ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2022Справа № 910/14011/21
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ "Окіпної 3В"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні
послуги"
2. Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
про відшкодування 23 928,32 грн.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ "Окіпної 3В" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" та Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про відшкодування 23 928,32 грн
Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/14011/21 від 06.09.2021 позовну заяву залишено без руху.
10.09.2020 від позивача надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 06.09.2021 та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14011/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Так, згідно із ч.2 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Однак, клопотання позивача не відповідає вимогам ст.81 Господарського процесуального кодексу України, а саме заявником не наведено достатніх обґрунтувань щодо обставин, які може підтвердити доказ, який позивач просить витребувати або аргументи, які він може спростувати.
06.10.2021 відповідачем-2 подано до суду відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позову заперечує повністю та заяву свідка із відповідями на запитання позивача.
11.10.2021 відповідачем-1 подано до суду відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позову заперечує повністю та заяву свідка із відповідями на запитання позивача.
19.10.2021 позивачем подано відповідь на відзив відповідача-1.
20.10.2021 позивачем подано відповідь на відзив відповідача-2.
20.10.2021 позивачем подано клопотання про уточнення запитань відповідачам.
27.10.2021 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від відповідача-2.
02.11.2021 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від відповідача-1.
02.11.2021 позивачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Стосовно клопотання про розгляд справи з викликом сторін суд зазначає наступне.
Суд, розглянувши клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ "Окіпної 3В" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, приходить до висновку, що дане Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет та підстави позову, подані докази, Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення 23 928,32 грн. як безпідставно набутих коштів, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся до Відповідача - 2 із заявою-приєднання до публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, умови якого розміщені на сайті оператора системи розподілу ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
До заяви - приєднання, Позивачем було долучено Акт приймання - передачі житлового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 3-в або його частини в управління ОСББ «Окіпної ЗВ» від ДП «Укржитлосервіс», даний акт датований 28.02.2020.
В даному акті зазначені і номери приладів обліку електричної енергії - № 060788, № 060965, № 060784, які були передані в складі житлового комплексу.
Договір на постачання електричної енергії був укладений ОСББ та ТОВ «Київські енергетичні послуги» (даті ТОВ КЕП) 01Л0.2020р. згідно Повідомлення ТОВ КЕП №25/4/7/10/25897 відповідно до інформації ДТЕК №18/4/7/1/80773 від 29.09.2020р. про приєднання ОСББ до Договору з розподілу електроенергії.
Як вказано в згаданому повідомленні, датою початку постачання електроенергії є 29.09.2020р. Зазначено, шо «Умови цього Договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні».
Позивач вказує, що контрольне зняття показників лічильників електричної енергії було здійснено ДТЕК 09.10.2020р., та внесено цю інформацію в особовий рахунок ОСББ і відображено в особовому кабінеті ОСББ, де ця інформація відображалася станом на 27.11.2020р.
ОСББ здійснило авансовий платіж, згідно наданого рахунка у сумі 16800 грн. з розрахунку очікуваного обсягу максимального споживання у 5000квт*год електричної енергії та за 2 місяці вперед.
На переконання позивача, в отриманому рахунку на сплату за фактично спожиту електроенергію за жовтень-листопад 2020р. виявилися явно завищені суми, з якими ОСББ не могло погодитися, адже еквівалентне споживання тоді мало б у рази перевищити максимально можливе споживання будинку на обслуговування місць загального користування (ліфти, освітлення тощо).
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що ДТЕК, надавши дані обліку електроенергії за точками розподілу ОСББ для використання ТОВ КЕП, отримані у спосіб, не передбачений «Кодексом комерційного обліку» та розділом 3 Договору №64854012Р, спричинив ланцюг подій, які призвели до неправомірного нарахування коштів для сплати за електроенергію, нібито, спожиту ОСББ. Своєю чергою ТОВ КЕП не вчинив дій, які мали призвести до усунення розбіжностей та запобігти порушенню законних прав Позивача. У сукупності ці дії Відповідачів нанесли збитки Позивачеві у розмірі 23928,32 грн».
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ, Правила), затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до п. 1.2.15 ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання* (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (3.1.9. ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 3.1.6. ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема за умови якщо споживач є стороною діючих договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Пунктами 3.1.9., 3.1.10. ПРРЕЕ встановлено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається. Споживач має право вільно обирати електропостачальників.
Відповідно до пунктів З.1.1., 3.1.5. ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах та на сайті Регулятора.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. ПРРЕЕ).
Згідно пунктів 3.2.1., 3.2.12. ПРРЕЕ електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
У зв'язку з викладеним вище, усі споживачі повинні обрати електропостачальника на роздрібному ринку електричної енергії та укласти з ним договір про постачання електричної енергії.
За п. 2 Постанови укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, відповідно до вимог цих Правил, здійснюється до « 01» грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви- приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
У відповідності до п. 6 Постанови до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема, сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства. Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Пунктом 4 Постанови встановлено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Згідно з п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку АКО в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Відповідно до п. 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний оператор системи розподілу (далі - ОСР).
Згідно з п. 9.14.1 ККОЕЕ АКО має передавати адміністратору розрахунків та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Відповідно до 8.6.15 ККОЕЕ дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та у розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.
Таким чином, після отримання інформації від ОСР про обсяги спожитої електроенергії Товариством формуються ОСББ «Окіпної 3в» рахунки за відповідний розрахунковий період.
інформуємо, що відповідно до п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з 12.4.4. Кодексу до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів ТКО, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії за рахунок коштів, передбачених у тарифі на розподіл/передачу електричної енергії.
ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» проводить нарахування за спожиту електроенергію ОСББ «Окіпної Зв» відповідно до вимог ПРРЕЕ. з урахуванням усіх даних про обсяги спожитої електроенергії, переданих ОСР як адміністратором комерційного обліку.
У разі отримання від ОСР інформації щодо коригувань товарної продукції Товариством вживаються заходи щодо перерахунку.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння: 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних Фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого., інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Відповідно до змісту вказаної статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України №910/1913/14 від 25.02.2015 року та Постанові Верховного суду від 15.10.2019 року у справі №910/7123/18.
Також суд зазначає, що стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної' дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.»
Аналогічна правова позиція відображена у Постанові Верховного суду України від 03.06.2015 року у справі №6-100ис15.
З матеріалів справи та її фактичних обставин судом встановлено, що нарахування за спожиту електричну енергію у жовтні 2020 року проведені ОСББ «Окіпної 3В» відповідно до вказаних початкових показників лічильника, за особовим рахунком № НОМЕР_1 , Додатку 3 до публічного Договору, заяви Позивача та Акту про використану електричну енергію наданого попереднім споживачем ДП «Укржитлосервіс» через особистий кабінет споживача. Також самим Позивачем, через електронний кабінет споживача подано звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць жовтень 2020 року, які повністю співпадають з показами у Додатку 3 до публічного Договору.
Позивач посилається на безпідставність отримання Відповідачами коштів безпідставно набуте майно ст. 1212 ЦК України), що повністю суперечить обставинам справи, адже між сторонами наявний чинний договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 64854012Р укладений між Позивачем та ДТЕК «КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» та Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРЕЕТИЧНІ ПОСЛУГИ».
Відтак, застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України є неможливим, оскільки вказаною нормою закону регулюється право на повернення майна виключно від особи, яка його утримує (майно) без достатніх правових підстав, а кошти які Позивач заявляє до стягнення солідарно із Відповідача-1 та Відповідача-2 як безпідставно отримані, є оплатою за спожиту електричну енергію відповідно до діючих договорів. належних та допустимих доказів зворотного до матеріалів справи не додано.
Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд. Відповідно до правового висновку Верховного Суду у спорі про стягнення безпідставно набутих коштів (справа 6-122 цс14) зазначається, що ст. 1212 ЦК України, як підстава для задоволення позову, може застосовуватись лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок -якої не може бути усунутим з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер стосунків між сторонами виключає можливість застосування судом до них положень частини першої ст.1212 ЦК України, у тому числі зобов'язання повернути майно потерпілому та дані правові висновки з підстав застосування окремих норм права є обов'язковими при розгляді справ в судах.
Таким чином, суд погоджується із твердженнями відповідачів, що сума, яку Позивач просить стягнути на свою користь не є матеріальними збитками, а є виключно вартістю оплаченої спожитої електричної енергії.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з ч. 2 другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За висновком Великої Палати Верховного Суду збитки - це об'єктивне зменшення будь- яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 5.33 постанови від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, провадження № 12-199гс18).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов