що знаходяться на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 222 перебувають на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій».

Відповідно до п. 5.10. договору оренди орендар зобов'язувався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку на землю та надання комунальних послуг орендарю.

06.11.2017 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (згідно з договором - балансоутримувач) та Приватним підприємством «Інтер-Галич-Фасад» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №40-К (надалі - договір №40-К), відповідно до умов якого підприємство забезпечує обслуговування, експлуатацію нерухомого майна, а саме нежитлових вбудованих приміщення на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій загальною площею 547,26 м2 (далі майно), які розташовані на території Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» та знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 222. Майно перебуває на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій».

Відповідно до п. 1.2. договору №40-К даний договір є невід'ємною частиною договору оренди нерухомого державного майна №141 від 06 листопада 2017 року.

Позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору мотивована наявністю заборгованості відповідача, яка виникла за договором №40-К про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 06.11.2017 в сумі 28 649,56 грн згідно рахунків №448 від 31.05.2021, №560 від 30.06.2021, №705 від 31.07.2021, №816 від 31.08.2021, №927 від 30.09.2021.

Вказаний договір був укладений на виконання п. 5.10. договору оренди та є його невід'ємною частиною (п. 1.2. договору №40-К).

Згідно п. 6.1. договору №40-К він набирає чинності з дня підписання і діє 2 роки 364 дні з 06 листопада 2017 по 03 листопада 2020 року.

Враховуючи припинення дії договору оренди, договір №40-К, який був укладений на виконання договору оренди та є його невід'ємною частиною, також припинив свою дію.

Стягнення витрат на утримання орендованого майна на підставі договору №40-К, за період з травня 2021 року по вересень 2021 року, тобто після припинення дії договорів, на думку суду є неправомірним. Третя особа має право на стягнення вказаної заборгованості на інших підставах.

Водночас враховуючи, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, у стягненні з відповідача заборгованості, що виникла на підставі договору №40-К про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 06.11.2017 у розмірі 28 649,56 грн згідно рахунків №448 від 31.05.2021, №560 від 30.06.2021, №705 від 31.07.2021, №816 від 31.08.2021, №927 від 30.09.2021, слід відмовити.

Відтак позов про виселення відповідача із займаних орендованих приміщень підлягає задоволенню, а у задоволенні позову третьої особи про стягнення з відповідача орендної плати, пені та витрат на утримання орендованого майна, слід відмовити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2829 від 27.09.2021.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовною заявою третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору було сплачено судовий збір в сумі 2 270,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2325384887.1 від 02.11.2021.

Судові витрати третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, по розгляду справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно залишити за третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій».

Керуючись статтями 4, 13, 49, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях задовольнити повністю.

2. Виселити Приватне підприємство «Інтер-Галич-Фасад» (79071, Львівська область, місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 141, квартира 196; ідентифікаційний код юридичної особи 40145066) з орендованих приміщень загальною площею 547,26 м2, що знаходяться на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 222.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» (79071, Львівська область, місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 141, квартира 196; ідентифікаційний код юридичної особи 40145066) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, Львівська область, місто Львів, вулиця Коперника, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи 42899921) 2 270,00 грн судового збору.

4. В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» відмовити повністю.

5. Накази видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 24.01.2022

Суддя Сухович Ю.О.

Попередній документ
102761217
Наступний документ
102761219
Інформація про рішення:
№ рішення: 102761218
№ справи: 914/3005/21
Дата рішення: 12.01.2022
Дата публікації: 27.01.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Львівської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (12.01.2022)
Дата надходження: 04.10.2021
Предмет позову: про виселення
Розклад засідань:
03.11.2021 11:00 Господарський суд Львівської області
21.11.2021 10:30 Господарський суд Львівської області
24.11.2021 10:30 Господарський суд Львівської області
13.12.2021 10:30 Господарський суд Львівської області
12.01.2022 12:30 Господарський суд Львівської області