ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2022Справа № 910/16746/21
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О, розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
вул. Колективна 10, м. Полтава, Полтавська область, 36023
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154
про стягнення 12 829 грн. 86 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі-відповідач) 12 829,86 грн, з яких 1 263,63 грн. 3% річних, за користування чужими коштами, 7 620,09 грн. інфляційних втрат, 3 946,14 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням у повному обсязі Моторним (транспортним) страховим бюро України свого обов'язку із виплати страхового відшкодування, передбаченого приписами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/16746/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.11.2021 представник відповідача подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечував повністю.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) представник позивача 30.11.2021 року подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що строк позовної давності не сплинув.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) представник позивача 14.01.2022 року подав до суду клопотання про визнання поважними причини пропуску позовної давності до вимог про стягнення пені.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
06.02.2015 року о 19-50 годині, по вул. Пушкінська, 51 в м. Харкові, сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «PEUGEOT 207» д.н. НОМЕР_1 по вул. Пушкінська, 51 в м. Харкові, не вибрав безпечної відстані до автомобіля марки «TOYOTA», д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та допустив з ним зіткнення, в результаті чого заподіяна матеріальна шкода. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил Дорожнього руху України.
Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова № 640/3113/15-п від 04.03.2015, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , на момент ДТП, була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4133323 у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Україна".
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Україна", останній відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
09.03.2015 р. було проведено огляд пошкодженого автомобіля та у подальшому визначено вартість матеріального збитку завданого в результаті ДТП.
02.04.2015 р. ОСОБА_2 подав до ПрАТ "СК "Україна" заяву про страхове відшкодування.
31.07.2015 р. між ОСОБА_2 та ФОП Шиян Д.С. було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування на підставі якого ФОП Шиян Д.С. зайняв місце ОСОБА_2 в зобов'язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну ОСОБА_2 , від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.
31.07.2015 між ФОП Шиян та ТОВ "Маркс.Капітал" було укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу №5/31-07/2015 на підставі якого ТОВ "Маркс.Капітал" набуло право вимоги за договором страхування № АІ/4133323. На підставі вказаного договору відбулася заміна кредитора у зобов'язанні за договором страхування № АІ/4133323 з ФОП Шиян на ТОВ "Маркс.Капітал".
Таким чином, починаючи з 31.07.2015 р. кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування № АІ/4133323, яке виникло в результаті ДТП є ТОВ "Маркс.Капітал".
Позивач набуває право вимоги в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
Статтею 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до додатку № 1 до договору №5/31-07/2015 від 31.07.2015 позивач набув права вимоги виплати страхового відшкодування у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" згідно полісу № АІ/4133323 за завдану ОСОБА_1 у ДТП шкоду.
За твердженням позивача, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", порушуючи умови полісу № АІ/4133323 не здійснило виплату страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна".
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на суму 8 514 204,57 грн. та із уточненням до заяви про грошові вимоги на суму 14 268 524,30 грн., в тому числі і за договором №5/31-07/2015 від 31.07.2015 та страховим полісом № АІ/4133323 на суму 28 614,42 грн. з яких: 15 784,56 грн. - розмір завданого збитку, 1 263,63 грн. - 3 % річних, 7 620,09 грн. - інфляційні втрати, 3 946,14 грн. - пеня.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/842/18 грошові вимоги позивача до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів, в тому числі за договором №5/31-07/2015 від 31.07.2015 та страховим полісом № АІ/4133323.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 постановлено ліквідувати Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
У зв'язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" позивач звернувся до відповідача про виплату заборгованості, в тому числі за страховим полісом № АІ/4133323у сумі 28 614,42 грн. з яких: 15 784,56 грн. - розмір завданого збитку, 1 263,63 грн. - 3 % річних, 7 620,09 грн. - інфляційні втрати, 3 946,14 грн. - пеня.
Відповідач виплатив позивачу 15 784,56 грн. відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 06.02.2015 за участю транспортного «PEUGEOT 207» д.н. НОМЕР_1 .
За твердженням позивача, відповідач лише частково виконав зобов'язання за полісом № АІ/4133323та не виконав зобов'язання перед позивачем зі сплати 1 263,63 грн. - 3 % річних, 7 620,09 грн. - інфляційних втрат, 3 946,14 грн. - пені, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що сплата 3 % річних, інфляційних втрат та пені не є обов'язком відповідача, оскільки відповідальність має індивідуальний характер та не може бути застосована до іншої особи.
Пунктом 20.3 статті 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 41.1 статті 41 України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Тобто, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" визначено обов'язкові умови для проведення відповідачем регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом або ліквідований, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом або його ліквідації; наявність невиконаних зобов'язань страховика за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання цих зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.17.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" та закрито провадження у справі.
Вказаною ухвалою встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
З огляду на викладене суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України для задоволення вимог його кредиторів.
Таким чином, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, його визнано кредитором Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" - банкрута із грошовими вимогами, в тому числі за полісом № АІ/4133323 у сумі 28 614,42 грн. з яких: 15 784,56 грн. - розмір завданого збитку, 1 263,63 грн. - 3 % річних, 7 620,09 грн. - інфляційні втрати, 3 946,14 грн. - пеня.
Отже, в даному випадку, на підставі пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має місце перехід обов'язків до відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика.
При цьому, відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом суми 3 % річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Таким чином, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати 3 % річних, інфляційні втрати та пеню, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування.
Згідно пункту 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вірність наданого позивачем розрахунку суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"
Відповідач у відзиві заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися у сторін на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика.
Аналіз положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" свідчить, що обов'язок із виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.
З огляду на наведене, з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
Відтак, право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважає відповідач.
Враховуючи, що страховика ліквідовано ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами, трьохрічний строк позовної давності для стягнення 3 % річних і інфляційних втрат та дату подання позову (13.10.2021), суд встановив, що звернення з позовними вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат здійснене у межах строку позовної давності.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 263,63 грн. - 3 % річних та 7 620,09 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною другою вказаної норми встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З огляду на річний строк позовної давності для пред'явлення вимоги про стягнення неустойки, позивач міг скористатись своїм правом на звернення до суду з вимогами до відповідача про стягнення пені у розмірі 3 946,14 грн. до 17.07.2020.
Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення пені 18.10.2021, тобто з порушенням річного строку позовної давності.
Згідно частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, суд визнає неспроможними доводи Позивача викладені у Клопотанні про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності щодо стягнення пені, оскільки, відсутність об'єктивної можливості підготувати великої кількості позовів в межах строку позовної давності не може слугувати підставою для такого поновлення, є суб'єктивною поведінкою Позивача та залежить виключно від його волі.
З огляду на те, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, а позивачем не наведено будь-яких поважних причин пропущення вказаного строку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 946,14 грн. - пені., у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 5 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу
Позивач та адвокат Терзі О.С. 26.10.2020 уклали договір про надання професійної правничої допомоги № 11/2020, за яким адвокат зобов'язався надавати позивачу правову допомогу, а позивач - оплачувати надані послуги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано Договір № 11/2020 від 26.10.2020, акт надання послуг від 07.10.2021 на суму 5 000, 00 грн. та детальний опис робіт.
Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої правової допомоги, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є обґрунтованими і підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, бульвар Русанівський, будинок 8, ідентифікаційний код 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Колективна, будинок 10, ідентифікаційний код 37686922) 1 263 грн. 63 коп. - 3 % річних, 7 620 грн. 09 коп. - інфляційних втрат, 5 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу та 1571 грн. 81 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов