просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
21 січня 2022 року м.Харків Справа № 913/578/21
Провадження №16/913/578/21
За позовом Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал”, (вул.ім.В.Сосюри, буд.168, м.Лисичанськ, Лугнаська область, 93106)
до Акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” (вул.Малиновського, буд.1, м.Лисичанськ , Луганська область, 93100) в особі відокремленого підрозділу “Шахта ім.Г.Г. Капустіна” (м.Привілля, Луганська область, 93191)
про стягнення заборгованості за надання послуг в сумі 206 565 грн 81 коп.,
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Селіверстова Н.О.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: представник не прибув.
C У Т Ь С П О Р У :
Первісно Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Лисичанськвугілля”, м.Лисичанськ в особі відокремленого підрозділу “Шахта ім.Г.Г. Капустіна” про стягнення заборгованості за послуги з центрального водопостачання в загальній сумі 1 521 884 грн 85 коп.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним було надано послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за вказаними договорами, проте свої зобов'язання відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за послуги, тому позивач просить:
- стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 206 565 грн 81 коп. за договором про закупівлю послуг з централізованого водопостачання від 01.07.2016 №391 за період з 01.07.2016 по 01.09.2017;
- стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 761 119 грн 62 коп. за договором про закупівлю послуг з централізованого водопостачання від 26.10.2017 №391-1 за період з 01.09.2017 по 01.06.2021;
- стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12 462 грн 72 коп. за договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення від 30.06.2015 №846 за період з 01.02.2016 по 01.07.2016;
- стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 110 671 грн 43 коп. за договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення від 01.07.2016 №846 за період з 01.07.2016 по 01.09.2017;
- стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 431 065 грн 27 коп. за договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення від 26.10.2017 №846-1 за період з 01.09.2017 по 01.06.2021.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.08.2021 (у складі судді Шеліхіної Р.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/520/21; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; роз'єднано позовні вимоги у справі №913/520/21. Позовні вимоги Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” до Акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта ім.Г.Г. Капустіна” про стягнення заборгованості у сумі 206 565,81 грн. за договором про закупівлю послуг з централізованого водопостачання від 01.07.2016 №391, виділено у самостійне провадження та передано до відділу автоматизованого документообігу суду для проведення реєстрації (а.с.131-133).
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.08.2021 справа №913/578/21 за позовом Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” до Акціонерного товариства “Лисичанськвугілля”, м.Лисичанськ в особі відокремленого підрозділу “Шахта ім.Г.Г. Капустіна” про стягнення заборгованості у сумі 206 565,81 грн. за договором про закупівлю послуг з централізованого водопостачання від 01.07.2016 №391, передана на розгляд судді Шеліхіній Р.М.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.09.2021 (у складі судді Шеліхіної Р.М.) прийнято до свого провадження справу №913/578/21 за вказаною позовною вимогою та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 27.09.2021 (а.с.135-137).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №391 від 01.07.2016, відповідно до умов якого позивач зобов'язався з липня 2016 року по червень 2017 року надати відповідачу послуги - код 36.00.2- з обробляння та розподілення води трубопроводами (ДК016-2010), кількість в обсязі - 60952,7 м.3, а відповідач прийняти і оплатити такі послуги.
Як зазначає позивач, відповідач за надані послуги розрахувався лише частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в загальному розмірі 206 565 грн 81 коп. за надані послуги в період з липня 2016 року по серпень 2017 року, що стало підставою для звернення позивача до суду (а.с.1-20, 16).
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.09.2021 №01/12-713 послався на сплив трирічного строку позовної давності, в межах якого він міг звернутися до суду з даним позовом, оскільки позивачем заявлено до стягнення заборгованість в розмірі 206565,81 грн за договором від 01.07.2016 №391 за період з 01.07.2016 по 01.09.2017 рік. У зв'язку чим, відповідач вказує, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Також причиною виникнення заборгованості по договору відповідач пояснив недоліком фінансування витрат на водопостачання з боку держави в частині отримання державної підтримки н ачасткове покриття витрат на собівартість готової вугільної продукції, адже шахта ім.Г.Г. Капустіна є дотаційною та не може існувати без державної підтримки (а.с.140-142).
Ухвалою суду (у складі судді Шеліхіної Р.М.) від 27.09.2021 відкладено судове засідання на 01.11.2021 на 11 год.20 хв.
Від позивача надішли додаткові пояснення за вих.№01/2556 від 11.10.2021, в яких останній послався на ч.1 ст. 264 ЦК, якою передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.
Позивач зауважує, що упродовж тривалого часу не звертався до суду з позовом, у зв'язку із тим, що відповідач неодноразово визнавав суму боргу шляхом підписання відповідних актів звіряння взаємних розрахунків, тобто строк позовної давності має відраховуватись саме з дати підписання кожного з цих документів (а.с.157-158, 223-226).
Матеріали справи свідчать про те, що 01.11.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Шеліхіної Р.М. на лікарняному (а.с.162-163).
01.11.2021 на підставі розпорядження керівника апарату суду №273-р, у зв'язку з отриманням листка непрацездатності суддею Шеліхіною Р.М., на підставі ст.32 Господарського процесуального кодексу України та п.5.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Господарського суду Луганської області був проведений повторний автоматизований розподіл справи з метою заміни судді, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 (проведено об 11 год. 58 хв.) та справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.(а.с.164-165).
Ухвалою суду від 05.11.2021 прийнято матеріали справи №913/578/21 до провадження для розгляду в новому складі суду; позовну заяву Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” до Акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта ім.Г.Г. Капустіна” про стягнення 206 565 грн 81 коп. - залишено без руху на підставі ч.11 ст.176 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із недодержання вимог п.п. 5, 8 ч.3 ст.162, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано з метою усунення недоліків надати відповідні документи у встановлений строк (а.с.166-168).
19.11.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви за вих.№0110257 від 15.11.2021 з додатками (а.с.172-183, 223-226).
Ухвалою суду від 22.11.2021 прийнято заяву про усунення недоліків позовної заяви за вих.№0110257 від 15.11.2021 у справі №913/578/21 до розгляду; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 09.12.2021; встановлено учасникам строки для подання заяв по суті та додаткових документів (а.с.186-188).
Від відповідача 08.12.2021 через канцелярію суду надійшло клопотання про поновлення строку, встановленого для подання додаткових письмових заперечень №1172 від 06.12.2021 та додаткові пояснення до відзиву №1173 від 06.12.2021 з додатками.
В поданих додатково письмових поясненнях відповідач повторно зазначає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості не визнає через пропущення позивачем строку позовної давності. Крім того, посилається на те, що відповідно статті 95 Цивільного кодексу України, положення та реєстраційних даних, відокремлений підрозділ “Шахта ім.Г.Г. Капустіна” Акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” не є юридичною особою та не може бути боржником у господарському процесі.
Відповідач вважає, що наданий позивачем акт звіряння взаємних розрахунків від 03.09.2020 не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним документом, за яким бухгалтерія звіряє бухгалтерський облік операцій. Також вказаний акт був підписаний не уповноваженими на те особами, так як ВП “Шахта ім.Г.Г. Капустіна” АТ “Лисичанськвугілля” не є юридичною особою, всі документи які носять розрахунковий характер підписуються централізовано АТ “Лисичанськвугілля”.
Відповідач просить застосувати строк позовної давності до позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 206565 грн 81 коп. (а.с.190-196).
Зі змісту наданих додаткових пояснень до відзиву вбачається, що у тексті відповідач послався на інший договір №846 та заборгованість в іншій сумі 110671 грн, що є предметом розгляду в іншій роз'єднаній справі. Суд визнав це технічною помилкою, з огляду на те, що як зазначено в самих поясненнях вони подані у цій справі №913/578/21, а також враховуючи загальний зміст поданих пояснень та прохальну частину, що стосується саме цієї справи.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання щодо несвоєчасності подання вказаних додаткових пояснень відповідач послався на неможливість їх подання у строк встановлений ухвалою суду до 07.12.2021, оскільки ухвалу суду відповідачем отримано 06.12.2021.
Розглянувши подане клопотання, суд, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки за висновком суду встановлений строк для подання додаткових пояснень/заперечень - до 07.12.2021, відповідачем не пропущений. З поданих матеріалів вбачається, що відповідні додаткові пояснення до відзиву №1173 від 06.12.2021 з додатками були направлені до суду 06.12.2021.
Разом з цим, наразі відповідачем не додано доказів направлення вказаних додаткових пояснень до відзиву №1173 від 06.12.2021 з додатками іншій стороні, а саме опису вкладення, який слід подати суду у встановлений цією ухвалою строк.
Ухвалою суду від 09.12.2021 в задоволенні письмового клопотання відповідача за вих.№1172 від 06.12.2021 про поновлення строку, встановленого для додаткових письмових заперечень, відмовлено у зв'язку з відсутністю його пропуску; відкладено судове засідання на 10.01.2022.
Через підсистему "Електронний суд" від позивача на виконання ухвали суду від 09.12.2021 надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 24.12.2021 з доказами направлення іншій стороні раніше поданих документів - письмових пояснень від 11.10.2021 та заяви про усунення недоліку позовної заяви, які суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с.223-226).
З огляду на подання доказів про направлення копії раніше поданих додаткових пояснень №01/2556 від 11.10.2021 відповідачу зазначені письмові пояснення прийняті та долучені судом до матеріалів справи.
Через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 06.01.2022, в яких останній пояснив, що долучені на підтвердження формування заборгованості за договором №391 від 01.07.2016 копії актів, в яких вказана невірна дата договору (від 30.06.2015), та акту за квітень 2017 року в якому міститься посилання на інший договір №391-1 від 26.10.2017, є технічними помилками бухгалтерського програмного забезпечення.
У розрахунку за серпень 2017 року вказана сума 28 709,26 грн. з посиланням на акт здачі-прийняття виконаних робіт від 17.08.2017 за серпень 2017 року. Зазначена сума була виставлена відповідачеві двома рахунками: №391/0817/1 від 31.08.20217 року на суму 1 402,61 грн. та №391/0817/2 від 17.08.2017 року на суму 27 306,65 грн., що підтверджується наданими до суду копіями рахунків.
Також у розрахунку зазначена сума нарухвань за липень 2016 року 8 725,42 грн. помилкова, позивач вказує, що вірною є сума 8 725,39 грн., що підтверджується даними акту і рахунком №391 від 15.07.2016.
Протокольною ухвалою суду від 10.01.2022 відкладено судове засідання на 21.01.2022 о 14 год. 00 хв.; вирішено відкласти розгляд питання щодо прийняття поданих додаткових пояснень позивача б/н від 06.01.2022 до наступного судового засідання після подання доказів направлення зазначених додаткових пояснень іншій стороні; запропоновано позивачуу строк до 15.01.2022 надати до суду докази направлення поданих додаткових пояснень б/н від 06.01.2022 іншій стороні у справі; явку представників сторін у судове засідання визнанано не обов'язковою; учасників справи вирішено повідомити ухвалою-повідомленням, про що направлено учасникам ухвалу-повідомлення від 11.01.2022.
У судове засідання 21.01.2022 сторони повноважних представників не направили, однак були належним чином повідомлені про судове засідання.
На виконання ухвали позивачем додатковими поясненнями, які надійшли до суду 18.01.2022, подані докази направлення іншій стороні раніше поданих пояснень через підсистему "Електронний суд" б/н від 06.01.2022, які суд прийняв та долучив до справи разом з раніше поданими поясненнями б/н від 06.01.2022.
В судовому засіданні суд продовжив встановлювати обставини справи, дослідив наявні у справі докази.
В судовому засіданні 21.01.2022 судом постановлено вступну та резолютивну частини судового рішення без її проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
01.07.2016 між Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” (виконавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством “Лисичанськвугілля” (наразі Акціонерним товариством “Лисичанськвугілля”) в особі Відокремленого підрозділу “Шахта ім. Г.Г. Капустіна” (замовник, відповідач) було укладено договір про закупівлю послуг з централізованого водовідведення за договором №391, відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець зобов'язується з липня 2016 року по червень 2017 року надати замовнику послуги з водовідведення зазначені у договорі, а відповідач прийняти і оплатити такі послуги на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови даного договору (а.с.13-14).
Найменування (номенклатура, асортимент) послуг: код 36.00.2 - обробляння та розподіляння води трубопроводами (ДК016-2010), кількість в обсязі - 60952,7 м куб. (п. 1.2. договору).
Ціна цього договору становить - 693641 грн 73 коп.; у т.ч. ПДВ 20% - 115606 грн 96 коп. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, у такому випадку сторонни укладають про це додаткову угоду (п.п. 3.1.-3.2. договору).
За умовами п. 4.1.-4.5. договору розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після надання виконавцем рахунків чи інших платіжних документів за послуги надані у поточному місяці у строк п'яти робочих днів після їх отримання. До рахунків додаються акти виконаних робіт. Розрахунки за надані послуги з водопостачання, замовник здійснює за тарифами, встановленими в.п.4.5. данного договору.
Оплата здійснюється замовником у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця зазначений у відповідних рахунках чи інших платіжних документах. Про всі зміни тарифів на водопостачання виконавець, якщо це передбачено законом інформує замовника через засоби масової інформації (або письмово).
Строк надання послуг: липень 2016 року - червень 2017 року (п. 5.1. Договору).
Пунктом 6.1. договору передбачено, що для визначення кількості та вартості наданих послуг замовник зобов'язаний щомісячно 18 числа (або на наступний робочий день, якщо цей день припадає на святковий або вихідний) прибути особисто, або направити свого повноважного представника, до виконавця для надання показів приладів обліку питної води та підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт, який є підставою для здійснення оплати за надані послуги з водовідведення. Замовник повинен підписати наданий виконавцем акт здачі-прийняття виконаних робіт протягом двох робочих днів та повернути один примірник виконавцю або надати мотивовану відмову від підписання. У випадку ненадання протягом двох робочих днів мотивованої відмови від підписання акта та/або неповернення підписаного примірника акта постачальнику, акт вважається підписаним, а послуги прийнятими та такими, що підлягають оплаті. Одночасно з актом та рахунком замовникові надається попередження про наявність грошового зобов'язання строк виконання якого вже наступив та/або минув (прострочене зобов'язання). Факт отримання рахунку та попередження замовником, підтверджується підписом замовника на екземплярі рахунку і попередження виконавця.
Відповідно до п.п. 7.1.1, 7.1.2. п.7.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за надані послуги, приймати надані послуги згідно з актом виконаних робіт.
Згілно положень п.п.7.4.1, 7.4.2. договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги. У разі невиконання зобов'язань замовнику виконавець має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це замовнику ц строк за 30 днів до припинення дії договору.
Сторони визначили в п. 11.1., що даний договір діє з моменту його підписання по 30.06.2017. Згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України умови договору застосовується до відносин між сторонами, які виникли з 01.07.2016.
Відповідно до п. 12.2 договору умови даного договору можуть бути змінені тільки за взаємною згодою сторін, з обов'язковим укладенням додаткової письмової угоди, яка являється невід'ємною частиною даного договору.
Як зазначає позивач, в період з 01.07.2016 по 01.09.2017 позивачем надані послуги з централізованого водопостачання за договором про закупівлю послуг з централізованого водопостачання від 01.07.2016 №391, що підтверджується долученими рахунками-фактурами та підписаними між сторонами актами наданих послуг.
Відповідачем, в порушення п.4.1 договору не було проведено належного розрахунку за отримані послуги у вказаний період, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у загальній сумі 206 565 грн 81 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
У відзиві на позовну заяву від 16.09.2021 № 01/12-713 та додатково наданих письмових поясненнях відповідач проти позову заперечує з посиланням на сплив трирічного строку позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду, що є підставою для відмови у позові.
У додаткових поясненнях за вих.№01/2556 від 11.10.2021 та заяві про усунення недоліків позовного матеріалу позивач посилається на факт переривання строку позовної давності та зазначає, що перебіг строку позовної давності перервався у зв'язку із складанням та підписанням сторонами неодноразово актів звіряння взаємних розрахунків за договором, що також свідчить про визнання наявності заборгованості відповідачем.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.
За приписами ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з положеннями частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За своєю правовою природою договір про закупівлю послуг з централізованого водовідведення за договором від 01.07.2016 №391 є договором надання послуг, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України “Про житлово-комунальні послуги” (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин), статтею 1 якого унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до положень статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин), до комунальних послуг належать в залежності до їх функціонального призначення - централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що послуги з водопостачання надавалися позивачем в спірний період за договором з липня 2016 року по червень 2017 року, а також в липні-серпні 2017 року, тобто у т.ч. вже після припинення договору № 391 від 01.07.2016 (строк дії якого сторонами було погоджено по 30.06.2017 в п.11.1 договору).
Таким чином, у спірний період протягом липня-серпня 2017 року мало місце фактичне споживання відповідачем послуг з водопостачання, що підтверджується доданою позивачем первісною документацією (підписаними сторонами актами та виставленими відповідачу рахунками для оплати).
Згідно положень ст.16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Натомість споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ст.20 Закону).
За змістом ст. 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Суд звертає увагу, що обов'язок сплатити надані та спожиті послуги випливає також з ч. 1 ст. 11 ЦК України, з огляду на те, що цивільні права та обов'язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.
З урахуванням викладеного, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами в п.4.1. договору було погоджено, що відповідач повинен був оплатити надані послуги на підставі наданих позивачем рахунків чи інших платіжних документів у строк п'яти робочих днів після їх отримання.
Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема підписаними сторонами актами за зобов'язаннями липня 2016 року - серпня 2017 року, підтверджується надання позивачем в в цей період послуг з водопостачання на загальну суму 211 083 грн 66 коп., які надані в повному обсязі; претензії щодо якості водопостачання від відповідача не надходило.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.4.1. договору, за результатом складених та підписаних сторонами у цей період актів про надані послуги, позивачем нарачно вручалися відповідачу й відповідні рахунки для здійснення оплати, зокрема в матеріалах наявні копії наступних рахунків-фактур: 1) №391 за липень 2016 року на суму 8725 грн 39 коп., 2) №391 за серпень 2016 року на суму 8736 грн 77 коп.; 3) №391 за вересень 2016 року на суму 7803 грн 94 коп.; 4) №391 за жовтень 2016 на суму 10147 грн 39 коп.; 5) №391/1116/1 від 17.11.2016 на суму 19 897 грн 94 коп.; 6) №391/1216/1 від 16.12.2016 на суму 19271 грн 47 коп.; 7)№391/0117/1 від 17.01.2017 на суму 17048 грн 99 коп.; 8) №391/0217/1 від 17.02.2017 на суму 21091 грн 22 коп.; 9) №391/0317/1 від 17.03.2017 на суму 16288 грн 27 коп.; 10) №391/0417/1 від 19.04.2017 на суму 17168 грн 32 коп.; 11) №391/05717/1 від 17.03.2017 на суму 8454 грн 14 коп.; 12) №391/0617/1 від 09.06.2017 на суму 11965 грн 97 коп.; 13) №391/0717/1 від 17.07.2017 на суму 15774 грн 59 коп.; 14) №391/0817/1 від 31.08.2017 на суму 1402 грн 61 коп.; 15) №391/0817/2 від 17.08.2017 на суму 27 306 грн 65 коп. (а.с.178, 18-25, 183, 26);
та акти здачі (прийняття) наданих послуг: 1) №391 за липень 2016 року на суму 8725 грн 39 коп., 2) №391 за серпень 2016 року на суму 8736 грн 77 коп.; 3) №391 за вересень 2016 року на суму 7803 грн 94 коп.; 4) №391 за жовтень 2016 на суму 10147 грн 39 коп.; 5) №391/1116/1 від 17.11.2016 на суму 19897 грн 94 коп.; 6) №391/1216/1 від 16.12.2016 на суму 19271 грн 47 коп.; 7)№391/0117/1 від 17.01.2017 на суму 17048 грн 99 коп.; 8) №391/0217/1 від 17.02.2017 на суму 21091 грн 22 коп.; 9) №391/0317/1 від 17.03.2017 на суму 16288 грн 27 коп.; 10) №391/0417/1 від 19.04.2017 на суму 17168 грн 32 коп.; 11) №391/05717/1 від 17.03.2017 на суму 8454 грн 14 коп.; 12) №391/0617/1 від 09.06.2017 на суму 11965 грн 97 коп.; 13) №391/0717/1 від 17.07.2017 на суму 15774 грн 59 коп.; 14) №391/0817/1 від 31.08.2017 на суму 1402 грн 61 коп.; 15) №391/0817/2 від 17.08.2017 на суму 27 306 грн 65 коп. (а.с.181, 27-30, 180, 31-36).
Натомість відповідачем, як замовником, зобов'язання виконувалися не належним чином, розрахунок з позивачем за надані послуги у спірний період на загальну суму 211 083 грн 66 коп., не повністю було проведено.
Як вбачається з наведеного розрахунку формування заборгованості (а.с.16) у заявлений період за зобов'язаннями липня 2016 -серпня 2017 року за договором №391 від 01.07.2016 на загальну суму 206 565 грн 81 коп. позивачем зокрема враховано здійснену оплату відповідачем за зобов'язаннями липня 2016 року на суму 4517 грн 88 коп., що також не заперечується відповідачем, однак відповідні докази щодо здійсненого платежу в матеріалах справи відсутні.
Суд зауважує про те, що наразі позивачем у позовній заяві заявлена до стягнення задоргованість в загальній сумі саме 206 565 грн 81 коп. за актами, підписаними сторонами за липень 2016 року - серпень 2017 року на загальну суму 211 083 грн 66 коп.
Наразі позивачем у наведенному розрахунку заборгованості (а.с.16) було допущено помилку у сумі акта за липень 2016 року, помилково зазначено та обраховано суму 8 725, 42 грн, замість правильної - 8 725,39 грн., що відповідає даним підписаного сторонами акту та рахунку.
Відповідно правильна загальна сума боргу за вказаний період, що обліковується за відповідачем, складає 206 565 грн 78 коп. (211 083 грн 66 коп. - 4517 грн 88 коп.), що підтверджується первісною документацією, наявною в матеріалах справи.
Також судом враховуються надані позивачем пояснення щодо допущення технічних помилок програмою під час друкування актів, в яких помилково наявне посилання замість дати договору №391 від 01.07.2016 помилкова дата - 30.06.2015.
Крім того, суд враховує помилковість зазначення в акті від 19.04.2017 на суму 17168,32 грн посилання на інший договір №391-1 від 26.10.2017, що також підтверджується тим, що це заборгованість квітня 2017 року, тоді як вбачається з матеріалів справи договір №391-1 від 26.10.2017 був укладений сторонами значно пізніше та не може стосуватися цієї заборгованості.
Матеріали справи також свідчать про те, що розмір заборгованості відповідача підтверджується і складеними ЛКСП “Лисичанськводоканал” та ВП “Шахта ім. Г.Г. Капустіна” наявними в матеріалах актами звіряння взаємних розрахунків від 13.11.2019, 03.09.2020 (а.с.160,175).
В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язань в спірний період в частині здійснення повного розрахунку із позивачем.
Відповідач під час розгляду справи заявлених вимог не спростував, докази належного проведення розрахунку із позивачем за вказаний період або докази погашення боргу під час розгляду спору в матеріалах справи також не надав.
В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву та додатково наданих письмових поясненнях заявив про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вказав Верховний Суд, без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, адже можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Таку заяву може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі №6-2667цс16 та підтверджена постановою Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №0907/2-7453/2011.
Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Як встановлено судом, права позивача в даних спірних правовідносинах дійсно були порушені невиконанням відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати наданих за договором послуг з водовідведення.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
З матеріалів справи вбачається, що договором №391 від 01.07.2016 встановлений строк виконання зобов'язання - у строк п'яти робочих днів після отримання рахунків чи інших платіжних документів, тобто перебіг строку позовної давності почався з дня, наступного за п'ятим робочим днем після отримання вказаних платіжних документів.
За приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право його втконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, для зобов'язань за рахунками, складеними після закінчення дії договору за фактичне споживання наданих послуг (за липень-серпень 2017 року) перебіг строку позовної давності почався з дня, наступного за сьомим днем після отримання вручених відповідачу платіжних документів - рахунків на оплату.
За умовами п. 6.1. Договору факт отримання рахунку відповідачем, підтверджується його підписом на екземплярі позивача.
Рахунки-фактури наявні в матеріалах справи, містять підпис в графі “Рахунок отримав”, що свідчить про їх отримання відповідачем.
Разом з тим, оскільки дати отримання кожного конкретного рахунку не вказано, датою отримання цих рахунків-фактури є сааме дати їх складання.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Отже, строк позовної давності про стягнення заборгованості за надані позивачем послуги з водовідведення з урахуванням вихідних та святкових днів:
1) за рахунком-фактурою №391 від 15.07.2016 розпочався 23.07.2016 та сплив 23.07.2019;
2) за рахунком-фактурою №391 від 17.08.2016 розпочався 26.08.2016 та сплив 26.08.2019;
3) за рахунком-фактурою №391 від 16.09.2016 розпочався 24.09.2016 та сплив 24.09.2019;
4) за рахунком-фактурою №391 від 10.10.2016 розпочався 19.10.2016 та сплив 19.10.2019;
5) за рахунком-фактурою №391/1116/1 від 17.11.2016 розпочався 25.11.2016 та сплив 25.11.2019;
6) за рахунком-фактурою №391/1216/1 від 16.12.2016 розпочався 24.12.2016 та сплив 24.12.2019;
7) за рахунком-фактурою №391/0117/1 від 17.01.2017 розпочався 25.01.2017 та сплив 25.01.2020;
8) за рахунком-фактурою №391/0217/1 від 17.02.2017 розпочався 25.02.2017 та сплив 25.02.2020;
9) за рахунком-фактурою №391/0317/1 від 17.03.2017 розпочався 25.03.2017 та сплив 25.03.2020;
10) за рахунком-фактурою №391/0417/1 від 19.04.2017 розпочався 27.04.2017 та сплив 27.04.2020;
11) за рахунком-фактурою №391/0517/1 від 17.05.2017 розпочався 25.05.2017 та сплив 25.05.2020;
12) за рахунком-фактурою №391/0617/1 від 09.06.2017 розпочався 17.06.2017 та сплив 17.06.2020;
13) за рахунком-фактурою №391/0717/1 від 17.07.2017 розпочався 25.07.2017 та сплив 25.07.2020;
14) за рахунком-фактурою №391/0817/2 від 17.08.2017 розпочався 25.08.2017 та сплив 25.08.2020;
15) за рахунком-фактурою №391/0817/1 від 31.08.2017 розпочався 08.09.2017 та сплив 08.09.2020.
При цьому, ч. 1 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Положеннями пп. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2019, а в подальшому 03.09.2020, представники ЛКСП “Лисичанськводоканал” та ВП “Шахта ім. Г.Г. Капустіна” склали акти звіряння взаємних розрахунків, відповідно до яких заборгованість відповідача перед позивачем за договором №391 від 01.07.2016 станом на 01.11.2019 і відповідно 01.09.2020 складає 206 565 грн. 78 коп. (а.с.160, 175).
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.
Таким чином, перебіг позовної давності перервався у зв'язку з вчиненням відповідачем (боржником) дій, що свідчать про визнання ним свого боргу.
За змістом ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
За таких обставин, строк позовної давності після підписання сторонами акту звіряння взаємних розрахунків від 13.11.2019 перервався та розпочався заново лише за зобов'язаннями листопада 2016 року - серпня 2017 року за вказаними рахунками-фактурами (за якими строк позовної давності мав сплинути у відповідні зазначені дати для кожного зобов'язання, починаючи з 25.11.2019).
Натомість за вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за рахунками-фактури №391 від 15.07.2016, №391 від 17.08.2016, №391 від 16.09.2016, №391 від 10.10.2016 на загальну суму 30 895 грн. 61 коп. за зобов'язаннями липня - жовтня 2016 року (8725,39+8736,77+7803,94+10147,39=35 413,49 - часткова оплата 4517,88 = 30 895 грн. 61 коп.) позивачем пропущено строки позовної давності.
За вимогами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відтак, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги надані в період з липня 2016 року по жовтень 2016 року за договором про закупівлю послуг з централізованого водопостачання №391 від 01.07.2016 в сумі 30 895 грн. 61 коп. через сплив строку позовної давності.
Як вже зазначалося вище, у зв'язку із виявленням помилки в розрахунку позивача заборгованості в 3 коп. за актом липня 2016 року на суму 8725,39 грн, що вплинуло на заягальну суму боргу заявлену до стягнення з відповідача не правильно визначену 206 565,81 замість правильної 206 565,78, суд відмовляє в стягненні 3 коп. як необгрунтованих.
Натомість, суд враховує, що позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги водопостачання надані в період з листопада 2016 року по серпень 2017 року в розмірі 175 670 грн. 17 коп., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Твердження відповідача про те, що зокрема акт звіряння взаємних розрахунків від 03.09.2020 з його боку був підписаний не уповноваженими на те особами відокремленого підрозділу “Шахта ім. Г.Г. Капустіна”, оскільки відокремлений підрозділ не є юридичною особою, а всі документи, що носять розрахунковий характер мають підписуватися посадовими особами Акціонерного товариства “Лисичанськвугілля”, суд не бере до уваги з огляду на таке.
Наразі відповідач не навів заперечень щодо підписаного сторонами акту звіряння від 13.11.2019, який був врахований судом.
Судом встановлено, що акти звіряння взаємних розрахунків від 13.11.2019 та 03.09.2020 містять відомості про заборгованість відповідача, підписані зі сторони відповідача директором Відокремленого підрозділу “Шахта ім. Г.Г. Капустіна”, головним бухгалтером та виконавцем, підписи яких скріплені печаткою Відокремленого підрозділу відповідача.
При цьому, вказані акти не є єдиним доказом у справі, яким підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості, що підтверджена також іншими наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, зокрема, первинними документами.
Натомість, відповідач на підтвердження підписання акту звіряння, зокрема від 03.09.2020, не уповноваженими на те особами посилався на статут Акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” та положення про відокремлений підрозділ “Шахта ім. Г.Г. Капустіна”, відповідно до змісту яких саме Акціонерне товариство є власником всього майна, майнових прав, продукції, доходів тощо (п. 18 Статуту), а відокремлений підрозділ не є юридичною особою та здійснює свою діяльність на основі рішень товариства, зокрема долучивши редакцію положення від 27.07.2020 та довіреність, надану директору відокремленого підрозділу №21 від 01.04.2021.
Суд зауважує, що вони жодним чином не свідчать про неможливість підписання акту звіряння від 13.11.2019 директором Відокремленого підрозділу “Шахта ім. Г.Г. Капустіна” та головним бухгалтером, оскільки не визначають наявність обмежених повноважень у керівника відокремленого підрозділу щодо підписання актів звіряння розрахунків станом на 13.11.2019.
Крім того, у відповідності до ч. 7 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов'язків.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування відповідач, заперечуючи позовні вимоги та посилаючись на підписання актів звірки неуповноваженими особами, повинен довести зазначені обставини.
Однак, відповідач не надав доказів відсутності як у директора Відокремленого підрозділу “Шахта ім. Г.Г. Капустіна” та і у головного бухгалтера Відокремленого підрозділу “Шахта ім. Г.Г. Капустіна” повноважень на підписання акту звіряння взаємних розрахунків від 13.11.2019.
Натомість відомості, відображені в зазначеному акті звірки щодо заборгованості відповідача, підтверджені іншими наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, зокрема первинними документами.
Крім того, договір про закупівлю послуг з централізованого водопостачання №391 від 01.07.2016 також підписаний від імені відповідача директором відокремленого підрозділу “Шахта ім. Г.Г. Капустіна”.
Заперечення відповідача щодо дотаційності шахти та відсутності своєчасного фінансування наразі судом до увиги не приймаються оскільки не спростовують встановлених судом обставин та не звільняють відповідача від виконання зобов'язань щодо проведення розрахунку з позивачем за отримані послуги.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, однак такими, що підлягають задоволенню частково.
В зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про закупівлю послуг з централізованого водопостачання №391 від 01.07.2016 за період з листопада 2016 року по серпень 2017 року в розмірі 175 670 грн. 17 коп.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2270 грн 00 коп. згідно платіжного доручення №68 від 12.07.2021 та 20 558 грн 27 коп. згідно платіжного доручення №172 від 13.08.2021 за подання позову про стягнення заборгованості в сумі 1 521 884 грн 85 коп.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.08.2021 у справі №913/520/21 за позовом Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” до Акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта ім.Г.Г. Капустіна” про стягнення заборгованості за послуги з центрального водопостачання в сумі 1521884 грн 85 коп. роз'єднано позовні вимоги у справі.
Відповідно до ст.6 Закону України “Про судовий збір” у разі роз'єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.
Предметом розгляду у цій справі є заявлені вимоги на суму 206 565,81 грн, що відповідає сплаченому судовому збору в сумі 3 098,49 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, ст. 6 вказаного Закону, cудові витрати за подання позову у цій справі в сумі 2635грн 05 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” до Акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” в особі Відокремленого підрозділу “Шахта ім. Г.Г. Капустіна” про стягнення 206 565 грн 81 коп., задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1, ідентифікаційний код 32359108) в особі Відокремленого підрозділу “Шахта ім. Г.Г. Капустіна” (93191, Луганська обл., м. Лисичанськ, м. Привілля, ідентифікаційний код 26349214) на користь Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” (93106, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 168, ідентифікаційний код 03339851) заборгованість за послуги централізованого водопостачання в сумі 175 670 грн 17 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 635 грн 05 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення підписано 25.01.2022.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ