ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.01.2022Справа № 910/17566/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Зуєвої Юлії Олександрівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі"
про стягнення 985 947, 55 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Фізична особа-підприємець Зуєва Юлія Олександрівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» про стягнення 985 947, 55 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про порушення відповідачем зобов'язань за Договором на транспортні перевезення № 21/01/2021-01, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 935 800,00 грн, 3% річних у розмірі 7305,55 грн, пеню у розмірі 32 708,20 грн та інфляційні втрати у розмірі 10 133,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 позовну заяву залишено без руху.
12.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Частинами 3, 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на предмет позову у даній справі, ціну позову та незначну складність справи, суд визнає справу № 910/17566/21 такою, яку доцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Так, будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи від сторін спору до суду не надходило.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про розгляд даної справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
23.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд
Між Фізичною особою-підприємцем Зуєвою Юлією Олександрівною (Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» (Відповідач, Замовник) укладено Договір на транспортні перевезення №21/01/2021-01 від 20.01.2021 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, виконати з використанням належних йому транспортних засобів, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити послуги з перевезення матеріалів (надалі - вантажі) у міжнародному сполученні, у міжміському та міському сполучені на території України.
На підставі фактично виконаних перевезень протягом тижня, Виконавцем на початку нового тижня складається Акт здачі-приймання наданих послуг за попередній тиждень (п. 1.3 Договору).
Згідно з п. 2.1, 2.2. Договору вартість надання послуг є договірною і визначається відповідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору. Фактична вартість Договору встановлюється на підставі усіх Актів здачі-приймання наданих послуг, підписаних Сторонами за цим Договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору оплата фактично здійснених послуг проводиться Замовником в безготівковій формі в національній валюті України, згідно акту здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом десяти робочих днів з моменту підписання акту. За згодою сторін може бути погоджено інший порядок розрахунків.
У п.8.2. Договору Сторони визначили, що Договір вважається укладеним і набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов'язань, до їх повного виконання.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення.
Як передбачено ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з приписами ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
За приписами ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з частинами 1, 2 статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до частини 1 статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Судом встановлено, що відповідно до Акту надання послуг № 00019 від 26.04.2021 та міжнародної ТТН CMR A №822858 позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 44 000,00 грн. з яких відповідачем сплачено 40 500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 01.01.2021 по 21.10.2021.
Відповідно до Акту надання послуг № 00020 від 12.05.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 822934 позивачем надано послуги на суму 44 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00021 від 18.05.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 489046 позивачем надано послуги на суму 55 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00022 від 19.05.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 822856 позивачем надано послуги на суму 44 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00023 від 31.05.2021 та міжнародної ТТН CMR Nr. 9058/PG позивачем надано послуги на суму 55 700,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00024 від 25.05.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 454503 позивачем надано послуги на суму 53 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00025 від 31.05.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 0135510 позивачем надано послуги на суму 44 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00028 від 22.06.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 822929 позивачем надано послуги на суму 44 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00029 від 05.07.2021 та міжнародної ТТН CMR Nr. 9101/MO позивачем надано послуги на суму 49 600,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00031 від 05.07.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 823952 позивачем надано послуги на суму 44 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00032 від 08.07.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 454452 позивачем надано послуги на суму 65 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00033 від 13.07.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 823884 позивачем надано послуги на суму 44 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00035 від 19.07.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 454515 позивачем надано послуги на суму 62 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00036 від 26.07.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 823970 позивачем надано послуги на суму 44 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00037 від 02.08.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 454516 позивачем надано послуги на суму 65 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00038 від 03.08.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 0135554 позивачем надано послуги на суму 44 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00039 від 09.08.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 891665 позивачем надано послуги на суму 65 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00041 від 13.08.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 823994 позивачем надано послуги на суму 45 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 00042 від 18.08.2021 та міжнародної ТТН CMR A № 053767 позивачем надано послуги на суму 65 000,00 грн.
Усі акти надання послуг підписані сторонами та скріплені відтисками печаток обох сторін без зауважень.
Таким чином, загальна вартість послуг надана виконавцем замовнику та не оплачена останнім становить 935 800,00 грн.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості №08/09/01 від 08.09.2021 за змістом якої вимагав у десятиденний строк з моменту отримання даної вимоги сплатити 975 800,00 грн. основного боргу.
З наявного в матеріалах справи листа №363 від 07.09.2021 вбачається, що відповідач гарантував позивачу перерахування суми заборгованості упродовж 4 місяців рівними частинами (по 243950,00 грн щомісячно).
Однак, як зазначає позивач, відповідачем було сплачено вартість наданих послуг по Договору частково, на суму 40 000,00 грн., решту заборгованості відповідач не сплатив.
Поряд з цим, сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом за період: 01.01.2021 - 21.09.2021, відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» перед Фізичною особою-підприємцем Зуєвою Юлією Олександрівною становить 935 800,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором на транспортні перевезення № 21/01/2021-01, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 935 800,00 грн, 3% річних у розмірі 7305,55 грн, пеню у розмірі 32 708,20 грн та інфляційні втрати у розмірі 10 133,80 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає наявність заборгованості за Договором на транспортні перевезення №21/01/2021-01 від 20.01.2021 у розмірі 935800,00 грн, поряд з цим зазначає про складні економічні умови господарської діяльності та просить надати йому розстрочку виконання рішення суду на три місяці рівними частинами з виплатою кожної частини боргу до 30 числа кожного з трьох місяців.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, між Фізичною особою-підприємцем Зуєвою Юлією Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» укладено Договір на транспортні перевезення №21/01/2021-01 від 20.01.2021, відповідно до п.1 якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, виконати з використанням належних йому транспортних засобів, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити послуги з перевезення матеріалів у міжнародному сполученні, у міжміському та міському сполучені на території України.
Згідно з п. 2.1, 2.2. Договору вартість надання послуг є договірною і визначається відповідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору. Фактична вартість Договору встановлюється на підставі усіх Актів здачі-приймання наданих послуг, підписаних Сторонами за цим Договором.
Як вбачається з наведених вище актів надання послуг, відповідач надав, а позивач прийняв послуги на суму 975 800,00 грн., які не були оплачені замовником в повному обсязі внаслідок чого, у останнього утворилася заборгованість перед виконавцем у розмірі 935 800,00 грн.
Наявність заборгованості за Договором у розмірі 935 800,00 грн відповідачем не заперечується. Доказів оплати вартості послуг з перевезення вантажу у розмірі 935 800,00 грн матеріали справи № 910/17566/21 не містять.
Відповідно до п. 4.1 Договору оплата фактично здійснених послуг проводиться Замовником в безготівковій формі в національній валюті України, згідно акту здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом десяти робочих днів з моменту підписання акту. За згодою сторін може бути погоджено інший порядок розрахунків.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, станом на дату звернення позивачем до суду та розгляду спору судом, відповідачем не сплачено вартість перевезення вантажу в повному обсязі, строк сплати якої відповідно до п.4.1 Договору є таким, що настав.
Відтак, наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором на транспортні перевезення №21/01/2021-01 від 20.01.2021 підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 935 800,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 10 133,80 грн. та 3% річних у розмірі 7 305,55 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що визначені позивачем періоди нарахування, а саме з 14.05.2021 по 21.10.2021 щодо суми боргу 3500,00 грн, з 27.05.2021 по 21.10.2021 щодо 44000,00 грн, з 02.06.2021 по 21.10.2021 щодо 55000,00 грн, з 03.06.2021 по 21.10.2021 щодо 44000,00 грн, з 15.06.2021 по 21.10.2021 щодо 55700,00 грн, з 09.06.2021 по 21.10.2021 щодо 53000,00 грн, з 15.06.2021 по 21.10.2021 щодо 44000,00 грн, з 08.07.2021 по 21.10.2021 щодо 44000,00 грн, з 20.07.2021 по 21.10.2021 щодо 49600,00 грн, з 20.07.2021 по 21.10.2021 щодо 44000,00 грн, з 23.07.2021 по 21.10.2021 щодо 65000,00 грн, з 28.07.2021 по 21.10.2021 щодо 44000,00 грн, з 03.08.2021 по 21.10.2021 щодо 62000,00 грн, з 10.08.2021 по 21.10.2021 щодо 44000,00 грн, з 17.08.2021 по 21.10.2021 щодо 65000,00 грн, з 18.08.2021 по 21.10.2021 щодо 44000,00 грн, з 31.08.2021 по 21.10.2021 щодо 45000,00 грн, з 03.09.2021 по 21.10.2021 щодо 65000,00 грн, є обґрунтованими. Разом з тим, період нарахування 3% річних з 25.08.2021 по 21.10.2021 щодо суми боргу 65000,00 грн не відповідає положенням п. 4.1 Договору, оскільки, 25.08.2021 є останнім днем для здійснення оплати, відтак, включення 25.08.2021 до періоду прострочення виконання зобов'язань є неправомірним.
Відтак, здійснивши перерахунок 3% річних, суд прийшов до висновку, що обґрунтованою сумою, що підлягає до стягнення з відповідача є 7300,20 грн, а тому вимоги позивача про стягнення 7305,55 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 7300,20 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 10 133,80 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у визначеному розмірі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 32 708,20 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному Договору винна сторона несе відповідальність згідно чинному законодавству України. Сторона, яка порушила умови даного Договору, зобов'язана відшкодувати збитки, спричинені такими порушеннями, в порядку, встановленому чинними законодавством України.
Згідно п. 5.2. Договору у випадку несвоєчасної сплати за надання послуг, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що вказані розрахунки є обґрунтованими, відтак, вимога про стягнення пені у сумі 32 708,20 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, яке міститься у відзиві та у якому відповідач просить надати розстрочку на виконання рішення Господарського суду міста Києва у даній справі на три місяці рівними частинами з виплатою кожної частини боргу до 30 числа кожного з трьох місяців, суд зазначає наступне.
Так, обґрунтовуючи клопотання, відповідач посилається на складні економічні умови господарської діяльності, відсутність реальної можливості одразу погасити усю суму заборгованості одним платежем та відсутність умислу у порушенні зобов'язань за договором.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Так, на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, підставою для розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Разом з тим, відповідачем не доведено належними доказами наявності виняткових обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством.
Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі № 910/17566/21.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 9-11; ідентифікаційний код: 38092323) на користь Фізичної особи-підприємця Зуєвої Юлії Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 935 800 (дев'ятсот тридцять п'ять тисяч вісімсот) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 7 300 (сім тисяч триста) грн 20 коп., пеню у розмірі 32 708 (тридцять дві тисячі сімсот вісім) грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 133 (десять тисяч сто тридцять три) грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 14 789 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн 13 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева