Справа № 909/56/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26.01.2022 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., розглянувши заяву б/н від 14.01.2022 (вх№1240/22 від 24.01.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю " Буковель" про забезпечення
позову: Товариства з обмеженою відповідальністю " Буковель",
Участок Щивки, буд. 2, с. Поляниця, м. Яремче,
Івано-Франківська область,78593;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Вікстрем Валентина Євгенійовича,
АДРЕСА_1 ;
про стягнення 1 045 574,94 грн, з яких: 535 623,90 грн - орендна плата, 78 011,61 грн - пеня, 387 117,34 грн - неустойка, 14 922,66 грн - 3% річних, 29 899,43 грн - інфляційні втрати.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковель" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Вікстрем Валентина Євгенійовича про стягнення 1 045 574,94 грн, з яких: 535 623,90 грн - орендна плата, 78 011,61 грн - пеня, 387 117,34 грн - неустойка, 14 922,66 грн - 3% річних, 29 899,43 грн - інфляційні втрати за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором суборенди №201201Б/ВВ від 01.12.2020.
З метою забезпечення позову ТОВ "Буковель" подало суду заяву б/н від 14.01.2022 (вх№1240/22 від 24.01.2022), в якій просить суд накласти арешт на: - все рухоме та нерухоме майно Фізичної особи-підприємця Вікстрем Валентина Євгенійовича у межах ціни позову - 1 045 574,94 грн; - грошові кошти, що знаходять на банківських рахунках Фізичної особи-підприємця Вікстрем Валентина Євгенійовича у межах ціни позову - 1 045 574,94 грн. Вказану заяву заявник мотивує тим, що ФО-П Вікстрем В.Є. не виконує взяті на себе грошові зобов"язання за договором суборенди №201201Б/ВВ від 01.12.2020, на письмову вимогу позивача орендну плату не сплачує, орендоване майно не повертає, а тому на думку заявника існує ризик відчуження ФО-П Вікстрем В.Є. рухомого та нерухомого майна, а також перерахування чи зняття коштів із банківських рахунків, що в свою чергу утруднить та зробить неможливим виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову.
З"ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються вимоги заяви б/н від 14.01.2022 (вх№1240/22 від 24.01.2022) ТОВ "Буковель" про забезпечення позову, всебічно, повно та об"єктивно дослідивши подані докази, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає заяву про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.
Приписи статті 136 Господарського процесуального кодексу України надають право господарському суду за заявою учасника справи вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов може забезпечуватись, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Частина 3 цієї статті надає право суду застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Така правова позиція дотримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов'язком суду. Натомість кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1,2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Заявником не доведено та документально не підтверджено перед судом належними та допустимими доказами в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, як-от продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо. Саме лише припущення заявника про ймовірність відчуження ФО-П Вікстрем В.Є. рухомого та нерухомого майна, а також перерахування чи зняття коштів із банківських рахунків - не може бути беззаперечною обставиною для висновку про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, а отже і не може бути достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
З огляду на недоведеність наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів до забезпечення позову на цій стадії та у такий спосіб, без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та розгляду спору по суті призведе до порушення збалансованості інтересів сторін, принципу рівності усіх учасників справи перед судом та нівелює вимоги статей 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на змагальність сторін та диспозитивність господарського судочинства, що суперечить інституту забезпечення позову.
Враховуючи сказане вище, для забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та з метою запобігання порушень, у зв"язку із вжиттям заходів до забезпечення позову, прав та охоронюваних законом інтересів всіх сторін суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Керуючись статтями 13,14, 74, 86, 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
в задоволенні заяви б/н від 14.01.2022 (вх№1240/22 від 24.01.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю " Буковель" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала підписана 26.01.2022
Суддя С.Кобецька